2.4 Трудові ресурси, персонал та трудовий потенціал організації

Трудові ресурси – працездатна частина населення, яка в силу психофізіологічних, інтелектуальних якостей здатна виробляти матеріальні блага чи послуги. До трудових ресурсів відносяться як зайняті, так і не зайняті, але готові працювати.

Трудові ресурси складаються з працездатних громадян працездатного віку та працюючих громадян старше і молодше працездатного віку:

ТрРес = Рпр. – Рінв. + Рпенс. + Рмолод (2.1),

де ТрРес – чисельність трудових ресурсів;

Рпр – чисельність осіб працездатного віку (згідно із законодавством України це особи віком від 16 років до 55 (жінки) та 60 (чоловіки);

Рінв. – чисельність непрацюючих інвалідів І та ІІ груп;

Рпенс – чисельність працюючих пенсіонерів;

Рмолод – чисельність працюючої молоді молодше працездатного віку.

Поняття трудових ресурсів використовується для характеристики працездатного населення в масштабах країни, регіону, галузі економіки чи в рамках професійної групи. Наряду з ним в економічній науці використовуються такі поняття як робоча сила, людські ресурси, людський фактор, кадри, працівники, персонал, трудовий потенціал, людський капітал, які доповнюють одне одного.

Частина населення, що забезпечує пропозицію робочої сили для виробництва товарів і послуг складає економічно активне населення (ЕАН) або робочу силу.

ЕАН = З + Б (2.2),

Де ЕАН – економічно активне населення;

З – зайняті;

Б – безробітні.

До зайнятих відносяться особи обох статей у віці 16 років та старше, а також особи, молодшого віку, які в досліджуваний період:

• виконували роботу по найму за винагороду;

• тимчасово були відсутні на роботі через хворобу, відпустки, вихідні дні, страйки та подібні причини;

• виконували роботу без оплати на сімейному підприємстві.

До безробітних відносяться особи від 16 років та старше, які в досліджуваний період:

• не мали роботи (прибуткової справи);

• займалися пошуком роботи (звертались до служби зайнятості, поміщали об’яви в газеті тощо) чи вчиняли кроки по організації власної справи;

• були готові приступити до роботи.

Для віднесення до безробітних повинні бути присутні всі три критерії. До безробітних відносяться також особи, що навчаються по направленню служб зайнятості чи такі, що виконують суспільні роботи за направлення служби зайнятості. Учні, студенти, пенсіонери та інваліди враховуються в складі безробітних якщо вони займались пошуком роботи та були готові приступити до неї.

Економічно неактивне населення - це та часина населення, яка не входить до складу робочої сили, а саме:

а) серед населення працездатного віку:

• учні та студенти, слухачі та курсанти, що навчаються у денних навчальних закладах та незайняті ніякою діяльністю, крім навчання;

• особи, зайняті домашнім господарством, доглядом за дітьми, хворими родичами тощо;

• особи, що припинили пошуки роботи, використавши всі можливості в її отриманні, але такі, що можуть та готові працювати;

• особи, яким немає потреби працювати незалежно від джерела їх доходу;

б) серед населення, що не входить до складу трудових ресурсів:

• особи, що отримують пенсії (по старості, на пільгових умовах, по втраті годувальника) і не зайняті ніякою діяльністю;

• інваліди, що отримують пенсії та не зайняті ніякою діяльністю.

Персонал – особистісний склад організації, що включає всіх найманих працівників, працюючих власників і співвласників.

Існують особи, що не являючись персоналом, входять у кадровий простір організації (акціонери, рада директорів, власники).

В Україні традиційно використовують поняття кадри.

З 70-х років ХХ ст. почали використовувати термін людські ресурси.

Людські ресурси відображують головне багатство суспільства, процвітання якого можливе при створенні умов для відтворення, розвитку, використання цього ресурсу з урахуванням інтересів кожної людини. Людські ресурси включають сукупність соціокультурних характеристик та психологічних і особистих рис людини.

Специфіка людських ресурсів в порівнянні з іншими (матеріальними, фінансовими, інформаційними) полягає у:

• наявності інтелекту

• емоційно усвідомленій реакції на зовнішні дії;

• двосторонній комунікації;

• здатності до саморозвитку та вдосконалення;

• усвідомленому виборі діяльності, встановленні цілей.

Виділяють основні характеристики персоналу кількісні та якісні (чисельність та структура):

Чисельність персоналу організації залежить від характеру, масштабу, складності, трудомісткості виробничих і управлінських процесів, ступеня їх автоматизації, комп’ютеризації і механізації. Розрізняють нормативну (планову) і спискову (фактичну).

Структура персоналу – сукупність окремих груп працівників, поєднаних за певними ознаками.

Розрізняють статистичну і аналітичну.

За ознакою участі в виробничому і управлінському процесі, тобто за характером функцій персонал поділяється на такі групи:

• керівники (виконують загальне управління, поділяються на три основних рівні);

• спеціалісти – особи, що здійснюють економічні, юридичні, інженерно-технічні та інші функції (економісти, юристи, інженерно-технічні працівники, бухгалтери, диспетчери, аудитори, інженери тощо);

• інші службовці (технічні виконавці), що здійснюють підготовку, оформлення документів, облік, контроль, господарське обслуговування (агент по закупівлі, касир, секретар);

• робочі, які створюють матеріальні цінності і надають послуги виробничого характеру (розрізняють основних та допоміжних).

В окрему категорію входять працівники соціальної інфраструктури (культурно-побутове і комунальне обслуговування персоналу організації).

Розподіл персоналу організації на окремі категорії здійснюється у відповідності з нормативним документом – кваліфікаційним довідником посад керівників, спеціалістів та інших службовців.

З 80-х років використовується термін трудовий потенціал працівників.

Трудовий потенціал працівників — це сукупність фізичних та духовних якостей, що визначають можливість і межі участі в трудовій діяльності, здатність досягати в заданих умовах визначених цілей та удосконалюватись в процесі діяльності.