Коцюбинський Михайло Михайлович

М иха́йло Миха́йлович Коцюби́нський (*5 вересня (17 вересня) 1864, Вінниця — †12 квітня (25 квітня) 1913) — видатний український письменник, громадський діяч, голова Просвіти в Чернігові, один з організаторів Братства Тарасівців.

Навчався в духовному училищі у Шаргороді, склавши іспит екстерном при Вінницькому реальному училищі на народного учителя, працює репетитором.

У 1892—1896 рр. М. Коцюбинський був у складі Одеської філоксерної комісії, яка боролися з шкідником винограду — філоксерою. Потім письменник працював у Криму. Згодом переїхав у Чернігів. Спочатку займав посаду діловода при земській управі, тимчасово завідував столом народної освіти та редагував «Земский сборник Черниговской губернии». У вересні 1900 р. влаштувався до міського статистичного бюро, де працював до 1911 р. Щотижня у будинку письменника збиралась літературна молодь міста. Він об'їздив майже всю Європу.

Його мучили астма і туберкульоз.

Навесні 1913 р. М. Коцюбинського не стало. Поховали письменника на Болдиній горі у Чернігові, улюбленому місці його щоденних прогулянок.

Творчість: оповідання «Харитя», «Ялинка», «П'ятизлотник», повість «На віру», віршована казка «Завидющий брат», казка «Хо», твори «Для загального добра», «Посол від чорного царя», «Відьма», «В путах шайтана», «Дорогою ціною», «На камені», «У грішний світ», «Під мінаретами», повість «Для загального добра», оповідання «Лялечка», «На крилах пісні», новела «Цвіт яблуні», цикл мініатюр «З глибини», поезія в прозі «Пам'ять душі», незавершений твір «Павутиння», новели «Intermezzo» і «Сон» , оповідання «Fata morgana», новели «Сміх», «Він іде», «Невідомий», «Intermezzo», «В дорозі» «Persona grata», «Як ми їздили до Криниці», «Дебют», «Сон», «Лист», «Подарунок на іменини», «Коні не винні», образки-етюди «Хвала життю!», «На острові», а також повість «Тіні забутих предків», художні нариси «Хвала життю!» й «На острові».