16. Ек. Ресурси

Землю, засоби вир-тва, науку, інформацію та інші речові (матеріальні) фактори доцільно називати ресурсами (від франц. ressource — цінність, запас, джерело засобів).Усі види ресурсів, використовуваних у процесі вир-тва товарів і послуг.У певній країні або у масштабі планети обсяги ек. ресурсів природно обмежені. Про обмеженість людських ресурсів у межах планети говорити недоцільно, оскільки у світі налічується до 800 млн. безробітних. Водночас у них відчувається нестача кваліфікованих кадрів певних професій. Критерії класифікації ресурсів. Для вивчення ек. ресурсіввживають різні критерії кваліфікації. Крім особистісного і речовогофакторів, можна вирізняти також відтворювані чинники. До відтворюванихналежать ті, що створюються і відновлюються природою (ґрунт, воднібасейни тощо) та суспільством (засоби вир-тва, наука, інформація).Водночас існують фактори, які спільно відновлюються у процесі взаємодіїлюдини з природою (наприклад, трудові ресурси).+інформація. Кожний з названих ресурсів можна уявити у вигляді ресурсного ринку, якийскладається із декількох конкретніших ринків. Наприклад, ринокінвестицій формується у процесі взаємодії внутрішнього та зовнішньогоринків, ринку довго- та короткотермінових кредитів та ін.

18. Мотиви та стимули.

У свідомості людини потреби перетворюються на інтерес або мотив, який і спонукає людину до певної цільової дії. Термін „мотив” (поход від лат. „movere”), що означає „приводити в рух”, „штовхати”. Мотив в екон. літературі трактується по-різному, але найчастіше як усвідомлене спонукання до дії. З різних поглядів на сутність мотивів найбільш плідним є, на наш погляд, той, у якому мотив розглядається у контексті відображення і вияву потреб. Тісний взаємозв’язок мотивів і потреб пояснюється передовсім схожістю сутностей. Потреби людини – це нестача чогось, мотиви – це спонукання людини до чогось. Мотиви з’являються майже одночасно з виникненням потреб і проходять певні стадії, аналогічні стадіям формування потреб. Отже, правомірним є твердження, що мотив – це те, що породжує певні дії людини. Мотив знаходиться „всередині” людини, має „персональний” характер, залежить від безлічі зовн. і внутрішніх стосовно людини чинників. Мотив не тільки спонукає людину до дії, а й визначає, що треба зробити і як саме здійснюватиметься ця дія.

Модель мотивації через потреби наведено -схемі:Потреба (нестача чогось) переходить в Інтерес далі в Мотив далі в Дія і в

Результат (задовол потреби, часткове задовол, відсутність задовол) і знов в Потреба (нестача чогось)

Поряд з категоріями „мотив” і „інтерес” у теорії і практиці широко використовується термін „стимул”. Термін „стимул” (від лат. Stimulus – батіг) означає спонукання до дії, спонукальну причину. Маємо всі підстави припускати, що в основі цих спонукальних дій лежать зовн. чинники (матеріальні, моральні тощо). Отже, під стимулом розуміємо зовн. спонукання, які мають цільову спрямованість. Мотив – це також спонукання до дії, але в основі його може бути як стимул (винагорода, підвищення по службі, адміністративна ухвала – наказ, розпорядження тощо), так і особисті причини (почуття обов’язку, відповідальність, страх, благородство). Підкреслимо, що стимул перетворюється на мотив лише тоді, коли він усвідомлений людиною, сприйнятий нею. Наприклад, щоб премія (стимул) стала мотивом поведінки і діяльності конкретного працівника, потрібно, щоб він усвідомлював її як справедливу винагороду за працю. Тоді намагання заслужити премію сприятиме підвищенню ефективності праці. Проте для деякої частини працівників, котрі не мають надиї отримати премію (низька фахова підготовка, недисциплінованість тощо), ця можлива винагорода не трансформується в мотив, залишаючись на рівні потенційного стимулу.Таким чином, ек. інтерес лежить в основі спонукальних мотивів до господар. діяльності людини. Тому через ек. інтереси можна впливати на ефективність вир-тва. Засоби впливу на інтереси людей різноманітні. Вони мають різноманітну природу і залежать від типу ек. системи. В узагальн. плані засоби впливу на ек. інтереси можна підрозділити на 3 групи:позаек., примусові за допомогою адміністративного або навіть фізичного насильства;ек. вплив на інтереси людей;моральне і соціальне стимулювання;Всі зазначені засоби передбачають свідому суб’єктивну діяльність одного суб’єкта стосовно іншого. Наприклад, поза економ. примус здійснювали рабовласники і феодали (використовуючи при цьому апарат насильства) стосовно рабів і кріпаків. Ек. методи широко використовуються хазяїнами-підприємцями стосовно вільних найманих працівників, а також державою.