- •Основні поняття та категорії конфліктології.
- •Методи науково-практичних досліджень конфліктології.
- •Поняття, зміст та структура конфліктів.
- •6. Типологія конфліктів
- •7.Зміст, сутність, структура внутрішньоособистісних конфліктів.
- •8.Типологія внутрішньоособистісних конфліктів.
- •9.Діагностика внутрішньоособистісних конфліктів.
- •10.Методи розв’язання внутрішньоособистісних конфліктів.
- •11.Функції внутрішньоособистісних конфліктів.
- •12.Психологічна характеристика конфліктної особистості.
- •14.Способи розв’язання міжособистісних конфліктів.
- •15. Аналіз конфліктного стану, ситуації.
- •16. Конструктивне розв’язання конфлікту.
- •17. Види критики.
- •18. Мистецтво критики.
- •19. Типологія конфліктних особистостей.
- •26.Спілкування як психологічний феномен.
- •27.Об’єкт, предмет і методи дослідження спілкування.
- •28.Види, рівні і функції спілкування.
- •29.Психологічні якості в структурі особистості, важливі для спілкування.
- •30.Характеристика індивідуальної бесіди.
- •31.Психологічна класифікація співбесідників
- •32.Переговори як форма колективного спілкування.
- •33.Засоби спілкування та їхні різновиди.
- •34. Стратегія і тактика спілкування.
- •Вербальні засоби спілкування.
- •37. Класифікація невербальних засобів комунікації.
- •38. Кінесика і такесика, проксеміка в переговорному процесі.
- •40.Поняття психологічного впливу. Засоби впливу на людей під час спілкування.
- •41. Психологічні протистояння впливу.
- •42. Соціально-психологічні особливості робочої групи в переговорах
- •45. Психологічне забезпечення переговорного процесу
- •Методи протистояння психологічним впливам.
- •Мотиви критики. Вимоги до публічної критики.
- •Особливі вимоги до публічної критики:
- •50. Динаміка переговорів
- •Тактичні прийоми на переговорах. А. Прийоми, що мають широке застосування на всіх етапах.
- •Б. Прийоми, що стосуються всіх етапів, але мають свою специфіку в застосуванні на кожному з них
- •В. Тактичні прийоми, застосовувані на окремих етапах переговорів Етап уточнення позицій.
- •Етап обговорення позицій.
- •Етап узгодження позицій.
- •Алгоритм вирішення конфліктів керівником.
- •58)Психологічні механізми переговорного процесу.
- •Етап узгодження позицій.
- •Етап узгодження позицій.
6. Типологія конфліктів
Конфлікт - це зіткнення протилежно спрямованих, несумісних одна з одною тенденцій (потреб, інтересів, ціннісних орієнтацій, соціальних установок, планів тощо) у свідомості окремо взятого індивіда, в міжособистісних взаємодіях та міжособистісних стосунках індивідів чи груп людей.
Найчастіше виникають такі чотири типи конфліктів:
• внутрішньоособистісні (інтраперсональні), які виникають на рівні однієї особистості (наприклад на рівні безпосередньо викладача або студента);
• міжособистісні (інтерперсональні), які виникають між двома особистостями (наприклад між двома студентами);
• внутрішньогрупові (інтрогрупові), які виникають всередині групи, зокрема між конкретною особою і групою;
• міжгрупові (інтергрупові), які виникають між соціальними групами, причому як всередині організації, так і за її взаємодії з оточенням (наприклад, між двома підрозділами в організації).
Конфлікти, які розгортаються в організаціях, характеризуються об'єктивно-суб'єктивною природою виникнення: з одного боку, вони зумовлюються зовнішніми, об'єктивними факторами (соціально-політичною та економічною ситуацією в суспільстві, станом розвитку та матеріально-технічного забезпечення галузі, особливостями функціонування конкретної організації тощо), а з іншого - внутрішніми, суб'єктивними факторами (психологічними характеристиками учасників конфлікту, їхніми потребами, інтересами, мірою значущості для них конфліктної ситуації, особливостями характеру тощо).
За причинами виникнення внутрішньоособистісні, міжособистісні, внутрішньогрупові та міжгрупові конфлікти можна класифікувати у такий спосіб:
• конфлікти ролей - зіткнення різних соціальних ролей, які виконуються однією людиною або декількома людьми (групами);
• конфлікти бажань - зіткнення кількох бажань у свідомості однієї людини або зіткнення свідомостей декількох людей (груп) з приводу того самого бажання;
• конфлікти норм поведінки - зіткнення цінностей, норм поведінки, життєвого досвіду при взаємодії та спілкуванні людей (груп).
Проблема типології явищ і процесів, які вивчає кожна наука, важлива з огляду на те, що у різноманітті необхідно знайти спільні риси, що нададуть можливість об’єднувати зовні різнорідні об’єкти у певні класи. Проблема класифікації конфліктів стала привертати увагу дослідників з того часу, коли з’ясувалося, що конфлікти у різних сферах життя об’єднує певні однакові риси. Існує цілий ряд класифікацій конфліктів. Зокрема, заслуговують на увагу класифікації конфліктів за такими авторами: Р. Дарендорфом, та І. Дойча (Дмитриев Анатолий Васильевич. Социальный конфликт: общее и особенное. – М.: Гардарики, 2002. – 526 с. С. 54 – 55), а також загальна класифікація, яку наводить Емельянов Станислав Михайлович. (Практикум по конфликтологии. – СПб.: Издательство «Питер», 2000. – 368 с. С. 25). У різних авторів існує своя класифікація конфлікту. Отже до проблеми класифікації слід підійти на підставі виділення типів конфліктів. Такий підхід запропонував М.В. Цюрупа. До основних типоутворюючих чинників відносять: функції, суспільні сфери, кількість сторін учасників конфлікту, динаміку, причини, ступінь тривалості та напруженості відносин. З точки зору функціональності (функцій конфлікту) всю сукупність конфліктів можна поділити на: переважно конструктивні (підвищує продуктивність праці, оновлює методи діяльності, покращує стосунки); переважно деструктивні (веде до марнування ресурсів, витрати часу створює психічне навантаження, ображає); нейтрального функціонального навантаження. Основними суспільними сферами, де відбуваються конфлікти в широкому і вузькому розумінні є: політична, економічна, соціальна, ідеологічна, військова сфера та окремо сфера управління. Конфлікти для політичної сфери є звичним явищем і протікають у різних формах від мирних демонстрацій, маніфестацій до громадянських чи повномасштабних війн. Конфлікти в економічній сфері мають різний рівень впливу на суспільство і можуть існувати у формі загальної чи галузевої кризи, трудової суперечки, у формі економічної боротьби. Найвищим органом вирішення таких конфліктів вважається Міжнародний арбітражний суд. Ідеологічні конфлікти відзначаються високим рівнем непримиренності, вони слабко піддаються врегулюванню. Кількість та якість сторін, які задіяні в конфлікті є важливим типоутворюючим чинником. За кількістю осіб в конфлікти поділяють: 1) внутрішньоособисті (інтраперсональні), у яких одна особа є і учасником і полем конфліктної боротьби; 2) міжособистісні (інтерперсональні), а якщо число осіб дорівнює двом то це діадичний конфлікт; 3) внутрішньогрупові (інтрагрупові); міжгрупові (інтергрупові); конфлікти в організаціях; конфлікти в великих соціальних групах.