- •9. Ек. Теорія і політична економія
- •13.Критерії і показники розвитку економіки та їх інтернаціональний характер
- •14. Ек. Потреби
- •15.Ієрархія потреб
- •17. Взаємозв’язок потреб та інтересів.
- •16. Ек. Ресурси
- •18. Мотиви та стимули.
- •19. Ек. Поведінка
- •21. Національні та глобальні економічні інтереси.
- •22.Сутність та структура економічної системи.
- •23.Відносини власності
- •24 Домогосподарства, підприємства та сектори економіки.
- •25 Кластери, внутрішні регіони, регулятивні інститути.
- •26.Типи і моделі ек. Систем та їх еволюція.
- •27 Нац. Та міжнародні ек. Відносини.
- •28 Формування глобальної економічної системи.
- •29. Сутність і види економічної діяльності.
- •31. Виробнича діяльність.
- •32.Науково дослідна і проектна конструкторська діяльність.
- •33.Інвестиційна діяльність
- •34 Інноваційна діяльність
- •35 .Торговельно-маркетингова діяльність
- •36.Мпп та міжнародна ек. Діяльність.
- •37.Сутність підприємництва та його організаційно-економічної форми.
- •39.Продуктивність праці.
- •40 Прибуток і рентабельність
- •41. Ек. Рента та її види.
- •43. Міжнар. Підприємницька діяльність.
- •44. Ек. Розвиток, його сутність, цілі та принципи.
- •49. Сталий ек. Розвиток.
- •50.Циклічний характер ек. Розвитку.
- •51. Ек. Кризи.
- •52. Цивілізаційний вимір ек. Розвитку
- •54. Функції капіталу.
- •55.Капітал і наймана праця.
- •57.Інтелектуальний капітал.
- •59. Виробничий капітал.
- •61.Фінансовий капітал.
- •62.Кругообіг капіталу та його стадії.
- •63.Ефективність кругообігу капіталу.
- •64.Міжнародний рух капіталу.
- •65.Праця і людський ресурс.
- •66.Вартість і оплата праці.
- •67.Заробітна плата.
- •68.Інвестиції в людський ресурс.
- •69. Освіта та професійні компетенції працівника
- •70. Інтелектуалізація праці.
- •71. Трудові відносини, зайнятість, безробіття.
- •72.Дискремінація праці.
- •73. Нерівність в доходах та проблема бідності. Соціалізація економіки.
- •74. Міжнар. Міграція людського ресурсу
- •75.Ек. Блага.
- •76. Товари та його характеристика.
- •78. .Гроші.
- •79.Сутність і функції ринку.
- •80. Попит і пропозиція
- •81. Ринкове ціноутворення
- •82. Конкуренція, монополія, олігополія
- •83. Ринок і держава
- •84. Сегментація ринку
- •86. Ринок товарів і послуг.
- •87. Ринок капіталу.
- •88. Ринок людського ресурсу.
- •89. Ринок інновацій.
- •90. Міжнародні ринки
- •91.Становлення глобального ринку.
- •92.Суспільне відтворення. Його типи та показники
- •93.Національний дохід
- •95.Споживання та заощадження
- •96.Національне багатство
- •98.Податки.Державний бюджет
- •99.Інфляція
- •100. Соціальна політика
- •101. Відтворення людського ресурсу
- •102. Державне регулювання сусп відтворення та його форми.
- •103. Інтернаціоналізація та глобалізація ек. Процесів.
14. Ек. Потреби
Ек. потреби – це потреби в екон. благах. Задоволення потреб виступає внутрішн. спонукальн. мотивом вир-тва, розпад, обміну та спожив. У рамках певної сист. соц-екон. відносин Носіями екон. благ виступають товари та послуги. Розрізняють: споживчі блага(товари і послуги, призначені для безпосереднього задовол. людських потреб) і виробничі блага(тов. і послуги для вир-тва спож. благ), матеріальні блага(тов. і послуги сфери мат вир-тва), нематеріальні блага(тов. і послуги, створ. у сфері немат. вир-тва), теперішні блага(перебувають у безпосер користуванні екон. суб*єктів), майбутні блага(тов. і послуги, якими екон. суб*єкти зможуть користув в майбутн.). Всебічне комплексне вивчення системи ек. потреб зумовлює необхідність їх класифікації. Класиф. екон. потреб: За характером виникнення – первинні(їжа, одяг),- вторинні(зумовлені розвитком цивілізації), за способом задоволення – матеріальні і нематеріальні, За нагальністю задоволення:першочергові (предмети першої необхідності);другорядні (предмети розкоші), за можливість задоволення: насичені, вгамовані (мають чітку межу і можливість повного задоволення);ненасичені, невгамовні (не можуть бути задоволені повністю, не мають меж насичення), за участю у відтворювальному процесі: виробничі(потреби у засобах вир-тва), невиробничі(потреби у споживчих благах), за суб*єктами вияву: особисті, колективні(групові), суспільні, за кількістю визначеність та мірою реалізації : абсолютні(перспективні потреби), дійсні, платоспроможні(визначені платоспроможним попитом), фактичі(задоволення наявними товарами і послугами). Система ек. потреб є складною, і постійно розвивається. Структура, обсяг, рівень задоволення потреб змінюються. Розвиток і удосконалення вир-тва змінює уклад і спосіб життя людей, веде до ускладнення структури потреб і якісного їх відновлення.
