- •Основні поняття та категорії конфліктології.
- •Методи науково-практичних досліджень конфліктології.
- •Поняття, зміст та структура конфліктів.
- •6. Типологія конфліктів
- •7.Зміст, сутність, структура внутрішньоособистісних конфліктів.
- •8.Типологія внутрішньоособистісних конфліктів.
- •9.Діагностика внутрішньоособистісних конфліктів.
- •10.Методи розв’язання внутрішньоособистісних конфліктів.
- •11.Функції внутрішньоособистісних конфліктів.
- •12.Психологічна характеристика конфліктної особистості.
- •14.Способи розв’язання міжособистісних конфліктів.
- •15. Аналіз конфліктного стану, ситуації.
- •16. Конструктивне розв’язання конфлікту.
- •17. Види критики.
- •18. Мистецтво критики.
- •19. Типологія конфліктних особистостей.
- •26.Спілкування як психологічний феномен.
- •27.Об’єкт, предмет і методи дослідження спілкування.
- •28.Види, рівні і функції спілкування.
- •29.Психологічні якості в структурі особистості, важливі для спілкування.
- •30.Характеристика індивідуальної бесіди.
- •31.Психологічна класифікація співбесідників
- •32.Переговори як форма колективного спілкування.
- •33.Засоби спілкування та їхні різновиди.
- •34. Стратегія і тактика спілкування.
- •Вербальні засоби спілкування.
- •37. Класифікація невербальних засобів комунікації.
- •38. Кінесика і такесика, проксеміка в переговорному процесі.
- •40.Поняття психологічного впливу. Засоби впливу на людей під час спілкування.
- •41. Психологічні протистояння впливу.
- •42. Соціально-психологічні особливості робочої групи в переговорах
- •45. Психологічне забезпечення переговорного процесу
- •Методи протистояння психологічним впливам.
- •Мотиви критики. Вимоги до публічної критики.
- •Особливі вимоги до публічної критики:
- •50. Динаміка переговорів
- •Тактичні прийоми на переговорах. А. Прийоми, що мають широке застосування на всіх етапах.
- •Б. Прийоми, що стосуються всіх етапів, але мають свою специфіку в застосуванні на кожному з них
- •В. Тактичні прийоми, застосовувані на окремих етапах переговорів Етап уточнення позицій.
- •Етап обговорення позицій.
- •Етап узгодження позицій.
- •Алгоритм вирішення конфліктів керівником.
- •58)Психологічні механізми переговорного процесу.
- •Етап узгодження позицій.
- •Етап узгодження позицій.
16. Конструктивне розв’язання конфлікту.
Конструктивне розв’язання конфлікту має своїм результатом позитивне вирішення проблеми. Перш за все, воно повинно задовольняти обидві конфліктуючі сторони, і чим більше сторони будуть задоволеніцим результатом, тим успішнішим можна вважати розв’язання конфлікту.
Розв'язанняконфлікту — цебагатоступінчастийпроцес. Дослідникизазвичайвиокремлюють в ньому як мінімум три етапи: перший — цедіагностикаконфлікту; другий — опрацюваннястратегійрозв'язання та вибірвідповіднихтехнологій (виділяютьп’ятьосновнихстратегій за К. Томасом: суперництво; компроміс; співробітництво; уникання; пристосування); третій — безпосередняпрактичнадіяльність з вирішенняконфліктноїпроблеми через реалізаціюнеобхіднихзасобів і методів.
Розв'язання конфлікту як цілеспрямована дія з управління ним може бути оцінена через ступінь вирішеності конфліктної проблеми. Американськийконфліктолог М. Дойчголовнимкритеріємуспішногорозв'язанняконфліктувважаєзадоволеннясторінйого результатами. Деяківітчизняніконфліктологиназиваютьпоказниками конструктивного розв'язанняконфліктуступіньвирішеності (усунення) суперечності, яка лежала у підґрунтіконфлікту, та перемогу в боротьбі того ізопонентів, щобувправий. Зцимслідпогодитись, аджечимповнішезнятаконфліктнасуперечність, тимбільшешансів для нормалізаціївідносинміжучасниками і меншеймовірністьпереростанняконфлікту в новепротиборство. Перемога ж правоїсторони у конфлікті — цеутвердженняістини, справедливості, сприянняоптимізаціїсоціально-психологічногоклімату в колективі (групі, організації). Водночасслідпам'ятати, що у неправоїсторонитеж є своїінтереси, які не слідігнорувативзагалі; доцільноспробувати у ходірозв'язанняконфліктухоча б частковопереорієнтуватимотивацію неправого опонента, цеможезапобігти у подальшомуконфліктнимзіткненням.
Умови і чинникиуспішногорозв'язанняконфліктів (відображуютьспецифікуповедінки та взаємодіїопонентів):
- припиненняконфліктноївзаємодії (доки сторонивживатимуть будь-якихзаходів (в тому числінасильницьких) одна протиодної, про розв'язанняконфлікту не може бути й мови);
- пошукблизьких за змістомабоспільнихточокстиканнявсистеміцілей та інтересівопонентів (якщосторонибажаютьрозв'язатиконфлікт, їмслідзосередитися на інтересах, а не на особіопонента);
- зниженнярівнянегативнихемоцій та інтенсивностігострихреакцій, якіпереживаютьсястосовноопонента (припиненнявбачати в особіопонента «ворога», «супротивника», адже проблему, через яку виникконфлікт, кращевирішувати разом, поєднавшизусилля);
- об'єктивнеобговоренняпроблеми, виявленнясутностіконфлікту та виокремленняголовнихсуперечностей;
- урахованнястатусів (посадового становища) сторінконфлікту (сторона, щомаєнижче становище, повинна усвідомлюватимежі поступок, на якіпідебільшвисокостатуснийопонент);
- правильнийвибіроптимальноїстратегіїрозв'язанняконфлікту
Отже, у ходірозв'язанняконфліктуаналізується та оцінюєтьсяконфліктнаситуація, обираютьсязасобирозв'язанняконфлікту, формується план необхіднихзаходів та, нарешті, здійснюєтьсяйогореалізація. Бажанотакожнаприкінці критично оцінитисвоїдії та вчинки за підсумкамирозв'язанняконфлікту.