
- •1. Загальна будова слухового аналізатора.
- •2.Периферичний відділ слухового аналізатора.
- •Вушна раковина.
- •Барабанна перетинка.
- •Барабанна порожнина.
- •Внутрішнє вухо.
- •Завитка.
- •2. Провідниковий відділ слухового аналізатору.
- •3. Центральний відділ слухового аналізатору.
- •1. Акустична природа звуку та його властивості.
- •Властивості звуку.
- •Розповсюдження звуку у середовищі.
- •Звуки мовлення.
- •2. Функції слухового аналізатору: проведення й сприйняття звуків.
- •Звукопроведення.
- •Повітряне звукопроведення.
- •Кісткове звукопроведення.
- •Звукосприймання.
- •Теорії слухового сприймання.
- •1. Резонаторна теорія г.А.Гельмгольца.
- •Сприймання звукової інформації у мозкових структурах.
- •3. Чутливість органу слуху.
- •4. Слухова адаптація та слухова втома. Маскування звуку. Бінауральний слух.
- •Маскування звуку.
- •Бінауральний слух.
- •5. Етапи розвитку слухової функції людини.
- •Методи дослідження органу слуху та слухової функції.
- •Патологія органа слуху.
- •1. Причини порушення слуху у дітей.
- •Порушення слуху спадкового походженя.
- •Вроджені порушення слуху.
- •Набуті порушення слуху.
- •Анатомічна будова органів мовлення.
- •1. Будова центрального та периферійного мовленнєвого апарату.
- •2. Анатомічна будова носу та носової порожнини.
- •3. Анатомічна будова роту та ротової порожнини.
- •4. Анатомічна будова глотки.
- •5. Анатомічна будова гортані.
- •6. Анатомічна будова трахеї, бронхів та грудної порожнини.
- •Функції органів артикуляційного апарату.
- •1. Функція дихання та її особливості під час мовлення.
- •2. Функція голосоутворення (фонація) та її види. Властивості голосу.
- •Властивості голосу.
- •3. Утворення звуків мовлення (артикуляція).
- •Артикуляція приголосних.
- •Функція смоктання.
- •Функція ковтання.
- •Функція жування.
- •4. Етапи розвитку мовленнєвої функції дитини.
- •5. Дослідження органів мовлення.
- •Вроджені генетично обумовлені аномалії розвитку артикуляційної системи.
- •Вроджені аномалії розвитку артикуляційного апарату, не обумовлені генетичними причинами.
- •Вроджені аномалії розвитку верхньої губи та твердого піднебіння.
- •Порушення формування артикуляційного апарату на різних онтогенетичних етапах розвитку дитини.
- •Причини розвитку зубо-щелепних аномалій.
- •Фізіологічний прикус та його формування.
- •Порушення прикусу у дітей та його види
- •Запальні захворювання язика.
- •Захворювання носу та носової порожнини.
- •Захворювання глотки.
- •Захворювання гортані.
- •1. Аномалії розвитку та чужорідні тіла гортані.
- •2. Запальні захворювання гортані.
- •3. Пухлини гортані та патологічні стани, що супроводжуються гострими розладами дихання.
- •4.Рухові розлади гортані.
4. Анатомічна будова глотки.
Глотка являє собою лійкоподібну порожнину з м’язовими стінками, що починається від основи черепу і внизу переходить в стравохід. Глотка має три відділи: носоглотка, ротоглотка і горлянкоглотка.
Носоглотка обмежена зверху основою черепу. Спереду межує з носовою порожниною через отвори - хоани. Нижній умовний кордон проходить на рівні твердого піднебіння. В бокових стінках носоглотки розташовані отвори євстахієвих труб. В куполі носоглотки розташований носоглотковий мигдалик.
Ротоглотка – продовження носоглотки, що межує з ротовою порожниною через широкий отвір – зів. Зів обмежений зверху мяким піднебінням, знизу – коренем язика, з боків – піднебінними дужками. Між дужками знаходяться піднебінні мигдалики.
На задній стінці глотки знаходиться скупчення лімфоїдної тканини у вигляді зерен.
Разом з носоглотковими, піднебінними та язиковим мигдаликом вони складають глоткове лімфоїдне кільце Пірогова, яке слугує захисним бар’єром для інфекцій.
Гортаноглотка внизу переходить в стравохід, спереду межує з гортанню. Стінки глотки містять дві групи м’язів – кругових і повздовжніх. Кругові утворюють три стискачі глотки, які забезпечують акт ковтання. Повздовжні піднімають глотку догори.
Рухівна інервація здійснюється від трійчастого блукаючого (Х пара) і додаткового (ХІ пара), чутлива – від трійчастого, язиковоглоткового і блукаючого нервів.
В глотці схрещуються два шляхи – дихальний і травний. Розмежовують їх м’яке піднебіння, що при ковтанні притискається до задньої стінки глотки і надгортанник, що закриває вхід в гортань.
5. Анатомічна будова гортані.
Гортань складається з хрящового скелету і м’язів. Розташована вона в передньому відділі шиї, на рівні ІІІ – УІ шийних хребців.
Хрящовий скелет гортані складається з трьох парних і трьох непарних хрящів.
1. Щитоподібний хрящ є найбільшим і складається з двох пластинок, з’єднаних під кутом (кадик).
2. Перстнеподібний хрящ знаходиться під щитоподібним.
3. Надгортанник має форму пелюстка і слугує клапаном для закривання входу у гортань.
4. Черпакуваті хрящі мають 2 відростки: голосовий – для кріплення голосової складки і м’язовий. Основи цих хрящів на перстнеподібному хрящі утворюють перстнечерпакуватий суглоб.
5. Ріжкуваті хрящі розташовані на верхівці черпакуватих.
6. Клиноподібні хрящі знаходяться в товщі черпакувато-надгортанникових складок.
М’язовий апарат гортані складається з зовнішніх і внутрішніх м’язів. Зовнішні м’язи переміщують гортань як єдине ціле. Внутрішні м’язи поділяються на ті, що розширюють, і ті, що звужують голосову щілину, при цьому вони або напружують, або розслабляють голосові складки:
1) задній персне-черпакуватий м’яз – розширює голосову щілину й натягує голосові складки;
2) бічний персне-черпакуватий мяз – звужує голосову щілину й розслаблює голосові складки;
3) поперечний черпакуватий м’яз зближує черпакуваті хрящі, звужуючи голосову щілину
До першої групи, зокрема, відноситься парний щито-черепкуватий або голосовий м’яз, який разом з слизовою оболонкою, що його вкриває, утворює справжні голосові складки.
Передні кінці голосових складок прикріпляються до задньої поверхні щитоподібного хряща в його куті, а задні – до голосового відростку черпакуватого хряща. На поперечному розтині голосова складка має форму трикутника. Між справжніми голосовими складками утворюється голосова щілина. Під час скорочення щиточерпакуватого м’язу голосові складки натягуються і дещо звужують голосову щілину.
Порожнина гортані покрита слизовою оболонкою з війчастим епітелієм (за винятком голосових складок). На бокових стінках слизова оболонка утворює складки над справжніми голосовим складками – це так звані несправжні голосові складки. Між справжніми і несправжніми голосовими складками утворюються заглиблення – морганієві шлуночки.
У чоловіків гортань має більші розміри, ніж у жінок, а голосові складки довші та товщі (в жінок – 18 – 20 мм, у чоловіків – 20-24 мм).
До періоду статевого розвитку в дітей немає статевої різниці у будові гортані.
Інервація гортані здійснюється двома гілками блукаючого нерву – верхньогорлянковим (чутливим) і зворотнім (руховим).