2. Анатомічна будова носу та носової порожнини.

Ніс є початком дихальних шляхів. Одночасно він слугує органом нюху, а також бере участь в утворенні так званої надставної труби голосового апарату.

Ніс складається з зовнішнього носу та носової порожнини з при носовими пазухами. Зовнішній ніс складається з кістково-хрящового скелету і м’яких тканин. Аналогічно виділяють корінь, спинку, кінчик, крила носу з ніздрями – зовнішніми носовими отворами. Кісткову частину складають носові відростки кістяка лицьового черепу. М’які частини складаються з м’язів та шкірки.

Носова порожнина складається з двох половин, поділених носовою перетинкою, яка має кісткову і хрящову частину. Кожна половина носової порожнини має чотири стінки: верхня утворена ситовидною пластинкою решітчастої кістки; нижня стінка є одночасно дном носової порожнини і верхнею стінкою ротової порожнини – це тверде піднебіння; внутрішня стінка – носова перетинка; бокова стінка має три кісткових виступи - носові раковини ( верхня, середня та нижня).

Під носовими раковинами розташовані три носових ходи: нижній, середній та верхній. Щілина між носовою перетинкою і краями носових раковин називається спільним носовим ходом. З переду носова порожнина відкрита і обмежена ніздрями, а ззаду сполучається з носоглоткою через отвори – хоани.

Носова порожнина вкрита слизовою оболонкою з війчастим епітелієм і містить слизові залози і нюхальні цибулини. Підслизовий шар містить печеристу тканину і розширені венозні сплетіння, які мають здатність набухатдії різних подразників і викликати закладання носу.

Приносові пазухи носу розташовані в кістках, що беруть участь в утворенні кісткової частини носу. Вони заповнені повітрям і сполучаються з носовою порожниною через отвори в верхньому і середньому носових ходах. В лобних кістках знаходяться лобні пазухи; у верхній щелепі – верхньому елепні або гайморові пазухи; в основній кістці – клиновидні, в решітчастій – решітчасті.

3. Анатомічна будова роту та ротової порожнини.

Рот є початковою частиною травного тракту і одночасно слугує органом мовлення та смаку, а в деяких випадках і органом дихання.

Рот поділяється на присінок роту і власне ротову порожнину..

Присінок роту – щілеподібний простір, обмежений спереду і збоку губами і щоками, а ззаду – зубами і яснами.

Губи – утворені круговим м’язом роту. Вони покриті зовні шкірою, а з середини – слизовою оболонкою. Переходячи на альвеолярні відростки щелеп, слизова оболонка утворює ясна. Навкруги ротового отвору розташовані чисельні м’язи, які забезпечують різноманітні рухи губ.

Щоки теж є м’язовими утвореннями. В їх основі лежить щічний м’яз, покритий зовні шкірою, а з середини - слизовою оболонкою.

До системи м’язів, що змінюють форму ротового отвору належить група жувальних м’язів (внутрішній і зовнішній крилоподібний, скроневий та жувальний м’яз). Крилоподібні м’язи також рухають нижню щелепу. Місце переходу слизової оболонки щок та губів на альвеолярні відростки щелеп, називається верхнім та нижнім склепінням. Посередині склепінь є вуздечки верхньої та нижньої губи.

Ротова порожнина обмежена спереду альвеолярними відростками щелеп та зубами, з середини вона межує з ротоглоткою через широкий отвір – зів. Верхньою стінкою ротової порожнини є тверде піднебіння, нижньою – дно ротової порожнини.

Зуби розташовані в альвеолах верхньої та нижньої щелепи. В кожному зубі розрізняють коронку, шийку і корінь. В середині зуба є порожнина, в якій знаходиться пульпа зуба - комплекс м’яких тканин, судин та нервів.

По формі і функції зуби діляться на різці, ікла, премоляри та моляри

(або великі та малі жувальні зуби). Вони розташовані симетрично від центру на верхній та нижній щелепах. З шостого місяця життя у людини прорізуються тимчасові або молочні зуби. Їх 20. з 6 – 7 років починається заміна тимчасових зубів на постійні 32 зуби.

Взаєморозташування верхньої та нижньої зубних дуг при змиканні називається прикусом. Формула молочного прикусу складає 4 різця, 2 ікла, 4 премоляри і 6 молярів на кожній щелепі.

Тверде піднебіння є верхньою стінкою ротової порожнини і утворене піднебінними відростками верхньої щелепи та горизонтальними відростками піднебінних кісток, які з’єднані посередині піднебінним кістковим швом. Конфігурація піднебінного склепіння значно вар’ює у різних людей і може бути куполоподібним, плескатим або глибоким.

М’яке піднебіння є продовженням твердого і являє собою м’язове утворення, покрите слизовою оболонкою. Задня частина м’якого піднебіння називається піднебінною завісою, в середині якої є подовжений відсоток – язичок.

Язик – масивний м’язовий орган. Розрізняють корінь, спинку, бокові краї, кінчик та передній край язика. М’язи язика діляться на 2 групи. М’язи першої групи починаються від кісткового скелету і закінчуються у тому чи іншому місці внутрішньої поверхні слизової оболонки язика. М’язи другої групи обома кінцями прикріплюються до різних ділянок слизової оболонки.

М’язи першої групи забезпечують рух язика в цілому, м’язи другої групи змінюють форму і положення окремих частин язика.

Складно переплетена система м’язів язика і різноманітність місць їх фіксації забезпечують можливість значно змінювати форму, положення і напругу язика, що грає велику роль в процесі жування, ковтання і артикуляції. В слизовій оболонці язика розташовані смакові сосочки.

Дно ротової порожнини утворене м’язово-перетинчатою стінкою, яка іде від краю нижньої щелепи до під’язикової кістки. Слизова оболонка внутрішньої поверхні язика при переході на дно ротової порожнини утворює складку – вуздечку язика.

Рухову інервацію язик отримує від підязикового нерву (ХІІ пара), чутливу – від трійчастого, смакові волокна – від язикоглоткового (ІХ пара).