
- •1. Загальна будова слухового аналізатора.
- •2.Периферичний відділ слухового аналізатора.
- •Вушна раковина.
- •Барабанна перетинка.
- •Барабанна порожнина.
- •Внутрішнє вухо.
- •Завитка.
- •2. Провідниковий відділ слухового аналізатору.
- •3. Центральний відділ слухового аналізатору.
- •1. Акустична природа звуку та його властивості.
- •Властивості звуку.
- •Розповсюдження звуку у середовищі.
- •Звуки мовлення.
- •2. Функції слухового аналізатору: проведення й сприйняття звуків.
- •Звукопроведення.
- •Повітряне звукопроведення.
- •Кісткове звукопроведення.
- •Звукосприймання.
- •Теорії слухового сприймання.
- •1. Резонаторна теорія г.А.Гельмгольца.
- •Сприймання звукової інформації у мозкових структурах.
- •3. Чутливість органу слуху.
- •4. Слухова адаптація та слухова втома. Маскування звуку. Бінауральний слух.
- •Маскування звуку.
- •Бінауральний слух.
- •5. Етапи розвитку слухової функції людини.
- •Методи дослідження органу слуху та слухової функції.
- •Патологія органа слуху.
- •1. Причини порушення слуху у дітей.
- •Порушення слуху спадкового походженя.
- •Вроджені порушення слуху.
- •Набуті порушення слуху.
- •Анатомічна будова органів мовлення.
- •1. Будова центрального та периферійного мовленнєвого апарату.
- •2. Анатомічна будова носу та носової порожнини.
- •3. Анатомічна будова роту та ротової порожнини.
- •4. Анатомічна будова глотки.
- •5. Анатомічна будова гортані.
- •6. Анатомічна будова трахеї, бронхів та грудної порожнини.
- •Функції органів артикуляційного апарату.
- •1. Функція дихання та її особливості під час мовлення.
- •2. Функція голосоутворення (фонація) та її види. Властивості голосу.
- •Властивості голосу.
- •3. Утворення звуків мовлення (артикуляція).
- •Артикуляція приголосних.
- •Функція смоктання.
- •Функція ковтання.
- •Функція жування.
- •4. Етапи розвитку мовленнєвої функції дитини.
- •5. Дослідження органів мовлення.
- •Вроджені генетично обумовлені аномалії розвитку артикуляційної системи.
- •Вроджені аномалії розвитку артикуляційного апарату, не обумовлені генетичними причинами.
- •Вроджені аномалії розвитку верхньої губи та твердого піднебіння.
- •Порушення формування артикуляційного апарату на різних онтогенетичних етапах розвитку дитини.
- •Причини розвитку зубо-щелепних аномалій.
- •Фізіологічний прикус та його формування.
- •Порушення прикусу у дітей та його види
- •Запальні захворювання язика.
- •Захворювання носу та носової порожнини.
- •Захворювання глотки.
- •Захворювання гортані.
- •1. Аномалії розвитку та чужорідні тіла гортані.
- •2. Запальні захворювання гортані.
- •3. Пухлини гортані та патологічні стани, що супроводжуються гострими розладами дихання.
- •4.Рухові розлади гортані.
Барабанна перетинка.
Барабанна перетинка розташована на межі зовнішнього та середнього вуха і являє собою тонку пружну пластинку. Вона має кругло-овальну форму і розміри 10х8.5 мм та товщину 0.1мм. Розташована вона під кутом до слухового проходу і втягнута у бік середнього вуха.
Розміри барабанної перетинки з віком майже не змінюються: у новонародженої дитини вона має майже такі ж розміри як і у дорослої людини.
Більша частина барабанної перетинки вставлена, як годинникове скло, у кістковий жолоб в глибині слухового проходу, і називається натягненою на відміну від меншої, передньо-верхньої частини, яка називається розслабленою або шрапнелевою перетинкою.
Натягнена частина складається з трьох шарів:
1) зовнішнього, поверненого до слухового проходу, який складається з епідермісу;
2) середнього, що складається з циркулярних та радиарних фіброзних волокон;
3) внутрішнього, утвореного слизовою оболонкою.
Циркулярні та радиарні волокна переплітаються між собою, що надає барабанній перетинці особливу міцність і напруженість. При поступовому підвищенні повітряного тиску вона може витримувати до двох атмосфер. В шрапнелевій перетинці фіброзний шар відсутній.
