40.Поняття психологічного впливу. Засоби впливу на людей під час спілкування.

Психологічний вплив — застосування у міжособистісній взаємодії винятково психологічних засобів з метою впливу на стан, думки, почуття, дії, іншої людини.

До видів психологічного впливу передусім належать переконання, зараження, навіювання (сугестія), наслідування, самопросування, прохання, маніпулювання.

Навіювання, або сугестія, —метод впливу на психіку людини, пов 'язаний з істотним зниженням її критичності до інформації, що надходить, відсутністю прагнення перевірити її достовірність, необмеженою довірою до її джерел.

Наслідування - найпоширеніша форма поведінки людини у міжособистісній взаємодії. Це процес орієнтації на певний приклад, взірець, повторення і відтворення однією людиною дій, вчинків, жестів, манер, інтонацій іншої людини, копіювання рис ЇЇ характеру та стилю життя. Саме через наслідування здійснюється процес соціалізації особистості, реалізуючись через навчання і виховання.

Маніпуляція розглядається як комунікативний вплив, який веде до створення в іншого певних мотиваційних станів (почуттів, стереотипів), що спонукають його до поведінки, вигідної тому, хто на нього впливає.

Самопросування – демонстрація своєї компетентності та кваліфікації з метою отримати певні переваги(наприклад при відборі кандидатів на посаду)

Переконання — метод свідомого та організованого впливу на психіку індивіда через звернення до його критичного судження. Його використовують для перетворення інформації, котра повідомляється, на систему установок і принципів індивіда. Засноване воно на свідомому ставленні індивіда до інформації, на її аналізі й оцінці.

Прохання – зверненя о співрозмовника з метою задоволення потреби чи бажання ініціатора впливу.

Зараження. Наймасовіший спосіб інтеграції групової діяльності виникає за значного скупчення людей — на стадіонах, у концертних залах, на карнавалах, мітингах тощо. Однією з його ознак є стихійність. Зараження — психологічний вплив на особистість у процесі спілкування і взаємодії, який передає певні настрої, спонуки не через свідомість та інтелект, а через емоційну сферу.

41. Психологічні протистояння впливу.

1.Контраргументація – свідома відповідь на спробу переконати, що спростовує та заперечує докази ініціатора впливу.

2.Конструктивна критика – підкріплене фактами обговорення цілей, засобів або дій ініціатора впливу і обґрунтування їх невідповідності цілям, умовам і вимогам адресату з конкретним шляхом виходу із ситуації.

3.Вольова мобілізація – довільний опір адресату спробам нав’язати або передати йому певний стан, відношення, намір або спосіб дії.

4.Творчість – створення нового, що нехтує впливу зразку, прикладу або моди, чи долає його.

5.Ухилення – прагнення уникати будь-яких спроб взаємодіяти.

6. Психологічна самооборона – застосування мовних формул та інтонаційних засобів, що дозвол. виграти час для обдумування подальших кроків в ситуації деструктивної критики, маніпуляцій і примусу.

7.Психологічний захист – свідомий чи підсвідомий опір тиску, або опір ситуації когнітивного дисонансу.

8.Ігнорування – адресат цілеспрямовано не помічає і не реагує, чи не бере до уваги слів, дій, почуттів.

9.Конфронтація – відкрите і послідовне протиставлення адресатом своєї позиції і своїх вимог ініціатору впливу.

10. Відмова – висловлювання адресатом своєї незгоди виконувати прохання ініціатора впливу.

11.Наступ – аргументоване активне протистояння з чітко вираженим емоційним компонентом, тиском і наміром вибороти ініціативу і звинуватити ініціатора впливу.