- •1. Загальна будова слухового аналізатора.
- •2.Периферичний відділ слухового аналізатора.
- •Вушна раковина.
- •Барабанна перетинка.
- •Барабанна порожнина.
- •Внутрішнє вухо.
- •Завитка.
- •2. Провідниковий відділ слухового аналізатору.
- •3. Центральний відділ слухового аналізатору.
- •1. Акустична природа звуку та його властивості.
- •Властивості звуку.
- •Розповсюдження звуку у середовищі.
- •Звуки мовлення.
- •2. Функції слухового аналізатору: проведення й сприйняття звуків.
- •Звукопроведення.
- •Повітряне звукопроведення.
- •Кісткове звукопроведення.
- •Звукосприймання.
- •Теорії слухового сприймання.
- •1. Резонаторна теорія г.А.Гельмгольца.
- •Сприймання звукової інформації у мозкових структурах.
- •3. Чутливість органу слуху.
- •4. Слухова адаптація та слухова втома. Маскування звуку. Бінауральний слух.
- •Маскування звуку.
- •Бінауральний слух.
- •5. Етапи розвитку слухової функції людини.
- •Методи дослідження органу слуху та слухової функції.
- •Патологія органа слуху.
- •1. Причини порушення слуху у дітей.
- •Порушення слуху спадкового походженя.
- •Вроджені порушення слуху.
- •Набуті порушення слуху.
- •Анатомічна будова органів мовлення.
- •1. Будова центрального та периферійного мовленнєвого апарату.
- •2. Анатомічна будова носу та носової порожнини.
- •3. Анатомічна будова роту та ротової порожнини.
- •4. Анатомічна будова глотки.
- •5. Анатомічна будова гортані.
- •6. Анатомічна будова трахеї, бронхів та грудної порожнини.
- •Функції органів артикуляційного апарату.
- •1. Функція дихання та її особливості під час мовлення.
- •2. Функція голосоутворення (фонація) та її види. Властивості голосу.
- •Властивості голосу.
- •3. Утворення звуків мовлення (артикуляція).
- •Артикуляція приголосних.
- •Функція смоктання.
- •Функція ковтання.
- •Функція жування.
- •4. Етапи розвитку мовленнєвої функції дитини.
- •5. Дослідження органів мовлення.
- •Вроджені генетично обумовлені аномалії розвитку артикуляційної системи.
- •Вроджені аномалії розвитку артикуляційного апарату, не обумовлені генетичними причинами.
- •Вроджені аномалії розвитку верхньої губи та твердого піднебіння.
- •Порушення формування артикуляційного апарату на різних онтогенетичних етапах розвитку дитини.
- •Причини розвитку зубо-щелепних аномалій.
- •Фізіологічний прикус та його формування.
- •Порушення прикусу у дітей та його види
- •Запальні захворювання язика.
- •Захворювання носу та носової порожнини.
- •Захворювання глотки.
- •Захворювання гортані.
- •1. Аномалії розвитку та чужорідні тіла гортані.
- •2. Запальні захворювання гортані.
- •3. Пухлини гортані та патологічні стани, що супроводжуються гострими розладами дихання.
- •4.Рухові розлади гортані.
Набуті порушення слуху.
До набутих причин порушення слуху відносяться усі захворювання та патологічні стани, що виникають у органі слуху після народження дитини протягом її життя.
Сруктура захворюваності у плані її впливу на слухову функцію дещо відмінна за різними авторами. Так, за даними О.І.Дячкова, захворювання мозку є причиною порушення слуху у 67% випадків, у 12% - інфекційні захворювання, у 6% - травми вуха. За даними Л.В.Неймана: серед туговухих дітей з розвиненим мовленням причиною порушення слуху є у 22% менінгіт, у 62% - отити та їх ускладнення і у 16% - інші причини. Іншу картину автор спостерігав у дітей з глибоко недорозвинутим мовленням: у 51% таких дітей причиною порушення слуху був менінгіт, у 8% - отит, у 41% - інші причини.
Серед найбільш поширених причин стійких порушень слуху можна виділити такі:
інфекційні захворювання (грип, паротит, скарлатина, дифтерія, інфекційні менінгіт та енцефаліт та ін.);
запальні захворювання вуха та їх ускладнення;
травми вуха (механічні та звукові);
хронічні запальні захворювання носоглотки;
токсичні речовини та ототоксичні антибіотики;
загальносоматичні захворювання (цукровий діабет, хвороби нирок, алергічні стани).
Тимчасовими порушеннями слуху супроводжіються захворювання та патологічні стани, після лікування (ліквідування) яких слухова функція повністю відновлюється. Відповідно, стійкі порушення слуху виникають тоді, коли після ліквідації патологічного процесу слухова функція не відновлюється, або відновлюється не повністю.
Анатомічна будова органів мовлення.
План лекції:
1. Будова центрального та периферійного мовленнєвого апарату.
2. Анатотомічна будова носу та носової порожнини.
3. Анатомічна будова роту та ротової порожнини.
4. Анатомічна будова глотки.
5. Анатомічна будова гортані.
6. Анатомічна будова трахеї, бронхів та грудної порожнини.
1. Будова центрального та периферійного мовленнєвого апарату.
Мовленнєвий акт забезпечується складною системою органів, в якій розрізняють периферійний та центральний мовленнєвий апарати.
Центральний мовленнєвий апарат складається з ядер відповідних нервів, провідних нервових шляхів, підкіркових та кіркових нервових центрів.
Периферійний мовленнєвий апарат представлений активними та пасивними органами артикуляції та чутливими і руховими нервами.
До активних органів артикуляції відносяться усі рухомі утворення: щоки і губи, язик, м’яке піднебіння, нижня щелепа, голосові та дихальні м’язи.
До пасивних органів артикуляції відносяться нерухомі утворення: тверде піднебіння, зуби.
Оскільки функція голосо- і мовоутворення тісно пов’язана з дихальною функцією, а периферійні органи мовлення є в той же час і дихальними органами, тому в склад периферійного мовленевого апарату входять: носова та ротова порожнини, приносові пазухи, глотка, горлянка, трахея, бронхи, легені, грудна клітина і діафрагма, а також чутливі та рухівні нерви.