- •9. Ек. Теорія і політична економія
- •13.Критерії і показники розвитку економіки та їх інтернаціональний характер
- •14. Ек. Потреби
- •15.Ієрархія потреб
- •17. Взаємозв’язок потреб та інтересів.
- •16. Ек. Ресурси
- •18. Мотиви та стимули.
- •19. Ек. Поведінка
- •21. Національні та глобальні економічні інтереси.
- •22.Сутність та структура економічної системи.
- •23.Відносини власності
- •24 Домогосподарства, підприємства та сектори економіки.
- •25 Кластери, внутрішні регіони, регулятивні інститути.
- •26.Типи і моделі ек. Систем та їх еволюція.
- •27 Нац. Та міжнародні ек. Відносини.
- •28 Формування глобальної економічної системи.
- •29. Сутність і види економічної діяльності.
- •31. Виробнича діяльність.
- •32.Науково дослідна і проектна конструкторська діяльність.
- •33.Інвестиційна діяльність
- •34 Інноваційна діяльність
- •35 .Торговельно-маркетингова діяльність
- •36.Мпп та міжнародна ек. Діяльність.
- •37.Сутність підприємництва та його організаційно-економічної форми.
- •39.Продуктивність праці.
- •40 Прибуток і рентабельність
- •41. Ек. Рента та її види.
- •43. Міжнар. Підприємницька діяльність.
- •44. Ек. Розвиток, його сутність, цілі та принципи.
- •49. Сталий ек. Розвиток.
- •50.Циклічний характер ек. Розвитку.
- •51. Ек. Кризи.
- •52. Цивілізаційний вимір ек. Розвитку
- •54. Функції капіталу.
- •55.Капітал і наймана праця.
- •57.Інтелектуальний капітал.
- •59. Виробничий капітал.
- •61.Фінансовий капітал.
- •62.Кругообіг капіталу та його стадії.
- •63.Ефективність кругообігу капіталу.
- •64.Міжнародний рух капіталу.
- •65.Праця і людський ресурс.
- •66.Вартість і оплата праці.
- •67.Заробітна плата.
- •68.Інвестиції в людський ресурс.
- •69. Освіта та професійні компетенції працівника
- •70. Інтелектуалізація праці.
- •71. Трудові відносини, зайнятість, безробіття.
- •72.Дискремінація праці.
- •73. Нерівність в доходах та проблема бідності. Соціалізація економіки.
- •74. Міжнар. Міграція людського ресурсу
- •75.Ек. Блага.
- •76. Товари та його характеристика.
- •78. .Гроші.
- •79.Сутність і функції ринку.
- •80. Попит і пропозиція
- •81. Ринкове ціноутворення
- •82. Конкуренція, монополія, олігополія
- •83. Ринок і держава
- •84. Сегментація ринку
- •86. Ринок товарів і послуг.
- •87. Ринок капіталу.
- •88. Ринок людського ресурсу.
- •89. Ринок інновацій.
- •90. Міжнародні ринки
- •91.Становлення глобального ринку.
- •92.Суспільне відтворення. Його типи та показники
- •93.Національний дохід
- •95.Споживання та заощадження
- •96.Національне багатство
- •98.Податки.Державний бюджет
- •99.Інфляція
- •100. Соціальна політика
- •101. Відтворення людського ресурсу
- •102. Державне регулювання сусп відтворення та його форми.
- •103. Інтернаціоналізація та глобалізація ек. Процесів.
21. Національні та глобальні економічні інтереси.
Під глобалізацією світового господарства розуміють процес посилення взаємозв’язку національних економік країн світу, що знаходять своє відображення в утворенні світового ринку товарів і послуг, фінансів; становленні глобального інформаційного простору, перетворенні знань в основний елемент суспільного багатства, виході бізнесу за національні кордони через формування ТНК, впровадженні й домінуванні в повсякденній практиці міжнародних відносин і внутрішньополітичного життя народів принципово нових, універсальних, ліберально-демократичних цінностей тощо.
