Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ОСМ, лекції.doc
Скачиваний:
11
Добавлен:
02.09.2019
Размер:
410.11 Кб
Скачать

Захворювання гортані.

План лекції:

  1. Аномалії розвитку та чужорідні тіла гортані.

  2. Запальні захворювання гортані.

  3. Пухлини гортані та патологічні стани, що супроводжуються гострими розладами дихання.

  4. Рухові розлади гортані.

  5. Функціональні захворювання нервово-м’язового апарату горлянки.

1. Аномалії розвитку та чужорідні тіла гортані.

Аномалії розвитку гортані.

Частіше зустрічаються відхилення в будові надгортанника – його недорозвиток або повна відсутність. Іноді надгортанник може бути різко деформованим: розщепленим на кілька долей або згорнутий в трубку. Суттєвого впливу на мовленнєву функцію це не викликає.

У деяких випадках спостерігається вроджена діафрагма гортані – тонка перетинка між справжніми голосовими складками або під ними, яка має невеликий просвіт, через який проходить повітря. У залежності від ступеню закриття дихальної щілини відмічається більше чи менше затруднення дихання. Часто виникає хрипота та інші дефекти голосу.

Лікування – оперативне, хоча часто після операції діафрагма утворюється знову.

Чужородні тіла гортані потрапляють в неї з ротової порожнини під час вдиху.

Ними може бути: слина, їжа та дрібні предмети, які діти беруть до роту.

При потраплянні чужорідних тіл у гортань рефлекторно виникає кашель (як захисний рефлекс), під час якого вони можуть викидатися з дихальних шляхів. У інших випадках чужорідні тіла необхідно видаляти.

Клініка при потраплянні чужорідних тіл в дихальні шляхи залежить від їх розміру та форми. В одних випадках вони можуть застрягнути в голосовій щілині або у стінці гортані (гострі тіла), в інших – проскакувати в трахею та бронхи.

Небезпека чужорідних тіл полягає у їх можливості перекривати дихальні шляхи і викликати задуху.

Видалення чужорідних тіл проводиться лікарем-спеціалістом за допомогою спеціального інструментарію.

При задусі необхідно надання невідкладної допомоги дитині. Якщо чужорідне тіло застрягло в дихальній щілині, дитину необхідно перехилити через коліно і поплескати по спині, а маленьку дитину можна перевернути догори ногами і потрусити.

Якщо таким чином не вдається видалити чужорідне тіло, роблять операцію – трахеотомію. Вона полягає у розсіченні трахеї з наступним вставленням в неї дихальної трубочки, через яку відбувається дихання до видалення чужорідного тіла. Класично така операція виконується лікарем. Але вважається, що для спасіння дитини, яка може померти від задухи, її може зробити будь-яка людина, що знаходиться поруч, будь-якими підручними засобами. Ускладнення, які можуть при цьому виникнути, можливо усунути в подальшому за допомогою лікаря, проте життя дитини

буде врятовано.

2. Запальні захворювання гортані.

Гострий ларінгіт.

Гостре запалення слизової оболонки гортані, або гострий ларінгіт, виникає як самостійне захворювання, або як ускладнення при запаленнях носу та глотки. Розвитку захворювання сприяє переохолодження – перебування у сирому холодному приміщенні, вдихання ротом холодного повітря тощо. Чинниками, що сприяють розвитку хвороби, є зниження імунітету а також перенапруга голосу та куріння.

Ларінгіт на початку проявляється у відчутті сухості і печії в горлі, потім приєднується сухий кашель, хрипота голосу, а іноді його повна відсутність – афонія.

При огляді гортані її слизова оболонка набухла та почервоніла, голосові зв’язки повністю не змикаються при спробі вимовити звуки (це і є причиною хрипоти та афонії).

