57.Інтелектуальний капітал.

В науковий обіг поняття інтелектуального капіталу ввів американський економіст Джорж Гелбрейт; природу інтелектуального капіталу як категорію постіндустріальної економіки першим вивчав Т. Стюарт. Патенти, процеси, управлінські навички, технології, досвід і інформація споживачів та постачальників - об’єднанні разом ці знання складають інтелектуальний капітал.Інтелектуальний капітал поділяють на дві великі частини: перша – людський капітал, втілений у працівниках компанії у вигляді досвіду, знань, навичок, компетенцій, здібностей до нововведень, а також у загальній культурі філософії фірми, її вн. цінностей, прикладених до поточних завдань. Іншими його складовими є моральні цінності, культура праці і управління, загальний підхід до справи .Фундаментальна особливість людського капіталу, як складової інтелектуального полягає у тому, що він не може бути власністю компанії. Людей можна найняти, але їх не можна придбати у власність. Друга частина інтелектуального капіталу – це структурний капітал, який включає технічне і програмне забезпечення, організаційну структуру, патенти, торгові марки і все те, що дає змогу компаній реалізувати свій виробничий капітал. Структурний капітал також включає в себе відносини, які склалися між компанією та її великими клієнтами, на відміну від людського, структурний капітал може бути власністю компанії, а отже об’єктом купівлі-продажу.Оскільки обидві частини інтелектуального капіталу беруть участь у вир-тві, то обидві вони визначають цінність компанії, що має бути відображено в бухгалтерських документах.Придбані права власності, ліцензії, бази даних та ін. повною мірою стають активами фірми, відображеними в балансі як осн. засоби. Отже, Людський капітал + Структурний капітал = Інтелектуальний капітал.За останні два десятиріччя відбулися суттєві зміни у розумінні осн. факторів, що виражають зростання і розвиток економіки. Якщо раніше головну роль відігравали праця і речовий капітал, то останнім часом до них приєдналася третя складова - інтелектуальний капітал. Саме інтелектуальний капітал дедалі більше перетворюється на провідний чинник ек. зростання та міжнар. обміну, стає головним у визначенні ринкової вартості високотехнологічних компаній і формув. усталеного високого рівня конкурентоспроможності. Завдяки чиннику інтелектуального капіталу ринкова вартість високотехнологічних компаній може в рази перевищувати їх балансову вартість.

58. Інформаційний капітал.

У країнах, що перейшли на шлях постіндустріального розвитку інформація і знання стають основою економіки. Згідно з технологічним підходом до інформаційної економіки виділяються такі їх ланки: збирання і введення інформації, збереження інформації, аналіз інформації, виведення і користування інформацією.З часу розгортання НТР (середини 50–х рр. ХХ ст.) інформація перетворилась на вагомий і новий фактор соц.–ек. прогресу, передусім трудової діяльності сучасного працівника. Для цього створені і створюються суч. інформаційні системи, основою яких є розвиток принципово нових засобів передавання інформації – космічні, волоконно- оптичні та ін. Інформаційні системи призначенні для зберігання, обробки, перетворення та оновлення інформації. В інформаційному суспільстві економіка будується на системі інформаційних технологій, “інтелектуальних” комп’ютерах, автоматизації та роботизації усіх сфер і галузей економіки й управління, єдиній найновішій інтегрованій системі зв’язку. Усі ці складові інформаційної економіки формують новий капітал, який зараз у передових країнах все більше заміщує речовий капітал, що базувався на індустріальній техніко–технологічній основі.

Вперше теорію про інформаційний капітал висунув амер. соціолог Ельвін Тоффлер довів, що в умовах постіндустріального суспільства знання і інформація стають основою економіки, утверджуються і перетворюється в головний капітал – інформаційний капітал. На відміну від капіталу індустріального суспільства, де вартість фірми складається із вартості будівель, устаткування, товарів, капітал постіндустріального суспільства переважно немат..Інформація як носій знань є об’єктом купівлі- продажу і мало чим відрізняються від звичайного товару і послуги. Варто пам’ятати: інформація, на відміну, від звичайного товару, під час продажу не відчужується від свого власника. Останній позбавляється лише повної монополії від її використ.. Проте він може продати її повторно. Те саме може зробити й покупець. Інформаційний капітал суттєво відрізняється від речового (реального) капіталу. Так наприклад, споживання мат. благ, передусім предметів споживання і сировини, означає їхнє знищення. Знаряддя праці (машини, верстати тощо) функціонують порівняно довго. У кінцевому підсумку і вони зношуються фізично і перестають існувати. Інша справа із споживанням інформації та знань. Вони не знищуються, не зникають як матеріальні блага, хоча в умовах швидкого прогресу можуть морально старіти і війти із сфери споживання. Продукти інформації та знань, по суті, можуть викировуватись необмеженим числом господарюючих суб’єктів.З іншого боку, варто мати на увазі й те, що існування інтелектуального капіталу, а отже і вир-тва ВВП, пов’язані з витратами: це витрати на придбання інформаційних технологій, самої інформації, їх використ. у виробничому процесі тощо.