Найбільш характерними ознаками глобалізації є: 1) взаємозалежність та взаємопроникнення національних економік, формування міжнародних виробничих комплексів поза межами країни; 2) фінансова глобалізація, тобто єдність та взаємозалежність фінансово-економічних систем країн світу; 3) збільшення масштабів та інтенсивності руху товарів, капіталу, робочої сили; 4) зменшення можливостей національних держав формувати незалежну економічну політику; 5) створення інституцій міждержавного, міжнародного регулювання глобальних проблем; 6) тяжіння світової економіки до єдиних стандартів, цінностей, принципів функціонування.
Глобалізація є складною ієрархічною системою, яка розгортається на різних рівнях:
*на рівні галузі – визначається тим, наскільки конкурентоспроможність компанії всередині галузей у даній країні взаємопов’язана з її конкурентоспроможністю в іншій країні. Чим більше глобалізована галузь промисловості, тим більше переваг отримує компанія від внесеної технології, виробничого процесу фабричної марки;
*на рівні окремої країни – визначається ступенем відкритості економіки, її взаємозв’язку із світовою економікою в цілому. Показниками ступеня інтегрованості економік окремих країн у глобальну економіку є співвідношення зовнішньоторговельного обороту і валового внутрішнього продукту, прямі іноземні інвестиції та портфельні інвестиції тощо;
*на світовому рівні – визначається економічними взаємозв’язками між країнами, посиленням їх взаємозалежності, переплетінням їх народногосподарських комплексів.
У сучасних умовах, коли взаємозалежність між країнами посилена інтернаціоналізацією господарських зв’язків, науково-технічною революцією, принципово новим впливом засобів інформації та комунікації, ефективне функціонування економіки в умовах автаркії (національної економічної самозабезпеченості) неможливе.
22.Сутність та структура економічної системи.
Проблема економічних систем суспільства є однією з найбільш актуальних у сучасній економічній науці. Це зумовлено багатьма причинами, серед яких насамперед виділяється необхідність розкриття і глибокого усвідомлення закономірностей еволюції економічних систем з метою конструювання відповідної економічної та соціальної політики, а також пошук різними країнами оптимальних соціально-економічних моделей їх стратегічної суспільної трансформації.
До вагомих структурних елементів економічної системи, які є водночас її підсистемами, належать:
– економічні відносини;
– продуктивні сили суспільства;
– механізм господарювання.
Основною, найважливішою ланкою економічної системи є економічні відносини, які визначають глибинний пласт кожного способу вир-тва. Економічні відносини – відносини і зв’язки між людьми, що виникають у процесі суспільного вир-тва, розподілу, обміну і споживання благ. Економічні відносини формуються також унаслідок взаємодії трьох відносно самостійних підсистем, якими є техніко-економічні, організаційно-економічні і соціально-економічні відносини (які водночас є структурними елементами економічних відносин).
Організаційно-економічні відносини – це відносини у сфері кредиту, фінансів, маркетингу, менеджменту, грошового обігу, бірж тощо.
Соціально-економічні відносини охоплюють питання забезпечення інтересів людей, окремої людини.
Техніко-економічні відносини стосуються насамперед виробничо-господарської діяльності матеріальної сфери, підприємств, їх підрозділів та об'єднань, їх впливу на виробничо-господарську практику розвитку техніки, технології й організації вир-тва.
Продуктивні сили – це система факторів, які забезпечують перетворення речовин природи у життєві блага для задоволення потреб суспільства.
Третій структурний елемент економічної системи – механізм господарювання – це функціональний бік виробничих відносин, який відображає взаємодію останніх з продуктивними силами і надбудовою. Інакше кажучи господарський механізм – це сукупність організаційних структур, конкретних форм господарювання і методів управління, які базуються на певних відносинах власності.
Будь-яка економічна система виконує певні, визначальні, щодо її сутності і змісту, функції: створення матеріальних благ у відповідних кількісних і якісних параметрах; визначення комбінацій економічних ресурсів (землі, робочої сили, технологій тощо), від яких залежить створення матеріальних благ; координація всіх видів економічної діяльності; визначення споживача вироблених благ; забезпечення системного функціонування економіки в усіх її видах і формах (державних підприємствах, приватній діяльності, домогосподарствах тощо); реалізація соціальних завдань.