15.Ієрархія потреб
За критерієм нагальності потреб та ієрархічності взаємозв’язків між ними вирізняють моделі Ф. Герцберга, Маслоу, та Альдерфера, за Герцбергом – верхній щабель – досягнення, можливості зростання, відповідальність, нижчий - Кар’єра, визнання, статус, стосунки з керівництвом, з колегами, з підлеглими, надійна робота, умови роботи, оплата праці. Модель ієрархії А.Маслоу – зверху вниз - Потреби в самовираженні та самореалізації – повага , визнання – соц потреби – безпека, захищеність – фізіологічні потреби, і за К. Альдерфером зверху вниз – потреби зростання – потреба взаємозв’язків – потреби існування. Незважаючи на певні відмінності всі 3 моделі виокремлюють потреби порівняно нижчого порядку(первинні), та потреби вищого порядку(вторинні). Згідно з наведеною ієрархією потреб вищі запити людей не виступають на перший план доти, доки не будуть задоволені найнагальніші. Задоволення первинних потреб породжує бажання задовольнити наступні за вагомість(вторинні) потреби, які стають рушійною силою свідомої діяльності
17. Взаємозв’язок потреб та інтересів.
Ек. інтереси - об’єктивні, обумовлені відносинами власності спонукальні мотиви, стимули трудової діяльності, спрямовані на задоволення потреб кожного члена і суспільства в цілому. Ек інтереси :є формою вияву ек. потреб;відображають певний рівень та динаміку задоволення ек. потреб;спонукають ек. суб’єктів до діяльності для задоволення потреб.Ек. інтереси – це категорія об’єктивно-суб’єктивна. Суб’єкти ек. інтересів – окремі індивіди, сім’ї, домогосподарства, колективи… Об’єкти ек. інтересів – ек. блага.
При всій різноманітності ек. інтересів їх можна згрупувати, виходячи із соціально-економічного положення людини в суспільстві й економіці. За ознакою суб’єктивності інтереси можна класиф. як: особисті, колективні (групові), загальнонародні, загальнолюдські, відомчі, регіональні. В ринковій економіці важливо відрізняти ек. інтереси 3 осн. суб’єктів:ек інтереси домашніх госп спрямов на максимізацію корисності благ з урахуванням існуючих цін та доходів;ек інтереси підприємців спрямов на максимізацію прибутку, зниження витрат і підвищення конкурентоспроможності продукції;ек інтереси держави спрямов на реалізацію потреб сусп в цілому.Інтереси можна класифікувати як: морально-етичні, інтереси безпеки праці, інтереси умов праці, інтереси режиму праці і відпочинку, грошово-фінансові, з погляду часових аспектів =-поточні і перспективні. З позиції усвідомлення - істинні, помилкові, неправильні, фальшиві. Носіями інтересів є індивіди, групи, класи, соц. прошарки. У реальному житті єдність інтересів досягається через реалізацію кожного з них у процесі взаємодії і взаємозв’язку. Так, особистий інтерес працівника не можна реалізувати, якщо не буде реалізовано інтерес підприємства (підприємця), споживача продукції, суспільства в цілому.Інтереси людей об’єктивно суперечливі. Суперечності інтересів – це суперечності між їх носіями. ізнобічність інтересів і їх суперечливість обумовлена різним економічним положенням людей в ек.й системі. Тому кожне суспільство постає перед проблемою пошуку ефективного механізму їхнього узгодження. Єдність інтересів досягається у процесі їхньої взаємодії та взаємо реалізації.Шляхи поєднання ек. інтересів: - субординоване підпорядкування одних ек. інтересів іншим;координоване узгодження різнобічних інтересів усіх ек. суб’єктів.У сучасній ринковій економіці домінує особистий інтерес споживача. Суспільство приходить до розуміння, що не субординація, а координація інтересів є найефективнішим засобом їхнього узгодження та реалізації.