83. Ринок і держава

Конкурентний ринок не можливо уявити без держави, яка формує “правила гри” на ринку і в той же час саме цей ринок доповнює концепцію “ефективної держави”. В умовах недостатньо розвинутого ринку значна частина проблем сталого розвитку вирішується за допомогою потужних державних інституцій та їхньої ринкової мотивації. У сучасних умовах особливо важливим є процес взаємодії держави і ринку через модель “змішаної економіки”. Під змішаною економікою розуміють поєднання конкурентних приватних підприємств з елементами централізованого державного регулювання. Ек. механізм такої взаємодії ґрунтується на розподілі ресурсів за допомогою ринкового механізму ціноутворення, а держава формує сукупний рівень вир-тва через бюджетну, податкову, фіскальну та грошово-кредитну політики, перерозподіляючи доходи з метою задоволення суспільних потреб. Враховуючи певні провали та недосконалість сучасного ринку через зростання масштабів і прискорення швидкості кругообігу капіталу, необхідність формування пропорцій в структурі економіки, держава має забезпечувати постійне узгодження осн. ек. потоків. Розвиток та вдосконалення ринкових відносин потребує державної гарантії приватного привласнення новоствореного прибутку, законодавчого регулювання вільного руху капіталів, робочої сили, товарів і послуг як в межах країни, так і за кордоном. Держава, як організаційно-політична форма функціонування суспільства повинна бути головним чинником ринкового прогресу і стабільності суспільства. Розширення меж впливу держави на ринок відбувається під через такі чинники:

• зростання концентрації вир-тва і посилення могутності монополій;

• наростання внутрішніх суперечностей економічної системи;

• ек. поділ та перерозподіл світу між наймогутнішими країнами, що формує нові виклики та загрози нац.й безпеці.

84. Сегментація ринку

Сегментація ринку — це систематичний процес поділу розмаїття ринку, виділення його частин або сегментів, що спрямоване на посилення конкурентних переваг підприємств за рахунок реалізації їхніх ек. інтересів. За допомогою сегментації із загальної кількості потенційних споживачів формуються певні групи (ринкові сегменти), кожна з яких пропонує свій специфічний попит на ринку.Теорія сегментації ринку виходить з того, що намагання підприємств задовольняти все різноманіття споживацьких запитів навряд чи може бути реалізованою. Тому пропонується здійснити класифікацію потенційних споживачів відповідно до особливостей якісної структури сформованого ними попиту. Тобто, сегментувати ринок з подальшим проникненням на ті із сегментів, де підприємство може проявити свій найбільший вплив.

Способів сегментації ринку існує достатньо для того, щоб виокремити найбільш розповсюджені із них: Способи сегментацій та їх структурні елементи – Географічний(Країна, регіон, кількість жителів (густота населення), клімат), Демографічний(Рівень доходів населення, родинний стан, вік, стать, освіта, нац.сть, релігія), Психографічний(Мотиви покупок, очікування пов’язані з корисністю продукту, престижність, суспільна думка, установки, орієнтація), Поведінковий(Ціна товару, якість, дизайн, марка, рівень сервісу), Соціографічний(Суспільний клас, спосіб життя, соціальний статус (соціальна роль), вплив культури)Щодо товарів виробничого призначення у якості підходів до сегментації розглядають: сектор економіки, до якого належать підприємства-споживачі, обсяги і частота, здійснюваних ними закупівель, місце розташування тощо.Умовами здійснення сегментації ринку є:сегментація повинна передбачати можливість кількісної оцінки розмірів сегменту;підприємства повинні мати доступ для збуту своєї продукції на визначеному сегменті;обсяг сегменту, що освоюється підприємством, має бути достатнім для компенсації витрат, пов’язаних із проникненням на нього і отриманням належного для виробника прибутку;

вибір сегменту повинен бути пов’язаним з виробничими програмами, що реалізуються на підприємстві для задоволення потреб покупців.

85. Ринок землі та нерухомості.

Оскільки земля є об’єктом власності, то за ринк. умов вона набуває форми товару, тобто купується і продається на земельному ринку. Ринку землі притаманні попит та пропозиція на землю, співвідношення яких формує ринкові ціни та рентні відносини, які виникають у зв’язку з вир-твом і привласненням додаткового продукту на основі використ. землі. При продажу земельної ділянки її власник турбується про те, щоб не позбутися рентного доходу і укладає угоду, що забезпечить йому отримання такої суми грошей, яка при вкладі на депозит в банк чи при наданні позики, принесе дохід (річну величину відсотка), що дорівнює земельній ренті. Перед тим як стати власником землі покупець порівнює ренту, яку дає земельна ділянка з відсотком, який він отримає, якщо вкладе гроші в банк. Отже, ціна землі є капіталізованою (перетворюється на грошовий капітал) рентою. Вона прямо пропорційна величині ренти (Р) і обернено пропорційна нормі банківського відсотка (N), тобто : Ц_з = Р/ N х100%. Наприклад, якщо річний дохід у вигляді ренти становить 120 тис. грн., а банківський відсоток – 15 %, то ціна землі складе:Ц_з = 120 000 / 15 х 100 = 800 тис. грн. Це теоретичне визначення ціна землі, а на практиці її ціна залежить від багатьох чинників, що впливають на попит і пропозицію земельних ділянок. Так, зокрема, зростання ціни на землю обумовлюється зростаючим попитом на неї для с/г вир-тва, для будівництва приміських котеджів, баз відпочинку та ін. цілей. Ринок нерухомості формується для торгівлі землею та іншими природними угіддями, а також будь-якими об’єктами, що на ній розташовані та пов’язані з нею (будівлі, споруди тощо). Суб’єктами цього ринку є фізичні та юридичні особи, які можуть купувати об’єкти нерухомості як для особистого (квартира, будинок), так і для виробничого призначення (приміщення для офісу, земля для с/г вир-тва тощо) та формувати запаси виробничих ресурсів.