37.Сутність підприємництва та його організаційно-економічної форми.

Світова наукова ек. література розглядає підприємництво з трьох точок зору:як ек. категорію;як метод господарювання;як тип економічного мислення.Як ек. категорія підприємництво виражає відносини між його суб'єктами з приводу вир-тва, розподілу і привласнення благ та послуг. Сутність підприємництва як методу господарювання розкривають його основні функції: ресурсна (формування і продуктивне використ. капіталу, трудових, матеріальних та інформаційних ресурсів);організаційна (організація маркетингу, вир-тва, збуту і реклами та інших господарських прав); творча (новаторські ідеї, генерування та активне використ. ініціативи, уміння ризикувати).Ураховуючи характеристику підприємництва Й. Шумпетером та іншими економістами, крім зазначених функцій можна виокремити також наступні:стимулювальна — дає змогу створити механізм підвищення ефективності праці, застосувати дієві стимули збуту товарів на основі виявлених споживчих потреб;управлінська — пов'язана з механізмом управління персона­лом та фірмою;захисна — передбачає систему захисту прав та інтересів під­приємців, створення сприятливих умов для функціонування під­приємництва, усунення наявних проблем на макрорівні.

Для підприємництва як методу господарювання характерні такі основні ознаки:самостійність і незалежність господарювання;ек. відповідальність за прийняття рішень;орієнтація на максимальний прибуток.

підприємець розглядається як суб'єкт, що поєднує у собі новаторські, комерційні та організаторські здібності для пошуку і розвитку нових видів, методів вир-тва, нових благ та їхніх нових якостей, нових сфер застосування капіталу.Об’єктами підприємницької діяльності є товари, продукти, послуги.Організаційно-ек. форми підприємництва:-Організаційно-правова форма-Одноосібне володіння-Господарське товариство (партнерство)-Корпорація (акціонерне товариство).

38.Витрати та результати підприємницької діяльності.

. Найістотнішим стимулом є підприємницький дохід. Але перш ніж його отримати, підприємець повинен зробити певні витрати.Розглянемо витрати вир-тва. До них, передусім, належать елементи факторів вир-тва, які використані в даному процесі:витрати на оплату живої праці (заробітна плата працівникам фірми); витрати на придбання будівель та обладнання (інвестиції);витрати на оплату природних ресурсів (землі, води, корисних ко­палин), що використовуються у виробництві як сировина та матеріали;витрати на оплату енергоносіїв (нафти, газу), електричної енергії.Виробничі витрати - це фактичні витрати виробника (фірми) на придбання й використ. всіх необхідних умов вир-тва, які забезпечують досягнення кінцевого результату господарської діяльності. Зовнішні витрати (їх ще називають явні, прямі, грошові) - це витрати підприємця на придбання ресурсів, які не належать даній фірмі. Внутрішні витрати (або неявні, непрямі, неоплачувані) пов'язані з використ.м факторів вир-тва, які перебувають у власності самої фірми (грошовий капітал, обладнання).Із виділенням зовнішніх та внутрішніх витрат розглядають два підходи до розуміння природи затрат фірми: бухгалтерський і ек.. Бухгалтерський підхід передбачає врахування зовнішніх (явних) витрат, які оплачуються безпосередньо після отримання рахунка чи накладної. Ці витрати відображаються у бухгалтерському балансі фірми і є бухгалтерськими витратами.

Ек. підхід передбачає врахування не тільки зовнішніх, а й внутрішніх витрат, пов'язаних з можливістю альтернативного використ. ресурсів. Ек. витрати відрізняються від бухгалтерських на величину альтернативної вартості власних ресурсів. Таким чином, ек. (вмінені) витрати - справжні витрати вир-тва на даний товар, що визначаються як найвища корисність тих благ, які суспільство може отримати за умов оптимального використ. ресурсів. Для фірми (виробника) дуже важливо також аналізувати витрати вир-тва з огляду на чинник часу. Для фірми існують два періоди функціонування:Довгостроковий період функціонування фірми - це інтервал часу, впродовж якого фірма має можливість змінити усі зайняті ресурси, зокрема й виробничі потужності. Короткостроковий період - це період часу, впродовж якого фірма не може змінити обсяг (кількість) принаймні одного з наявних у неї видів виробничих ресурсів, скажімо, капітального.Таким чином, у короткостроковому періоді одна частина ресурсів є змінною (природні й трудові ресурси), а друга частина - постійною. Тому короткостроковий вважають періодом фіксованих виробничих потужностей. Відповідно, одна частина витрат фірми становить постійні витрати, а інша - змінні. Постійні витрати (Fixed Cost - FC)- це витрати, величина яких не залежить від зміни обсягу вир-тва. До постійних витрат належать витрати, на cплату оренди (якщо орендуються приміщення, основні фонди тощо), витрати на рентні та страхові платежі, сплату відсотків за кредит та ін. Постійні витрати є обов'язковими і зберігаються навіть тоді, коли фірма нічого не виробляє, але мусить підтримувати готовність до вир-тва.Змінні витрати (Variable Cost - VC) - це витрати, величина яких знаходиться в залежності від зміни обсягу вир-тва. До змінних належать витрати на заробітну плату працівників, сировину, матеріали, паливо, електроенергію.