2.3 Соціологія праці

Соціологія праці – це галузь соціології, що вивчає трудову діяльність як особливу підсистему особистісних відносин в різних умовах, а також у взаємозв’язках з іншими підсистемами діяльності та суспільних відносин.

Соціальні функції праці:

1. Соціально-економічна (репродуктивна) полягає в процесі перетворення елементів зовнішнього середовища в предмети задоволення потреб суспільства (наприклад, людина використовує природні ресурси для задоволення своїх потреб, але для цього здійснює певні перетворення: термообробка рослин, переробка руди на метал тощо).

2. Продуктивна (креативна) - задовольняє потреби людей в творчості та самовираженні. Полягає у створенні принципово нових або невідомих раніше комбінацій існуючих раніше предметів (наприклад, виготовлення та використання нових матеріалів з нетрадиційних ресурсів, винаходи, що поєднують різні функції мобільного зв’язку, листування, калькулятор, камера тощо).

3. Соціально-структуруюча (інтегративна) функція. В сучасному суспільстві відбувається диференціація та кооперування зусиль для виготовлення продукції, що поєднує людей через необхідність обміну, ці відносини породжують необхідність створення структур, що поєднують людей.

4. Соціально-контролююча функція. Праця як діяльність в інтересах суспільства знаходиться в сфері дії відповідної системи контролю (КЗпП України, офіційне трудове законодавство, соціальне законодавство, економічні та технічні трудові нормативи, на рівні підприємства це статути, колективні договори, правила трудового розпорядку, посадові інструкції, положення про підрозділи тощо).

5. Соціалізуюча функція. Праця розширює склад соціальних ролей, зразків поведінки, соціальних норм та цінностей працівників. Завдяки праці люди відчувають соціальну причетність та належність.

6. Соціально–розвиваюча функція. Проявляється в результатах впливу змісту трудової діяльності на її суб’єктів (фізична праця розвиває м’язи, розумова – інтелект). В світі існує тенденція до ускладнення та неперервного оновлення трудових процесів. Організації починають розвивати потенціал своїх працівників.

7. Соціально–стратифікаційна (дезінтегративна) функція праці полягає в тому, що різні види праці оплачуються по–різному і оцінюються суспільством по-різному. Деякі види робіт вважаються в суспільстві престижними, інші ж ні. Праця виконує функцію ранжування суспільства.

Оскільки трудова діяльність безпосередньо включена в соціально-економічні та культурні умови, вона своїми результатами змінює ці умови і змінюється сама під їх впливом.

Соціологія праці вивчає також зв’язок праці з іншими видами діяльності (політикою, релігією, ідеологією, рекреацією, навчанням тощо).

Соціологія організації вивчає різні сторони функціонування організації, в тому числі трудові відносини.

В сучасному суспільстві трудова діяльність проходить в спеціально утворених для цього об’єднаннях - організаціях.

Розрізняють формальні і неформальні організації. Людина одночасно є членом багатьох формальних та неформальних організацій.

Соціальну основу організацій складають трудові колективи - об’єднання людей, що здійснюють спільно трудову діяльність. Предметом взаємодії трудового колективу є задані зовні трудові цілі, функції та ролі.

Мистецтво управління трудовою організацією залежить від вміння сформувати трудову спільність, використовувати творчий потенціал, знаходити ефективні способи взаємодії неформальних та формальних організацій всередині колективу.