43. Міжнар. Підприємницька діяльність.

Міжнародне підприємництво передбачає існування певних перед­умов:поглиблення МПП та створенням світо­вого ринку, що сприяє інтернаціоналізації нац. підприємництва. У ньому починають брати участь всі підприємці, так чи інакше при­четні до міжнародної торгівлі. Адже формув. експорту та імпор­ту сприяє забезпеченню нац. підприємств необхідними ресурсами, спонукає їх до удосконалення вир-тва, підвищен­ня його технічного рівня тощо;розвиток міжнар. кредиту гарантує залучення у місцеве ви­р-тво іноземних інвестицій, поширення науково-тех. співробітництва між країнами; розвиток транснаціональних компанії (ТНК), що сприяють вивозу капіталу та технологій із індустріально розвину­тих країн у менш розвинуті. Вони лише створюють фінансово-ресурс­ну базу перетворення національного підприємництва на міжнародне.Власне міжнародне підприємництво є таким, у якому безпосеред­ньо беруть участь ек. суб'єкти інших країн. Зрозуміло, що така участь передбачає значні зміни ек. і правових механізмів підприємництва. Хоча його основна мета (одержання прибутку) зали­шається незмінною, проте тепер воно об'єднує цілі і завдання підприємців кількох країн.На механізм міжнар. підприємницт­ва вирішальний вплив здійснює та країна, на території якої воно відбувається.Рисами міжнар. підприємництва є:участь у ньому ек. суб'єктів кількох країн; спільне ведення цими суб'єктами підприємницької діяльності, спільне формув. ресурсів і участь у розподілі та привласненні доходів; відображення в економіко-правовому режимі такого підприєм­ництва інтересів усіх його учасників і одержання ними пільг у підприєм­ницькій діяльності.Спонукальними мотивами міжнародної підприємницької діяльності є:поглиблення поділу праці, що потребує об'єднання зусиль підприємців різних країн;розвиток потреб і ускладнення механізму їхнього задоволення;бажання окремих країн краще використати їхні ек., при­родно-географічні, демографічні переваги;наявність певних нац. інтересів (прискорити розвиток окремих територій, галузей чи економіки в цілому, одержати доступ до певних ринків та ін.). Міжнародне підприємництво існує у двох осн. формах:Спільне підприємництво;Вільні ек. зони. Спільне підприємництво ґрунтується на співробітництві з іноземними підприємствами, організаціями або підприємцями; на спільному розподілі прибутку і ризиків від її здійснення. Його передумови формуються у процесі інтернаціоналізації господарського життя внаслідок розвитку експортно- імпортної діяльності.Видами спільного підприємництва є:ліцензування, коли фірма (ліцензар) вступає у відносини з фірмою або державою (ліцензант) на зарубіжному ринку, пропонуючи права використ. виробничого процесу, товарного знаку, патенту, ноу-хау в обмін на ліцензійну плату,підрядне вир-тво, коли фірма заключає контракт з виробником на зарубіжному ринку, який може виготовляти товари, реалізацією яких займається вказана фірма. Цей вид спільного підприємництва передбачає більш тісну залежність між учасниками. Вступаючи у силу такі фактори як дотримання термінів поставок, необхідної якості товара тощо; Управління за контрактом, коли фірма передає зарубіжному партнеру ноу-хау у сфері управління, а той забезпечує необхідний капітал і його використ. з максимальною орієнтацією на ефективну реалізацію одержаних управлінських послуг;Спільне підприємство (СП), коли зарубіжний та місцевий партнери поєднують свої зусилля в інвестуванні, управлінні, розподілі доходів та ризиків.Організаційно-правовою формою СП є акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю та інші господарські товариства, а також підприємства, за­сновані на власності фізичних осіб двох або декількох країн. Важливою формою спільного підприємництва є також офшорні компанії.( бізнес компаній в центрах спільного підприємництва за межами країни, в якій він зареєстрований, але не підпа­дає під дію національного законодавства, отримує пільговий режим для фінансово-кредитних операцій з іноземними резидентами в іноземній валюті)Вільні ек. зони, як і спільні підприємства, є однією з найхарактерніших ознак сучасної світової економіки, важливою фор­мою міжнар. підприємництва. — це частина суверенної території країни, що має вільний режим вкладання іноземного капіталу, для чого тут створюються пільгові ек. умови. У межах ВЕЗ використовуються стимули: 1) пільги для підприємниць­кої діяльності як іноземного, так і національного капіталу, 2) податкові знижки, 3) низькі (або нульові) митні ставки, 4) особливий валютний режим тощо. Створення сприятливих ек. умов має зацікавити інозем­ний капітал і національних підприємців в активній підприємницькій діяльності в межах зони, що потім позитивно вплине на економіку всієї країни. Існує дві концепції створення ВЕЗ: Перша — територіальна, коли умови вільної ек. зони поширюються тільки на певну конк­ретну територію, де діють пільгове митне та податкове законодавство, пільговий режим для іноземних інвесторів тощо.Друга концепція ВЕЗ — функціональна (режимна), за якої підприєм­ства та організації зони не відділяються кордоном від решти території країни (тобто не концентруються на чітко визначеній території), а діють на всій території країни. Проте вони мають свій локальний пільговий режим оподаткування, фінансування, оплати праці, матеріально-тех­нічного забезпечення. Найбільш розвинутим типом ВЕЗ є технополіси.