Сільське господарство

Політика царизму

• Поборювалося і нищилося все, що вказувалося на відмінність українців від росіян.

• 1856 – рос. історик Погодін зробив спробу довести, що українського народу і української мови ніколи не існувало. «Теорія» Погодіна стала офіційним поглядом Російської імперії на Україну.

• 1857 – була доведена помилковість теорії Погодіна Максимовичем, а в 1861 – Костомаровим

Російський визвольний рух

• Ні польський, ні російський національно-визвольний рух не надавали значення укр. нац. рухові. Їх об’єднувало одне – скинення російського самодержавства.

• Панували радикали. За селянську революцію, очолену різночинською інтелігенцією.

• Чернишевський – теорія общинного соціалізму.

• 1861 – революційна організація «Земля і воля». Її членами були й українці. Підпоручик Красовський написав відозву до солдат Житомирського полку (закликав не бути ворогами власного народу). У військах, що стояли у Польщі, Потебня організував офіцерську організацією, що стала філією «Землі і волі»

• Організація була розгромлена

«Хлопоманство»

• Хлопомани = українофіли – частина молоді зі спольщених шляхетських родів, що розмовляли виключно укр. мовою, вбирались у нац. одяг, дотримувалися народних звичаїв та обрядів.

• Цей рух очолив студент Київського університету Антонович, а також Т. Рильський, Б. Познанський.

• Мета – ліквідація царизму, кріпацтва, демократична республіка, поширення освіти і культури по селах.

• Антонович – у журналі «Основа» стаття «Моя сповідь», в якій закликав шляхтичів-поляків бути чесними перед собою, повернутися до українського народу, якого колись зреклися їхні предки.

• Етнографічна діяльність, ходили по селах, але на поч. 1861 р. під адміністративно-поліцейським тиском змушені були приєднатися до груп, які діяли у містах.

• Мали вплив а Лівобережжі. Не висували питання про відокремлення України від Росії, діяли в межах закону.

• З 1859 р. – допомогли засновувати недільні школи.

Польське повстання 1863 - 1864

• На боці повстанців воювало 500 укр., білорусів, росіян. Потебня, Красовський.

• Але масової підтримки польське повстання не отримало і було придушене.

Громадівський рух у 50-60-х рр.

• Різночинний.

• Оскільки громадівський рух у 50-60-х рр. був лише на «культурницькій фазі», багато молодих і нетерплячих укр. опинилися у складі рос. і польських опозиційних груп.

• 1859 р. – перша громада у Петербурзі. Білозерський, Костомаров, Шевченко.

• 1859 р. – організована перша недільна школа у Києві завдяки громадам. Громади відкривали й щоденні школи, працювали у них вчителями, організовували публічні лекції та бібліотеки, виступали ініціаторами створення гімназій, шкіл для підготовки народних вчителів. Громадівці поширювали серед населення твори Шевченка, Марка Вовчка.

• 1861 – 1862 – видання першого укр. журналу «Основа», Білозерський, Куліш і Костомаров. Худ. твори, праці з історії, народознавства. Через фінансові труднощі і переслідування цензури був закритий.

• Весна 1860 р. – в Києві Українська громада. Очолив Антонович. Програмні положення: укр. народ є окремою нацією, кожен свідомий укр. Повинен віддавати всі свої сили для розвитку самосвідомості народу, до всіх братів-слов’ян повинен ставитися дружньо і допомагати у боротьбі з гнобителями.

• Чернігівська громада видавали щотижневик «Чернігівський листок», Глібов.

Валуєвський циркуляр

• Розгромлено Полтавську і Чернігівську громади, припинено видання «Чернігівського листка», закрито недільні школи, деяких членів громад (Чубинського, Кониського) заарештовували.

• Щоб виправити ситуацію громадівці в листопаді 1862 р. опублікували в пресі листа «Відзив з Києва», де схвалювали реформу 1861 і відповідні урядові дії, заявляли про лояльність до влади, але утиски і переслідування громад не припинялися.

• 20 червня 1863 р. – Валуєвський циркуляр призупинив друк укр. мовою шкільних і релігійних видань, які в основному були призначені для масового читання. Водночас, заборона на поширювалася на художню літературу, яку читала переважно інтелігенція.

• Наслідок циркуляру – 10-річна перерва у русі

Громадівський рух у 70-90-х рр.

• Вступ до громад не афішувався, засідання відбувалися таємно. Київ, Полтава, Чернігів.

• Громадівці займалися науковою та видавничою роботою (історія, етнографія, фольклор), обговорювали політичні питання, проблеми нац. відродження

• 1873 – створення історичного товариства Нестора літописця, потім – ПД-ЗХ відділ Російського географічного товариства. Цей відділ насправді був цілком самостійним товариством. Голова Ґалаґан, діловий керівник – Чубинський. Члени – історик Антонович, економіст і соціолог Зібер, історик і публіцист Драгоманов, статист Русов. Вони збирали етнографічні, фольклорні, історичні й економічні матеріали.

