37. Класифікація невербальних засобів комунікації.

До засобів невербальної комунікації належать:

Кінесика являє собою сукупність жестів, поз, рухів тіла, що використовуються при комунікації в якості додаткових виразних засобів спілкування. Кінесика включає рухи, що сприймають ся на зір, які виконують регулятивну функцію в спілкуванні. Це не тільки рухи обличчя та тіла, а й оформлення зовнішності, хода, почерк і ін.. Елементами кінесики прийнято вважати жести, міміку, пози і погляди, які мають як фізіологічне походження (наприклад, позіхання, потягування, розслаблення та ін) Так і соціокультурне (широко відкриті очі, стиснений кулак як знак перемоги і т. п.).

Такесика – вивчає дотики під час спілкування:потиски руки, поцілунок, погладжування, відштовхування. Використання дотиків залежить від ряду чинників, серед яких найбільш важливими є тип культури, приналежність до жіночої або чоловічої статі, вік, статус людини і тип особистості.

Проксеміка – досліджує розміщення людей у просторі під час спілкування (включає виділення особистісної території,відстань між співбесідниками)

Потрібно виходити з такого положення: слово (друга сигнальна система) контролюється свідомістю, а мова жестів і рухів тіла діє на неусвідомлюваному рівні, автоматично. Завдання полягає в тому, щоб навчити особистість контролювати і коригувати свої рухи тіла в процесі комунікації. Корисно оволодіти позитивними відкритими жестами і рухами тіла і позбутися від тих, які несуть негативне забарвлення. Невербальна комунікація нерідко слугує як для підсилення, так і для ослаблення семантичного значення слів. (Можна сказати: “Я прошу тебе йти у своїх справах” так, що голос і благальний вираз очей говоритимуть протилежне.) Ці дані перебувають у руслі так званого лінгвоцентризму, що передбачає вивчення будь-яких видів комуні¬кації на зразок людського мовлення. Вважається, що його основи заклав відомий лінгвіст Е. Бенвеніст. Він пише: “…всі інші системи комунікації — графічні, жестові, візуальні і т. іп. — є похідними від мови і передбачають ЇЇ існування”.

38. Кінесика і такесика, проксеміка в переговорному процесі.

Кінесика являє собою сукупність жестів, поз, рухів тіла, що використовуються при комунікації в якості додаткових виразних засобів спілкування. Кінесика включає рухи, що сприймають ся на зір, які виконують регулятивну функцію в спілкуванні. Це не тільки рухи обличчя та тіла, а й оформлення зовнішності, хода, почерк і ін.. Елементами кінесики прийнято вважати жести, міміку, пози і погляди, які мають як фізіологічне походження (наприклад, позіхання, потягування, розслаблення та ін) Так і соціокультурне (широко відкриті очі, стиснений кулак як знак перемоги і т. п.).

Такесика – вивчає дотики під час спілкування:потиски руки, поцілунок, погладжування, відштовхування. Використання дотиків залежить від ряду чинників, серед яких найбільш важливими є тип культури, приналежність до жіночої або чоловічої статі, вік, статус людини і тип особистості.

Проксеміка – досліджує розміщення людей у просторі під час спілкування (включає виділення особистісної території,відстань між співбесідниками)

Потрібно виходити з такого положення: слово (друга сигнальна система) контролюється свідомістю, а мова жестів і рухів тіла діє на неусвідомлюваному рівні, автоматично. Завдання полягає в тому, щоб навчити особистість контролювати і коригувати свої рухи тіла в процесі комунікації. Корисно оволодіти позитивними відкритими жестами і рухами тіла і позбутися від тих, які несуть негативне забарвлення.

39.Бар’єри на шляху взаєморозуміння.

Розуміння інформації іншими залежить від бажання співрозмовника зрозуміти інформацію що передається, повноти інформації, логіки викладення, вміння стимулювати іншого до роздумів. Якщо цього немає, на шляху до взаєморозуміння виникають бар’єри[8].

• Вони можуть виникати залежно від характеру комунікації та індивідуальних особливостей людей, які спілкуються, особливостей соціальних груп, до яких належать співбесідники та їх соціокультурних відмінностей.

• Людині необхідно прагнути давати чітку і повну інформацію, тому що те, що говорить один може не зовсім зрозуміти інший, адже слова (символи) мають неоднакове значення для різних людей. Бажано з’ясувати “що є що”.

• Відсутність зворотного зв’язку. Одна людина дає інформацію, а інша соромиться з’ясувати те, що їй незрозуміло, а той, хто давав інформацію не спромігся з’ясувати, чи адекватно сприйняли його інформацію. Наслідком цього є те, що людина зовсім не так зрозуміла інформацію, яку їй надавали.

• Психологічне несприйняття людини, що призводить до небажання зрозуміти іншу людину.

• Хвилювання, що призводить до нечіткості, теж може стати перешкодою в спілкуванні, неправильності у передачі інформації чи несприйнятті її.

• Інтелектуальні бар’єри виникають внаслідок особливостей у сприйманні, мисленні, пам’яті, через різні інтелектуальні рівні розвитку людини.

• Люди реагують на те, що вони сприйняли, а не на те, що відбувається. Це залежить від досвіду, інтересів, емоційного стану, психологічних та моральних настанов особистості. (Наприклад, скептичне ставлення до політиків).

• Осмислення інформації повинно бути двостороннім, тому потрібно, щоб інтелектуальні рівні не розходились значно.

Бар’єри спілкування можуть виникати також тому, що співбесідники відносяться до різних соціальних груп: за віком, статтю, професією, національністю і т. ін.

Виникнення бар’єрів у взаєморозумінні і можливості їх подолання залежать від рівня культури, знання особливостей психології особистості.