- •1. Загальна будова слухового аналізатора.
- •2.Периферичний відділ слухового аналізатора.
- •Вушна раковина.
- •Барабанна перетинка.
- •Барабанна порожнина.
- •Внутрішнє вухо.
- •Завитка.
- •2. Провідниковий відділ слухового аналізатору.
- •3. Центральний відділ слухового аналізатору.
- •1. Акустична природа звуку та його властивості.
- •Властивості звуку.
- •Розповсюдження звуку у середовищі.
- •Звуки мовлення.
- •2. Функції слухового аналізатору: проведення й сприйняття звуків.
- •Звукопроведення.
- •Повітряне звукопроведення.
- •Кісткове звукопроведення.
- •Звукосприймання.
- •Теорії слухового сприймання.
- •1. Резонаторна теорія г.А.Гельмгольца.
- •Сприймання звукової інформації у мозкових структурах.
- •3. Чутливість органу слуху.
- •4. Слухова адаптація та слухова втома. Маскування звуку. Бінауральний слух.
- •Маскування звуку.
- •Бінауральний слух.
- •5. Етапи розвитку слухової функції людини.
- •Методи дослідження органу слуху та слухової функції.
- •Патологія органа слуху.
- •1. Причини порушення слуху у дітей.
- •Порушення слуху спадкового походженя.
- •Вроджені порушення слуху.
- •Набуті порушення слуху.
- •Анатомічна будова органів мовлення.
- •1. Будова центрального та периферійного мовленнєвого апарату.
- •2. Анатомічна будова носу та носової порожнини.
- •3. Анатомічна будова роту та ротової порожнини.
- •4. Анатомічна будова глотки.
- •5. Анатомічна будова гортані.
- •6. Анатомічна будова трахеї, бронхів та грудної порожнини.
- •Функції органів артикуляційного апарату.
- •1. Функція дихання та її особливості під час мовлення.
- •2. Функція голосоутворення (фонація) та її види. Властивості голосу.
- •Властивості голосу.
- •3. Утворення звуків мовлення (артикуляція).
- •Артикуляція приголосних.
- •Функція смоктання.
- •Функція ковтання.
- •Функція жування.
- •4. Етапи розвитку мовленнєвої функції дитини.
- •5. Дослідження органів мовлення.
- •Вроджені генетично обумовлені аномалії розвитку артикуляційної системи.
- •Вроджені аномалії розвитку артикуляційного апарату, не обумовлені генетичними причинами.
- •Вроджені аномалії розвитку верхньої губи та твердого піднебіння.
- •Порушення формування артикуляційного апарату на різних онтогенетичних етапах розвитку дитини.
- •Причини розвитку зубо-щелепних аномалій.
- •Фізіологічний прикус та його формування.
- •Порушення прикусу у дітей та його види
- •Запальні захворювання язика.
- •Захворювання носу та носової порожнини.
- •Захворювання глотки.
- •Захворювання гортані.
- •1. Аномалії розвитку та чужорідні тіла гортані.
- •2. Запальні захворювання гортані.
- •3. Пухлини гортані та патологічні стани, що супроводжуються гострими розладами дихання.
- •4.Рухові розлади гортані.
4. Слухова адаптація та слухова втома. Маскування звуку. Бінауральний слух.
Під час дії сильних звукових подразників відбувається тимчасове зниження слухової чутливості. Так, колди людина виходить з дому на шумну вулицю, вуличний шум спримається нею як голосний. Однак через деякий час вона сприймає той самий шум вже як менш інтенсивний. Це зниження відчуття гучності є наслідком зниження чутливості слухового аналізатора під дією сильного звукового подразнення, що забеспечується м’язовим апаратом середнього вуха (скороченням стремінцевого м’язу та розслабленням м’язу, що натягує барабанну перетинку). Після припинення дії шуму (людина знову зайшла з вулиці у приміщення), чутливість органа слуху швидко відновлюється. Таке тимчасове зниження чутливості отримало назву адаптації слуху. Аналогічно відбувається адаптація слухового аналізатора до тиші – при цьому чутливість слуху загострюється, вухо «прислуховується» до тихиих звуків, що досягається максимальним скороченням м’язу, що натягує барабанну перетинку та розслабленням стремінцевого м’язу.
Адаптація є захисною пристосовною реакцією організму, яка регулює силу сприйняття звуку та захищає нервові елементи слухової системи від виснаження під часдії сильних звукових подразників. Дія адаптації короткочасна – після припинення звукового впливу чутлливість відновлюється за кілька секунд.
При інтнесивному і тривалому подразненні (кілька годин) слухового аналізатора наступає слухова втома. Вона характеризується значним зниженням слухової чутьливості, на відновлення якої необхідно вже кілька годин, або навіть діб. Часте і тривале (на протазі місяців, років) переподрвзнення слухового органу можуе викликати в ньому незворотні зміни, які ведуть до стійкої втрати слуху (хронічна шумова травма).
Під час дії звуку дуже великої інтенсивності, навіть короткочасної, може виникнути гостра звукова травма, яка іноді призводить до порушення анатомічної структури органа слуху.
Маскування звуку.
Якщо який-небудь звук сприймається на фоні дії іншого звуку, то перший звук відчувається менш голосним, ніж у тиші: він наче заглушується другим звуком. Так, наприклад, у заводському цеху чи у метро значно погіршується сприйняття мовлення, а деякі звуки зовсім не сприймаються. Це явище називається маскуванням звуку. Звуки різної висоти маскуються не однаково: високі звуки сильно маскуються низькими, а низькі – високими. Найбільше маскуються звуки, які незначно відрізняються по висоті.
Шум міської вулиці має маскуючу дію, яка в день досягає 50 – 60 дБ.
Бінауральний слух.
Наявність у людей і тварин двох органів слуху дозволяє визначати напрямок джерела звуку. Ця здатність отримала назву бінаурального (двовушного) слуху, або ототопіки.
Пояснюють цю властивість органа слуху такими чинниками:
1) вухо, що розташоване ближче до джерела звуку, сприймає звук сильніше, ніж протилежне;
2) вухо, що ближче до джерела звуку, сприймає звук трохи раніше, ніж протилежне;
3) звукові коливання доходять до обох вух у різних фазах.
Для точного визначення напрямку джерела звуку необхідно, щоб слух на обидва вуха був однаковим. Слуховий аналізатор здатний не тільки визначати напрямок джерела звуку, але і оцінювати відстань до нього.
Бінауральний слух дає можливість сприймати складні звукові комплекси, коли звук приходить з багатьох боків одночасно, і визначати при цьому положення джерел звуку у просторі (стереофонія).