72.Дискремінація праці.

Дискримінація праці явище досить поширене. Її можна визначити як нерівні можливості працівників, які мають однакову продуктивність, або неоднакове до них ставлення з боку роботодавців, суспільства, держави. В ек.й літературі виокремлюють такі види дискримінації праці: Дискримінація в заробітній платі одних працівників або груп працівників порівняно з іншими. Дискримінація при наймі на роботу, звільненні з роботи, дискримінація при просуванні по службі тих, хто вже працює в організації, професійна дискримінація, що проявляється в стійкому розподілі професій і посад між різними групами працівників, дискримінація в освіті та професійній підготовці, хоча сьогодні не часто зустрічається формальне обмеження доступа людини до освіти з причин іноземного громадянства, незнання державної мови тощо.

73. Нерівність в доходах та проблема бідності. Соціалізація економіки.

Нерівність в доходах являє собою різницю в рівні доходів різних верств і груп населення, зумовлену відмінностями в оплаті праці, неоднаковим відношенням до засобів вир-тва, створеного продукту, економічної та політичної влади тощо. Різниця в заробітній платі, у свою чергу, спричинена природними здібностями людини, освітою, професією, спеціальністю, кваліфікацією, досвідом, галузевими відмінностями, умовами праці тощо.

Однією з найважливіших характеристик рівня життя населення є бідність. бідність – це неможливість внаслідок нестачі коштів підтримувати спосіб життя, притаманний конкретному суспільству в конкретний період часу.

Розрізняють такі форми бідності, як об’єктивна та суб’єктивна; абсолютна та відносна.

Соціалізація економіки, виступаючи органічною ланкою загального процесу соціалізації, знаходить свій прояв в усуспільненні процесів вир-тва, розподілу обміну та споживання.

Соціалізація економіки проявляється у таких напрямах:

1) розвиток інтелектуальних можливостей та інтелектуального капіталу працівників відповідно до нових потреб та вимог суспільного вир-тва;

2) якісна трансформація системи інститутів, які забезпечують взаємозв’язок осн. суб’єктів господарювання в усіх сферах економічного життя і, відповідно, зміна місця та ролі працівника у системі прийняття рішень через інститути соціального партнерства, соціальної відповідальності, соціальної конкуренції;

3) соціальна орієнтація ек. основ та матеріальних стандартів існування працівника, що виражається у збільшенні частки сукупного працівника у національному доході, отже, змінах у розподілі, організації оплати праці, обсязі фонду споживання;

4) соціальна орієнтація ринкового законодавства;

5) поява та розвиток середнього класу, його структури, якості, ваги в економічному та політичному середовищі, у системі відносин власності.

Соціальна справедливість — це визначальний синтетичний принцип та інститут функціонування будь-якої соціальної системи, хоча поле його прояву неоднакове для різних верств того чи іншого суспільства.

74. Міжнар. Міграція людського ресурсу

Міжнар. міграція людського ресурсу — це постійне або тимчасове переміщення працездатного населення з одних країн до інших, що викликається як економічними, так і неекономічними причинами. Еміграція — це виїзд працездатного населення з території країни за її межі. Імміграція — це в’їзд працездатного населення на терито­рію країни з-за її меж. Міграційне сальдо — різниця між імміграцією до країни та еміграцією за її межі.

Ек. фактори пов’язані з відмінностями, що існують між країнами щодо; рівнів життя, заробітної платні, можливості знайти роботу (зокрема за певним фахом).

Неек. фактори пов’язані з подіями, які сприймаються економістами як певна даність, природа якої не описується суто професійними методиками.У загальносвітовому масштабі міжнар. міграція робочої сили зумовлює оптимізацію розміщення продуктивних сил.

Міграція впливає на обсяг ВВП. Для країни в’їзду вона, як і правило, означає можливість збільшення сукупного продукту. Навіть у найгіршому випадку, якщо іммігранти стають безробітними, вони відіграють певну роль відносно загальної зайнятості, здійснюючи понижувальний тиск на заробітну плату.

У сучасному світі міграційні процеси дедалі активніше ви­являють себе у сфері наукомісткого вир-тва, впливаючи на неї. Тимчасові (сезонні) роботи за кордоном також є статтею міжнародної міграції. Частково, кажучи про вигідність або невигідність їх для країн-донорів та країн-реципієнтів. Хто виграє? Самі мігранти. Роботодавці. Робітники, які залишаються в країні імміграції. Хто програє? Це, передусім, конкурентні працівники та потенційні працівники у країні в’їзду, які потерпають від нестачі робочих місць та погіршення умов заробітної платні. Інша категорія тих, хто програє, це — наймачі в країні виїзду.