Загальний вигляд барабанної перетинки має велике діагностичне
значення. По-перше тому, що вона доступна для зовнішнього огляду; по-друге, вона часто відображає патологічні процеси, що відбуваються в середньому та внутрішньому вусі.
У нормі під час огляду (отоскопії) барабанна перетинка має перлинно-сірий колір. На цьому тлі виділяються наступні пізнавальні пункти: у передньо-верхній частині перетинки просвічується короткий відросток молоточка, зверху вниз – ручка молоточка, що прикріпляється до центру барабанної перетинки – пупця. До низу від пупця відходить блискучий світловий рефлекс, що має форму вузького трикутника. Він утворюється внаслідок відображення світлового променю від увігненої поверхні барабанної перетинки.
Для позначення змін, що відбуваються на барабанній перетинці, її двома перпендикулярними лініями умовно поділяють на чотири сектори, або квадранти.
Середнє вухо являє собою систему порожнин в товщі скроневої кістки і
складається з барабанної порожнини, Євстахієвої труби і
соскоподібного відростку.
Барабанна порожнина.
Барабанна порожнина є центральною частиною цієї системи і являє собою вузький простір об’ємом 1см³. Вона має 6 стінок:
- зовнішню – якою є барабанна перетинка,
- внутрішню, що відділяє барабанну порожнину від внутрішнього вуха. В цій стінці є два вікна: овальне і кругле. В овальне вікно вставлена підніжна
пластинка стремінця за допомогою кільцевої зв’язки, а кругле вікно затягнено вторинною барабанною перетинкою.
верхня стінка, або дах барабанної порожнини, відділяє її від порожнини черепу;
нижня стінка межує з великою кровоносною судиною – цибулиною яремної вени;
в задній стінці є отвір, що з’єднує барабанну порожнину з печерою соскоподібного відростку.
В товщі внутрішньої і задньої стінок проходить канал лицьового нерву. Верхня і нижня стінки часто бувають дуже тонкими і тоді слизова оболонка прилягає безпосередньо до мозкової оболонки, або цибулини яремної вени.
Таке анатомічне розташування барабанної порожнини робить небезпечними запальні процеси, що розвиваються у внутрішньому вусі, в плані можливого переходу інфекції на згадані органи, або поранення їх під час операцій на вусі.
У барабанній порожнині містяться слухові кісточки: молоточок, ковадло і стремінце. Молоточок має головку, ручку і два відростки: короткий і довгий. Коваделко складається з тіла, короткого і довгого відростків. Ручка молоточка зрощена з фіброзним шаром барабанної перетинки, а нижній її кінець утворює в центрі перетинки виступ – пупець. Головка молоточка з’єднується з тілом ковадла, а воно своїм довгим відростком – з головкою стремінця.
Слухові кісточки, таким чином , створюють рухомий ланцюг, один кінець якого починається в центрі барабанної перетинки, а другий - основа стремінця – вставляється в овальне вікно.
В барабанній порожнині є два м’язи: м’яз, що натягує барабанну перетинку і стремінце вий м’яз, скорочення якого обмежує рухи стремінця.
Євстахіїва (слухова) труба
Євстахіїва труба являє собою канал довжиною 3.5см, що з’єднує барабанну порожнину з носоглоткою. Барабанний виток Євстахієвої труби розташований в передній стінці барабанної порожнини (кісткова частина), а носоглотковий – в боковій стінці носоглотки (хрящова частина). Стінки труби покриті війчастим епітелієм, рух ворсинок направлений у бік носоглотки. Стінки хрящової частини Євстахієвої труби стулені, але в момент ковтання (завдяки скороченню глоткових м’язів) вони розходяться, пропускаючи повітря з носоглотки в барабанну порожнину.
Соскоподібний відросток
Соскоподібний відросток являє собою кісткове утворення, схоже за формою на сосок, звідки і походить його назва. Це відросток скроневої кістки, розташований позаду вушної раковини. Він складається з комірок, що сполучаються між собою через вузькі щілини. Форма, число і розміри комірок індивідуальні, але найбільша з них – печера, є постійною. Печера сполучається з барабанною порожниною через отвір в її задній стінці. Печера і комірки відділяються від порожнини черепу кістковою пластинкою, іноді дуже тоненькою.
Усі порожнини середнього вуха заповнені повітрям, а стінки їх покриті слизовою оболонкою, яка є продовженням слизової оболонки носоглотки. Обмін повітря в середньому вусі відбувається через Євстахієву трубу під час ковтання.