41. Ек. Рента та її види.

У шир ек розумінні рента є результатом власності та її ек реалізації. Це цілком природно, бо земля є не лише фактором вир-тва, але й унікальн ресурсом. Так, вважається, що монополія приватної власності на землю, надра та інші природні ресурси обумовлює виникнення абсолютної ренти .У с/г добувних галузях ця ціна визначається витратами в гірших природних умовах з додаванням середнього прибутку на авансований капітал. Тому, утворюється диференційна рента як різниця в рівні витрат при використанні кращих та гірших природних ресурсів.Рента, на думку економістів, у першу чергу виникає в тих галузях, де земля виступає формою основного капіталу (сільське господарство, будівництво, добувна та гірнича промисловість). У цьому сенсі рента завжди є «земельною». Проте рента виникає і успішно розвивається не лише у вищезазначених сферах діяльності. Рента як ек. явище означає постійне отримування власником частини доходу з капіталу, майна чи землі, причому такої частини, що не потребує для свого одержання будь-якої підприємницької діяльності. Сучасна наука крім земельної ренти визначає ще й політичну ренту; наукову ренту, як таку, коли вчений отримує певну частину доходу не за здійснену діяльність, а за визнання і певне соціальне становище; раціоналізаторська рента, коли винахідник одержує доход за використ. його ноу-хау в різних сферах вир-тва; авторська рента, коли автор отримує частину доходів від видання чи перевидання своїх творів (така практика набула широкого використ. в сфері шоу-бізнесу, театрального мистецтва і літератури). Ек. рента включає також доходи від облігацій та акцій, від здавання в оренду рухомого і нерухомого майна та ін. Земельна рента у цьому контексті є лише однією із форм розподілу створеного продукту відповідно до використаних факторів вир-тва .Утворення ренти дозволяє власнику ресурсів шукати варіанти її найбільш ефективного розміщення і використ., створює стимули для пошуку та інвестицій. Проте досягнення визначеної мети може забезпечуватись різними способами, в залежності від обраних способів. Отже, слід розрізнити такі понняття як пошук прибутку і пошук ренти. Специфічність ренти визначається особливостями ресурсу. Земельні ресурси, наприклад, є абсолютно обмеженими. Залежно від якості землі і природного ресурсу та місця їх знаходження (наприклад, центр міста чи околиця) і буде формуватись відповідна рентна плата та рентоорієнтована поведінка суб’єкта. Така рента називається екологічною.Щодо природно ресурсної ренти, то її утворення і суспільний розподіл відбуваються відповідно до наявного інституціонально-правового механізму під впливом певного лобіювання перерозподілу додаткової вартості через стягнення політ. ренти. Остання за своєю природою також є квазірентою, Екологічна рента породжується насамперед господарським використ.м природних ресурсів різної екологоємності та здатності до утилізації відходів господарювання.

42. Регулювання підприємницької діяльності.

Важливим елементом суч ек системи є оптимальне поєднання держ регулювання ек з ринковими важелями саморегулювання. Вирішальна роль при цьому належить держ управлінню та регулюванню. Без нього сучасна ек система, в тому числі підприємницька діяльність, існувати не може. Аналіз світового досвіду доводить, що виконання підприємництвом своєї суттєвої ек. та соц. ролі можливе лише за умов виваженої держ політики всебічної підтримки цього сектору економіки. Держ. політика підтримки підприємництва – це комплекс пріоритетних наргосп підходів і рішень, які визначають осн напрями і форми правового, ек та організац сприяння розвитку підприємництва з урахуванням інтересів держави та суб’єктів господарювання. Під державною підтримкою необхідно розуміти, з одного боку, держ. регулювання цього сектору економіки- свідоме формув. державними структурами правових, ек. та організаційних умов становлення і розвитку підприємництва, а з іншого – створення стимулів, використ. мат. і фінанс. ресурсів, які залучаються у сферу підприємництва на пільгових засадах або безоплатно. Державне регулювання підприємництва має відповідні функції, інструменти (методи) та органи. Функції: підтримка пропорційності вир-тва та споживання, анти циклічне регулювання; підтримка та розвиток конкуренції, антимонопольні заходи; перерозподіл доходів та соц. захист підприємців і споживачів.Інструменти (методи):фіскальна система;цінове регулювання;кредитно-грошове регулювання;зовнішньоек. регулювання (митні збори, ліцензії, квоти).Органи: центральні й місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які реалізують державну політику щодо регулювання, підтримки та розвитку підприємництва.Залежно від ступеня державного регулювання підприємницької діяльності активність цього сектору економіки змінюється. Основним завданням держ регулювання є створення оптимальних умов для ефективного функціонув підприємницького сектору та розвитку, на цій основі, нац. економіки.Державна політика підтримки та розвитку підприємництва має спиратися на загальні принципи, цілі та напрями.Цілі:забезпечення зростання ВВП за рахунок діяльності суб’єктів підприємницької діяльності;залучення суб’єктів підприємництва до розв’язання соц.-ек. проблем на держ. і регіональному рівнях;удосконалення структури суб’єктів підприємництва;підвищення технолог. рівня вир-тва;створення нових робочих місць, зменшення безробіття;сприяння максимальній самореалізації громадян у підприємницькій діяльності;Принципи:системність та комплексність механізмів держ. регулюв. розвитку суб’єктів підприємницької діяльності;цілеспрямованість та адресність підтримки суб’єктів підприємництва шляхом вибору пріоритетів та концентрації ресурсів для їх реалізації;рівноправний доступ суб’єктів підприємництва усіх форм власності до матеріально-сировинних, фінансових та інших ресурсів. Напрями:формув. нормативно-правової бази;удосконалення податкової та фінансово-кредитної політики;забезпечення інформацією;сприяння впровадженню технологій та інновацій;підготовка та перепідготовка кадрів.Податкове регулювання підприємницької діяльності здійснюється шляхом надання державою пільгових інвестиційних кредитів, податкових пільг при здійсненні капіталовкладень у розвиток нової техніки та технології, науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, при освоєнні відсталих регіонів, а також з метою стимулювання дрібного підприємництва та ін.Фінансово-кредитна підтримка – надання цільових субсидій, прямих і гарантованих позик, дотацій тощо.Інформаційне забезпечення державою підприємницької діяльності відбувається шляхом заснування регіональних інформаційних центрів (які відкривають доступ до різних видів інформації (комерційної, законодавчої, науково-довідкової тощо), створення широкої мережі консультативних пунктів з різних напрямів діяльності малих підприємств, інкубаторських центрів розвитку малого бізнесу (як різновиду центрів малого бізнесу).Підтримка державою інноваційної діяльності здійснюється шляхом фінансування науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок, закупівлі передових техніки та технології.Кадрове забезпечення малих підприємств у розвинутих країнах світу здійснюється шляхом навчання, підвищення управлінської кваліфікації підприємців.