- •Основні поняття та категорії конфліктології.
- •Методи науково-практичних досліджень конфліктології.
- •Поняття, зміст та структура конфліктів.
- •6. Типологія конфліктів
- •7.Зміст, сутність, структура внутрішньоособистісних конфліктів.
- •8.Типологія внутрішньоособистісних конфліктів.
- •9.Діагностика внутрішньоособистісних конфліктів.
- •10.Методи розв’язання внутрішньоособистісних конфліктів.
- •11.Функції внутрішньоособистісних конфліктів.
- •12.Психологічна характеристика конфліктної особистості.
- •14.Способи розв’язання міжособистісних конфліктів.
- •15. Аналіз конфліктного стану, ситуації.
- •16. Конструктивне розв’язання конфлікту.
- •17. Види критики.
- •18. Мистецтво критики.
- •19. Типологія конфліктних особистостей.
- •26.Спілкування як психологічний феномен.
- •27.Об’єкт, предмет і методи дослідження спілкування.
- •28.Види, рівні і функції спілкування.
- •29.Психологічні якості в структурі особистості, важливі для спілкування.
- •30.Характеристика індивідуальної бесіди.
- •31.Психологічна класифікація співбесідників
- •32.Переговори як форма колективного спілкування.
- •33.Засоби спілкування та їхні різновиди.
- •34. Стратегія і тактика спілкування.
- •Вербальні засоби спілкування.
- •37. Класифікація невербальних засобів комунікації.
- •38. Кінесика і такесика, проксеміка в переговорному процесі.
- •40.Поняття психологічного впливу. Засоби впливу на людей під час спілкування.
- •41. Психологічні протистояння впливу.
- •42. Соціально-психологічні особливості робочої групи в переговорах
- •45. Психологічне забезпечення переговорного процесу
- •Методи протистояння психологічним впливам.
- •Мотиви критики. Вимоги до публічної критики.
- •Особливі вимоги до публічної критики:
- •50. Динаміка переговорів
- •Тактичні прийоми на переговорах. А. Прийоми, що мають широке застосування на всіх етапах.
- •Б. Прийоми, що стосуються всіх етапів, але мають свою специфіку в застосуванні на кожному з них
- •В. Тактичні прийоми, застосовувані на окремих етапах переговорів Етап уточнення позицій.
- •Етап обговорення позицій.
- •Етап узгодження позицій.
- •Алгоритм вирішення конфліктів керівником.
- •58)Психологічні механізми переговорного процесу.
- •Етап узгодження позицій.
- •Етап узгодження позицій.
32.Переговори як форма колективного спілкування.
Преговори – це спосіб спілкування, який дає змогу знайти порозуміння(згоду) там де інтереси, цілі або позиції не збігаються. Як метод вирішення конфліктів переговори являють собою набір тактичних прийомів, спрямованих на пошук прийнятних для всіх сторін рішень у конкретній конфліктній ситуації.
На сучасному етапі практикою напрацьовано принципи, умови та стратегії, дотримання яких сприяє результативності переговорного процесу. Учені виділяють три основні стратегії переговорів:
— перша стратегія — зводиться до протистояння крайніх позицій партнерів;
— друга — це золота середина між м'якістю та жорсткістю, тобто досягається поставлена мета і водночас не псуються стосунки з людьми;
— третя стратегія передбачає розв'язання проблем, виходячи із їхнього змісту, не допускаються дебати з приводу позицій, яких кожна із сторін жорстко дотримується (ці переговори називаються принциповими, оскільки враховуються інтереси обох сторін і досягається такий результат, який грунтується на справедливих нормах незалежно від волі жодної зі сторін).
Напрямки переговорів: дипломатичний, торговельний,розв’язання спірних проблем. Узявши за критерій функціональний підхід, американський політолог Чарльз Ікле виокремив такі види переговорів:1. Переговори, спрямовані на продовження дії домовленостей, досягнутих угод.2. Переговори з метою нормалізації відносин, що передбачає перехід від конфліктних до інших типів стосунків між сторонами.3. Переговори з метою перегляду угоди. За таких обставин одна із сторін вимагає змін на свою користь за рахунок інших сторін.4. Переговори з метою досягнення нової угоди. Вони спрямовані на встановлення нових відносин і зобов'язань між учасниками переговорного процесу. Такі відносини можуть встановлюватися як із давніми, так і з новими партнерами, що вимагає особливої обережності, з'ясування їх репутації. 5. Переговори, зорієнтовані на отримання не відображених в угоді результатів. Функції: 1. Інформаційно-комунікативна. Сприяє обміну інформацією, поглядами, налагодженню нових зв'язків. Виявляє вона себе під час будь-яких переговорів, однак обмеженість лише цією функцією дає підстави вважати їх консультаціями. 2. Регулятивна. Передбачає встановлення взаємодії на переговорах, упорядкування спільної діяльності. 3. Координаційна. Спрямована на узгодження дій між учасниками переговорів, встановлення, оптимізацію взаємозв'язку між суб'єктами переговорного процесу. 4. Контролююча. Передбачає перевірку виконання укладених раніше угод. Учасники переговорів можуть дотримуватися різних позицій і принципів: розглядати їх як засіб здобуття перемоги чи як засіб спільного аналізу проблеми і пошуку шляхів її розв'язання. Конкретна позиція зумовлює підходи учасників переговорів до обговорення, аналізу та розв'язання проблем:— конфронтаційний підхід. Базується на впевненості, що метою переговорів є перемога як найповніше досягнення власної цілі;— партнерський підхід. Має на меті з'ясувати позицію партнера, спільно з ним проаналізувати проблему і знайти оптимальні варіанти вирішення суперечності.