- •1. Загальна будова слухового аналізатора.
- •2.Периферичний відділ слухового аналізатора.
- •Вушна раковина.
- •Барабанна перетинка.
- •Барабанна порожнина.
- •Внутрішнє вухо.
- •Завитка.
- •2. Провідниковий відділ слухового аналізатору.
- •3. Центральний відділ слухового аналізатору.
- •1. Акустична природа звуку та його властивості.
- •Властивості звуку.
- •Розповсюдження звуку у середовищі.
- •Звуки мовлення.
- •2. Функції слухового аналізатору: проведення й сприйняття звуків.
- •Звукопроведення.
- •Повітряне звукопроведення.
- •Кісткове звукопроведення.
- •Звукосприймання.
- •Теорії слухового сприймання.
- •1. Резонаторна теорія г.А.Гельмгольца.
- •Сприймання звукової інформації у мозкових структурах.
- •3. Чутливість органу слуху.
- •4. Слухова адаптація та слухова втома. Маскування звуку. Бінауральний слух.
- •Маскування звуку.
- •Бінауральний слух.
- •5. Етапи розвитку слухової функції людини.
- •Методи дослідження органу слуху та слухової функції.
- •Патологія органа слуху.
- •1. Причини порушення слуху у дітей.
- •Порушення слуху спадкового походженя.
- •Вроджені порушення слуху.
- •Набуті порушення слуху.
- •Анатомічна будова органів мовлення.
- •1. Будова центрального та периферійного мовленнєвого апарату.
- •2. Анатомічна будова носу та носової порожнини.
- •3. Анатомічна будова роту та ротової порожнини.
- •4. Анатомічна будова глотки.
- •5. Анатомічна будова гортані.
- •6. Анатомічна будова трахеї, бронхів та грудної порожнини.
- •Функції органів артикуляційного апарату.
- •1. Функція дихання та її особливості під час мовлення.
- •2. Функція голосоутворення (фонація) та її види. Властивості голосу.
- •Властивості голосу.
- •3. Утворення звуків мовлення (артикуляція).
- •Артикуляція приголосних.
- •Функція смоктання.
- •Функція ковтання.
- •Функція жування.
- •4. Етапи розвитку мовленнєвої функції дитини.
- •5. Дослідження органів мовлення.
- •Вроджені генетично обумовлені аномалії розвитку артикуляційної системи.
- •Вроджені аномалії розвитку артикуляційного апарату, не обумовлені генетичними причинами.
- •Вроджені аномалії розвитку верхньої губи та твердого піднебіння.
- •Порушення формування артикуляційного апарату на різних онтогенетичних етапах розвитку дитини.
- •Причини розвитку зубо-щелепних аномалій.
- •Фізіологічний прикус та його формування.
- •Порушення прикусу у дітей та його види
- •Запальні захворювання язика.
- •Захворювання носу та носової порожнини.
- •Захворювання глотки.
- •Захворювання гортані.
- •1. Аномалії розвитку та чужорідні тіла гортані.
- •2. Запальні захворювання гортані.
- •3. Пухлини гортані та патологічні стани, що супроводжуються гострими розладами дихання.
- •4.Рухові розлади гортані.
2. Провідниковий відділ слухового аналізатору.
Периферійний відділ слухового аналізатору з’єднується з центральним відділом провідними нервовими шляхами, які складаються з чотирьох відрізків, або невронів.
До кортіївого органа підходять нервові волокна зі спірального нервового вузла, розташованого в основі спірального кісткового гребня завитки. Цей вузол складається з нервових клітин з двома відростками (біполярних клітин). Один з цих відростків йде до кортіївого органу, а другий – входить в склад слухового нерву.
Слуховий нерв складається з 30 000 нервових волокон, кожне з яких має жирову мієлінову оболонку. Таким чином, слуховий нерв нагадує будову телефонного кабелю, що складається з окремих ізольованих дротів.
Слуховий нерв виходить з внутрішнього вуха через внутрішній слуховий прохід і йде у порожнину черепу, в основу мозку. Звідси волокна слухового нерва ідуть у слухові ядра довгастого мозку, де закінчується І неврон.
ІІ неврон починається від слухових ядер до олив довгастого мозку. На цьому шляху частина волокон нерву іде прямо, а частина переходить на протилежний бік.
ІІІ неврон іде від олив довгастого мозку до підкіркових слухових центрів – заднього двогорбкового і внутрішнього колінчастого тіла. Звідси починається останній, ІV неврон, який закінчується в кірковому відділі слухового аналізатору.
3. Центральний відділ слухового аналізатору.
Центральний кінець слухового аналізатору розташований в корі верхнього відділу скроневої долі кожної півкулі головного мозку (слуховій ділянці кори). Особливе значення у сприйнятті звукових подразнень мають поперечні скроневі звивини, або звивини Геля. Завдяки перехресту нервових волокон, який відбувається у довгастому мозку, кірковий центр слуху однієї півкулі пов'язаний з обома кортіївими органами. І, навпаки, кожний кортіїв орган пов'язаний з обома кірковими слуховими центрами (двобічне представництво в корі головного мозку).
Тема № 2 :
ФІЗІОЛОГІЯ СЛУХОВОГО АНАЛІЗАТОРУ.
План лекції:
Акустична природа звуку та його властивості.
Функції слухового аналізатору: проведення і сприйняття звуків.
Чутливість органа слуху.
Адаптація та втома органа слуху. Маскування звуку.Бінауральний слух.
Етапи розвитку слухової функції людини.
1. Акустична природа звуку та його властивості.
Адекватним подразником для органу слуху є звук. Звук – це коливання молекул пружного середовища (ґрунту, води, повітря), що поширюються у різних напрямах. Швидкість поширення звукових коливань у повітрі – 335 м\с, у воді – 1450 м\с. Як і кожний коливальний рух, звук має амплітуду – розмах коливань, період – час, за який здійснюється повний коливальний рух, і частоту – число повних коливань за одну секунду.
Джерелом звуку може бути будь-яке тіло, що коливається. В силу пружності середовища, коливання передаються на сусідні ділянки, що викликає ущільнення і розрідження середовища – звукові хвилі.
За характером коливань звуки діляться на тони і шуми.
Тони виникають за умов, коли коливання відбуваються ритмічно. Тобто, через однакові проміжки часу повторюються однакові фази звукової хвилі. Це гармонійні коливання, які відбуваються по закону синусоїди . Прикладом чистого тону може бути звук камертону.
Шуми являють собою хаотичні коливання, не повязані певною числовою залежністю.