- •1. Загальна будова слухового аналізатора.
- •2.Периферичний відділ слухового аналізатора.
- •Вушна раковина.
- •Барабанна перетинка.
- •Барабанна порожнина.
- •Внутрішнє вухо.
- •Завитка.
- •2. Провідниковий відділ слухового аналізатору.
- •3. Центральний відділ слухового аналізатору.
- •1. Акустична природа звуку та його властивості.
- •Властивості звуку.
- •Розповсюдження звуку у середовищі.
- •Звуки мовлення.
- •2. Функції слухового аналізатору: проведення й сприйняття звуків.
- •Звукопроведення.
- •Повітряне звукопроведення.
- •Кісткове звукопроведення.
- •Звукосприймання.
- •Теорії слухового сприймання.
- •1. Резонаторна теорія г.А.Гельмгольца.
- •Сприймання звукової інформації у мозкових структурах.
- •3. Чутливість органу слуху.
- •4. Слухова адаптація та слухова втома. Маскування звуку. Бінауральний слух.
- •Маскування звуку.
- •Бінауральний слух.
- •5. Етапи розвитку слухової функції людини.
- •Методи дослідження органу слуху та слухової функції.
- •Патологія органа слуху.
- •1. Причини порушення слуху у дітей.
- •Порушення слуху спадкового походженя.
- •Вроджені порушення слуху.
- •Набуті порушення слуху.
- •Анатомічна будова органів мовлення.
- •1. Будова центрального та периферійного мовленнєвого апарату.
- •2. Анатомічна будова носу та носової порожнини.
- •3. Анатомічна будова роту та ротової порожнини.
- •4. Анатомічна будова глотки.
- •5. Анатомічна будова гортані.
- •6. Анатомічна будова трахеї, бронхів та грудної порожнини.
- •Функції органів артикуляційного апарату.
- •1. Функція дихання та її особливості під час мовлення.
- •2. Функція голосоутворення (фонація) та її види. Властивості голосу.
- •Властивості голосу.
- •3. Утворення звуків мовлення (артикуляція).
- •Артикуляція приголосних.
- •Функція смоктання.
- •Функція ковтання.
- •Функція жування.
- •4. Етапи розвитку мовленнєвої функції дитини.
- •5. Дослідження органів мовлення.
- •Вроджені генетично обумовлені аномалії розвитку артикуляційної системи.
- •Вроджені аномалії розвитку артикуляційного апарату, не обумовлені генетичними причинами.
- •Вроджені аномалії розвитку верхньої губи та твердого піднебіння.
- •Порушення формування артикуляційного апарату на різних онтогенетичних етапах розвитку дитини.
- •Причини розвитку зубо-щелепних аномалій.
- •Фізіологічний прикус та його формування.
- •Порушення прикусу у дітей та його види
- •Запальні захворювання язика.
- •Захворювання носу та носової порожнини.
- •Захворювання глотки.
- •Захворювання гортані.
- •1. Аномалії розвитку та чужорідні тіла гортані.
- •2. Запальні захворювання гортані.
- •3. Пухлини гортані та патологічні стани, що супроводжуються гострими розладами дихання.
- •4.Рухові розлади гортані.
1. Причини порушення слуху у дітей.
Велика різноманітність патологічних чинників, що у більшому чи меншому ступені впливають на порушення слухової функції людини на різних ділянках слухового аналізатору та на різних етапах його розвитку, зумовлюють складну систематику причин порушень слуху. Тому класифікація причин порушень слуху групує їх за кількома ознаками:
1. За етіологією (походженням) порушення слуху бувають:
- спадкові;
- вроджені;
- набуті.
2. За локалізацією місця ураження:
- кондуктивні (ураження звукопровідної системи);
- нейро-сенсорні (ураження звукосприймаючої системи);
- змішані.
3. За перебгом:
- тимчасові;
- стійкі.
4. За порушенням функції:
- органічні ;
- функціональні.
Порушення слуху спадкового походженя.
Спадкові порушення слуху зумовлені передачою дитині від батьків генотипу, що містить патологічний ген глухоти. Дійсно, у сім’ях, де обидва з батьків мають порушення слуху генетичного походження, вірогідність народження дітей з вадами слуху значна. Існує близько 60 генетичних захворювань, при яких різні види порушень слуху є обов’язковими, або входять до складу структури дефекту. Так, за деякими даними, вади слуху зустрічаються у 70% дітей з хворобою Дауна.
Але роль спадкового (генетичного) чинника, як причини порушень слуху в минулі роки науковцями була дещо перебільшена: так, у сім’ях глухих батьків часто народжуються діти з нормальним слухом. Напевно, якщо причина глухоти має генетичне походження, велике значення має те, який тип наслідування був у даної патологічної хромосоми (рецесивний чи домінантний), знаходилася ця хромосома в генотипі одного з батьків чи обох, а також значну роль відіграють умовами розвитку організму дитини, що сприяють (або не сприяють) проявленню захворювання.
Вроджені порушення слуху.
За даними О.І.Дячкова, вроджені порушення слуху зустрічаються у 7% дітей. Причинами, що призводять до цієї патології, є ряд зовнішних та внутрішних чинників, що впливають на загальне порушення ембріогенезу та на формування і розвиток органа слуху зокрема.
До зовнішних чинників відносяться:
- перш за все, віруси, які мають найбільший мутагенний вплив на ембріогенез. Для органу слуху найбільш небезпечними є віруси червінки, корі, вітряної віспи, паротиту. Небезпечними у цьому плані є також збудники скарлатини та токсоплазмозу. Дефекти слуху під дією цих збудників можуть бути досить різноманітними: від легкої туговухості до глухоти. Частіше страждає звукосприймаюча система;
токсичні речовини, до яких найбільш чутливі рецепторні клітини кортїївого органу: солі важких металів, чадний газ, алкогольні та нікотинові отруєння, дечкі медичні препарати (хінін, мишьяк та група ототоксичних антибіотиків).
Серед внутрішніх чинників можна виділити:
загально-соматичні захворювання матері - цукровий діабет, нефрити, токсикози вагітності, та ін.;
патологічні пологи - затяжні пологи, що супроводжуються асфіксією з кисневим голодуванням, до якого надзвичайно вразливі нервові елементи аналізаторів; застосування акушерських щипців, вакуум-екстракції та інших акушерських операцій, що часто призводить до черепних травм (особливо скроневої долі) дитини;
недоношеність – недорозвиток органів і систем дитини, зміни в судинах та незрілість нервової системи часто веде до порушень з боку аналізаторних систем. Вади слуху зустрічаються у 2% недоношених дітей.