- •1. Загальна будова слухового аналізатора.
- •2.Периферичний відділ слухового аналізатора.
- •Вушна раковина.
- •Барабанна перетинка.
- •Барабанна порожнина.
- •Внутрішнє вухо.
- •Завитка.
- •2. Провідниковий відділ слухового аналізатору.
- •3. Центральний відділ слухового аналізатору.
- •1. Акустична природа звуку та його властивості.
- •Властивості звуку.
- •Розповсюдження звуку у середовищі.
- •Звуки мовлення.
- •2. Функції слухового аналізатору: проведення й сприйняття звуків.
- •Звукопроведення.
- •Повітряне звукопроведення.
- •Кісткове звукопроведення.
- •Звукосприймання.
- •Теорії слухового сприймання.
- •1. Резонаторна теорія г.А.Гельмгольца.
- •Сприймання звукової інформації у мозкових структурах.
- •3. Чутливість органу слуху.
- •4. Слухова адаптація та слухова втома. Маскування звуку. Бінауральний слух.
- •Маскування звуку.
- •Бінауральний слух.
- •5. Етапи розвитку слухової функції людини.
- •Методи дослідження органу слуху та слухової функції.
- •Патологія органа слуху.
- •1. Причини порушення слуху у дітей.
- •Порушення слуху спадкового походженя.
- •Вроджені порушення слуху.
- •Набуті порушення слуху.
- •Анатомічна будова органів мовлення.
- •1. Будова центрального та периферійного мовленнєвого апарату.
- •2. Анатомічна будова носу та носової порожнини.
- •3. Анатомічна будова роту та ротової порожнини.
- •4. Анатомічна будова глотки.
- •5. Анатомічна будова гортані.
- •6. Анатомічна будова трахеї, бронхів та грудної порожнини.
- •Функції органів артикуляційного апарату.
- •1. Функція дихання та її особливості під час мовлення.
- •2. Функція голосоутворення (фонація) та її види. Властивості голосу.
- •Властивості голосу.
- •3. Утворення звуків мовлення (артикуляція).
- •Артикуляція приголосних.
- •Функція смоктання.
- •Функція ковтання.
- •Функція жування.
- •4. Етапи розвитку мовленнєвої функції дитини.
- •5. Дослідження органів мовлення.
- •Вроджені генетично обумовлені аномалії розвитку артикуляційної системи.
- •Вроджені аномалії розвитку артикуляційного апарату, не обумовлені генетичними причинами.
- •Вроджені аномалії розвитку верхньої губи та твердого піднебіння.
- •Порушення формування артикуляційного апарату на різних онтогенетичних етапах розвитку дитини.
- •Причини розвитку зубо-щелепних аномалій.
- •Фізіологічний прикус та його формування.
- •Порушення прикусу у дітей та його види
- •Запальні захворювання язика.
- •Захворювання носу та носової порожнини.
- •Захворювання глотки.
- •Захворювання гортані.
- •1. Аномалії розвитку та чужорідні тіла гортані.
- •2. Запальні захворювання гортані.
- •3. Пухлини гортані та патологічні стани, що супроводжуються гострими розладами дихання.
- •4.Рухові розлади гортані.
3. Утворення звуків мовлення (артикуляція).
Діяльність активних та пасивних органів артикуляції, яка забезпечує утворення звуків мови (фонем), називається артикуляцією.
Артикуляція голосних.
Оскільки по своїй акустичній природі голосні є переважно тонами, для їх утворення характерна відсутність перешкод на шляху повітря, що видихається. В надставній трубі обертони посилюються неоднаково у залежності від форми, яку приймають переважно ротова порожнина і глотка. Утворення формант, які характеризують кожний голосний звук, залежить від особливого положення ротової порожнини, участі губ (лабіалізовані та не лабіалізовані голосні), від висоти та місця підйому язика.
Артикуляція приголосних.
Приголосні по своїй природі є шумами, тому для їх утворення необхідні перешкоди на шляху повітря, що видихається. Ці перешкоди створюються особливим положенням активних органів артикуляції відносно пасивних. Варіанти такої взаємодії відображені в класифікації приголосних. При повному змиканні активних та пасивних органів артикуляції, коли повітря з силою розриває цю змичку – утворюються змичні (взривні) приголосні. Коли вони утворюють між собою щілину – фрикативні, коли змичка переходить в щілину – змично-щелепні (африкати) . Вібрація органів утворює вібранти. По місцю утворення шуму приголосні поділяються на губні та язичні і т. д.
Функція смоктання.
Одразу ж після народження дитини акт смоктання стає складним подразником для жувальної мускулатури, а зрештою до формування черепу в цілому. Велике значення при цьому має вид годування дитини. При грудному годуванні смоктальні рухи швидкі, інтенсивніші, тонус жувальних м’язів високий, що сприяє правильному росту нижньої щелепи і формуванню фізіологічного прикусу.
Функція ковтання.
У нормі процес ковтання зазнає певних змін від народження до моменту встановлення прикусу. Дитина народжується з добре розвинутим рефлексом ковтання і достатньою активністю язика, особливо його кінчика. У стані спокою язик вільно розташовується між ясневими валиками і трохи витягнутий вперед, що забезпечує його готовність до роботи. Завдяки скороченню м’язів губ, щік, язика, а також позитивному тиску в молочній залозі і негативному в ротовій порожнині дитини, молоко потрапляє в рот. Скорочені губні та щічні м’язи є опорою для язика, від якої він відштовхується. При цьому язик знаходиться між ясневими валиками. Це, так зване, інфантильне ковтання.
З появою перших молочних зубів виникає перебудова процесу ковтання у стадії „відправного поштовху”: кінчик язика відштовхується вже від зубів, що прорізалися. Нормальний (соматичний) тип ковтання формується до 2,5 років. Під час цього губи спокійно зімкнуті, кінчик язика впирається у передню ділянку твердого піднебіння за верхніми різцями.
Функція жування.
Забезпечується правильною послідовністю і строками прорізування зубів, своєчасним переходом до твердої їжі, вчасним лікуванням: збереженням вражених карієсом зубів. Непорушена функція жування сприяє нормальному росту і розвитку щелеп, правильному формуванню прикусу