Головне у лікуванні гострого ларінгіту – повний голосовий спокій на портязі 5 – 7 діб. Особливо це стосується осіб «голосових» професій, які на період хвороби повинні бути звільнені від роботи. Необхідно виключити з харчування гострі продукти, дуже холодну та гарячу їжу; куріння заборонено. З лікувальних процедур – теплі напої, компреси на горло, інгаляції. Медикаментозна терапія за призначенням лікаря.

Несправжній круп.

При гострому ларінгіті нерідко виникає припухання слизової оболонки під справжніми голосовими складками (підскладковий ларінгіт).

У дітей, особливо молодшого віку (2 – 7 років), спостерігається форма підскладкового ларінгіту, яка характерізується значним набряком слизової оболонки – несправжній круп.

Припухла слизова оболонка звужує дихальну щілину, що проявляється в затрудненні дихання, нападах задухи; з’являється кашель, що нагадує «гавкання». Напади задухи виникають переважно вночі і тривають до 1 – 2 годин. Голос, як правило, не змінюється.

Несправжній круп може виникати як ускладнення майже усіх дитячих інфекційних хвороб.

Лікування полягає перш за все у лікуванні основного захворювання. При затрудненні дихання дитину можна помістити у гарячу (у розумних межах) ванну, зволожити повітря у кімнаті, поставити гірчичники на ікри ніг.

При наростанні симптомів задухи, особливо у маленьких дітей, необхідна термінова медична допомога.

Хронічний ларінгіт.

Хронічне запалення слизової оболонки гортані розвивається частіше за все в наслідок частих гострих ларінгітів. Сприяють перходу в хронічну форму такі чинники:

  • тривале перенапруження голосу;

  • постійне дихання ротом (при порушеннях носового дихання);

  • частий кашель при хронічних запаленнях нижніх дихальних шляхів (наприклад, хронічний бронхіт);

  • подразнення слизової оболонки гнійними виділеннями при хронічних ринітах та синуситах;

  • куріння;

  • постійне вдихання різких речовин та пилу.

Головним симптомом хронічного ларінгіту є дисфонія – порушення голосу. Дисфонія проявляється у зниженні гучності голосу, хрипоті та швидкій його втомі.

До дисфонії додаються відчуття свербіння в горлі та сухий кашель.

Розрізняють три форми хронічного ларінгіту: простий катаральний, гіпертрофічний та атрофічний.

При атрофічному ларінгіті атрофія слизової оболонки гортані є продовженням подібних процесів у носі та носоглотці. Як правило, подібні і причини, що їх викликали. На голосових складках утворюються сухі шкірки, що затруднюють не тільки мовлення, але й дихання. На слизовій оболонці утворюється густий в’язкий слиз.

При гіпертрофічній формі хронічного ларінгіту голосові звязки збільшуються, частіше їх краї, що подразнюються при фонаці під час гострого ларінгіту. Сприяє захворюванню також надмірне перенапруження голосу на протязі довгого часу, форсування голосу за допомогою твердої атаки.

Різновидом гіпертрофічної форми хронічного ларінгіту є «співочі вузлики» - обмежені пухлини, що симетрично розташовуються по краям голосових складок. Їх наявність заважає повному змиканню справжніх голосових складок під час фонації, в наслідок чого голос стає хриплим. Частіше «співочі вузлики» утворюються у співаків та інших представників «голосових» професій, що надмірно форсують голос під час співу та гучного мовлення, але можуть зустрічатися і у маленьких дітей, які довго і сильно кричать. Сприяють розвитку захворювання часті гострі ларінгіти і не дотримання голосового спокою під час них.

Головним лікувальним заходом при хронічних ларінгітах є голосовий спокій. Діти не повинні голосно говорити, брати участі у хорі та театральних виставах. Корисні змащування голосових зв'язок лікарськими препаратами та вливання цих речовин в гортань за допомогою шприця, лужні та масляні інгаляції, фізіо- та кліматотерапія. При відсутності результатів лікування при наявності вузликів, використовують хірургічний метод лікування – їх видалення.