• 1874 – 1875 – друкований орган Київської громади «Киевский телеграф», де друкувалися статті на гострі соціально-економічні та політичні теми.

Емський указ

• Серпень 1875 – Олександр II створив спеціальну комісію «для вироблення засобів боротьби з українофільською діяльністю»

• 1876 – Емський указ. Повна заборона української мови: друк книжок, навіть текстів до мізичних нот, ставити укр. театральні вистави і влаштовувати концерти з укр. піснями, якщо хотіли організувати концерт, то всі пісні треба було перекладати російською мовою. Заборона ввезення без спеціального дозволу в межі імперії будь-які книги та брошури видані за кордоном укр. мовою.

• Закриття ПД-ЗХ відділу Російського географічного товариства, заборона видавати «Киевский телеграф».

• М. Драгоманов організував у Відні видання укр. мовою пропагандистської та науково-популярної літератури, призначеної для України. У 1878 р. – журнал «Громада» у Женеві. Драгоманов був за федеративний устрій.

• 1881 – скасовано заборону влаштовувати театральні вистави українською мовою.

Молоді громади. Братство тарасівців.

• 70-80-ті рр. – радикалізація громадівської молоді → створення молодих громад.

• 1892 – Братство тарасівців. Липа, Грінченко, Міхновський. У Києві та Харкові.

• «декларація віри молодих українців»

• Найбільший успіх тарасівці мали у Харкові.

• Займалися організацією лекцій, таємних сходок, постановкою вистав на різну тематику, в тому числі й укр., створили бібліотеку нелегальних видань, приступили до написання праць національно-визвольного змісту. За ідею повної незалежності. «Єдність і соборність українських земель», добросусідські стосунки, автономія всім народам в російській імперії, за укр. мову і культуру.

• Перша самостійницька організація в Наддніпрянській Україні.

• 1893 – організація припинила своє існування.

• 1897 – створення Загальної української безпартійної демократичної організації (ЗУБДО), Кониський і Антонович. Ставила собі за мету згуртувати всіх українських діячів в одній політичній структурі. До організації приєдналися всі Громади, що існували в 20 містах України. ЗУБДО заснувала літературне видавництво “Вік”, організувала у Києві велику книгарню, влаштовувала Шевченківські свята та ювілеї письменників, надавала допомогу українським діячам, яких переслідувала російська адміністрація, та ін. Поступово діяльність ЗУБДО почала набувати політичного характеру.

Народницький рух

• Це російські радикальні організації, революціонери-різночинці. За всерос. соціальну революцію.

• Перші народницькі гуртки – під впливом російських «чайковців»

• 1872 – гурток молоді у Києві, 1873 – в Одесі.

• 1873 – об’єднання «Київська комуна». Вона вела пропагандистську роботу серед робітників. Проводила політичні диспути, готувала себе до більш активної боротьби. «Комуна» встановила зв’язки з народницькими гуртками.

• Осінь 1873 – почалося масове «ходіння в народ». В Україна переважала «осіла» пропаганда. Як правило, вони влаштовувалися майстрами, вчителями. Брали з собою твори Шевченка, Марка Вовчка, Котляревського, зверталися до історії України.

• Але очікуваної масової готовності селян до антицарської боротьби не спостерігалося.

• 1874 – почалися арешти народників.

• 1876 – в Петербурзі створена організація «Земля і воля». Широка агітація з тим щоб підготувати населення до революції. Але з того всього нічого не вийшло.

Чигиринська змова, 1877

• Народники України в 1875 р. об’єдналися в гурток «південних бунтарів»

• Видаючи себе за Дм. Найду, ніби ходока херсонських селян до царя, один з «південних бунтарів» Стефанович дістав повноваження від селян представляти інтереси чигиринців у Петербурзі.

• За короткий час народники склали й видрукували статут селянського товариства «Таємна дружина» й «Височайшу таємну грамоту» ( у ній писали, що селяни мають самі подбати про свою долю, скинути поміщиків і справедливо розподілити землі. Але для цього вони повинні об’єднатися в «Таємні дружини» на чолі з призначуваними начебто царем комісарами).

• На поч. 1877 – Стефанович створив організацію «Таємна дружина». Збройне повстання планувалося на жовтень, але у вересні цю організацію викрили.

Розгром народництва

• З 1878 – боротьба з самодержавством шляхом політичного терору.

• 1878 – 1879 – поліція розгромила найбільші гуртки та групи.

• 1879 – «Земля і воля» розпалася на «Чорний переділ» (агітаційно-пропагандистська робота) та на «Народну волю» (терор)

• 1881 – царя вбито, але очікувана революція не прийшла.