- •1. Загальна будова слухового аналізатора.
- •2.Периферичний відділ слухового аналізатора.
- •Вушна раковина.
- •Барабанна перетинка.
- •Барабанна порожнина.
- •Внутрішнє вухо.
- •Завитка.
- •2. Провідниковий відділ слухового аналізатору.
- •3. Центральний відділ слухового аналізатору.
- •1. Акустична природа звуку та його властивості.
- •Властивості звуку.
- •Розповсюдження звуку у середовищі.
- •Звуки мовлення.
- •2. Функції слухового аналізатору: проведення й сприйняття звуків.
- •Звукопроведення.
- •Повітряне звукопроведення.
- •Кісткове звукопроведення.
- •Звукосприймання.
- •Теорії слухового сприймання.
- •1. Резонаторна теорія г.А.Гельмгольца.
- •Сприймання звукової інформації у мозкових структурах.
- •3. Чутливість органу слуху.
- •4. Слухова адаптація та слухова втома. Маскування звуку. Бінауральний слух.
- •Маскування звуку.
- •Бінауральний слух.
- •5. Етапи розвитку слухової функції людини.
- •Методи дослідження органу слуху та слухової функції.
- •Патологія органа слуху.
- •1. Причини порушення слуху у дітей.
- •Порушення слуху спадкового походженя.
- •Вроджені порушення слуху.
- •Набуті порушення слуху.
- •Анатомічна будова органів мовлення.
- •1. Будова центрального та периферійного мовленнєвого апарату.
- •2. Анатомічна будова носу та носової порожнини.
- •3. Анатомічна будова роту та ротової порожнини.
- •4. Анатомічна будова глотки.
- •5. Анатомічна будова гортані.
- •6. Анатомічна будова трахеї, бронхів та грудної порожнини.
- •Функції органів артикуляційного апарату.
- •1. Функція дихання та її особливості під час мовлення.
- •2. Функція голосоутворення (фонація) та її види. Властивості голосу.
- •Властивості голосу.
- •3. Утворення звуків мовлення (артикуляція).
- •Артикуляція приголосних.
- •Функція смоктання.
- •Функція ковтання.
- •Функція жування.
- •4. Етапи розвитку мовленнєвої функції дитини.
- •5. Дослідження органів мовлення.
- •Вроджені генетично обумовлені аномалії розвитку артикуляційної системи.
- •Вроджені аномалії розвитку артикуляційного апарату, не обумовлені генетичними причинами.
- •Вроджені аномалії розвитку верхньої губи та твердого піднебіння.
- •Порушення формування артикуляційного апарату на різних онтогенетичних етапах розвитку дитини.
- •Причини розвитку зубо-щелепних аномалій.
- •Фізіологічний прикус та його формування.
- •Порушення прикусу у дітей та його види
- •Запальні захворювання язика.
- •Захворювання носу та носової порожнини.
- •Захворювання глотки.
- •Захворювання гортані.
- •1. Аномалії розвитку та чужорідні тіла гортані.
- •2. Запальні захворювання гортані.
- •3. Пухлини гортані та патологічні стани, що супроводжуються гострими розладами дихання.
- •4.Рухові розлади гортані.
Фізіологічний прикус та його формування.
Прикус – це співвідношення зубних рядів під час їх змикання у центральному положенні щелеп при максимальному контакті зубів. Розрізняють тимчасовий (молочний) та постійний прикуси. Вони формуються при поступовому прорізуванні зубів у певні строки і у певній послідовності. Весь період формування прикусу можна поділити на 5 періодів:
Період формування тимчасового прикусу – з 6 -8 місяців до 2,5 – 3 років. Тимчасові зуби прорізуються у певні строки і у певній послідовності, що є важливим критерієм розвитку зубо-щелепної системи.
Період сформованого тимчасового прикусу – від 2,5 – 3 до 3,5 – 4 років. Характеризується наявністю 20 молочних зубів, які прорізались.
Період інволюції тимчасового прикусу – від 4 до 6 років. Характеризується ознаками інволюції тимчасових зубів: стиранням емалі, резорбцією коренів; утворенню проміжків між зубами, що пов’язано з ростом щелеп.
Період змінного прикусу – від 6 до 12 – 14 років. В цей період на щелепах поряд з молочними знаходяться постійні зуби на різних стадіях прорізування.
Період постійного прикусу – від 12 – 14 років. При цьому строки прорізування третіх молярів («зубів мудрості») досить індивідуальні і залежать від наявності для них місця на щелепах.
Існують критерії правильного розвитку зубо-щелепної системи дитини, починаючи з народження, які враховують не тільки строки прорізування зубів, але і її функціональний стан:
Від 1 до 6 місяців життя дитини: зуби відсутні, валики ясен мають півколову форму. Нижня щелепа знаходиться дистальніше верхньої, між ними горизонтальна щілина до 2,5 мм. Сформований рефлекс смоктання, ковтання інфантильне (кінчик язика під час ковтання знаходиться між губами), дихання вільне;
В 6 місяців: прорізуються два нижніх центральних різця, нижня щелепа зміщується вперед, кінчик язика розміщується за передніми зубами, смоктання активне;
2 – 9 місяців: прорізуються верхні та нижні центральні різці, знижується активність смоктання. Дитина починає пити з чашки, їсти з ложки, починає формуватися функція жування;
В 12 місяців прорізуються усі різці, закінчується активний ріст нижньої щелепи. Кінчик язика знаходиться за зубами. Активізується функція жування. Під час ковтання кінчик язика впирається у верхні зуби. Відмічається напруження щічних м’язів. Дихання носове, рот під час сну закритий.
Подальші вікові критерії розвитку зубо-щелепної системи пов’язані з правильною послідовністю і симетричністю прорізування зубів у певні строки, а також правильним ростом щелеп.
Правильно сформований прикус називається фізіологічним (ортогнатичним) і має такі ознаки:
верхні різці перекривають нижні на 2/3;
середня лінія між центральними різцями співпадає;
верхня зубна дуга має форму півкола, а нижня – параболи;
між усіма верхніми та нижніми зубами-антагоністами є щільний контакт тощо.
Різновидом фізіологічного прикусу є прямий прикус, єдиною відмінністю якого від ортогнатичного прикусу є відсутність перекриття верхніми різцями нижніх – вони контактують ріжучими краями.