- •2.Перетворення одних форм руху в інші.
- •3.Механічний рух.
- •4.Відносний рух.
- •5.Рівномірний прямолінійний рух.
- •6.Шлях, час і швидкість рівномірного руху.
- •7.Одиниці швидкості.
- •8.Швидкість — вектор.
- •9. Рівняння рівномірного прямолінійного руху.
- •10.Графік швидкості і путі рівномірного прямолінійного руху.
- •11.Нерівномірний рух. Середня швидкість.
- •12.Швидкість у даний момент або в даній точці шляху.
- •13.Графік швидкості нерівномірного руху.
- •14.Рух рівномірно-змінний.
- •15.Прискорення.
- •16.Одиниці прискорення.
- •17.Формули швидкості рівномірно - змінного руху.
- •18.Пройдений шлях при рівноприскореному русі.
- •19.Пройдений шлях при рівносповільненому русі.
- •20.Формули рівномірно-змінного руху.
- •21.Графік швидкості рівноприскореного руху.
- •22.Вільне падіння тіл.
- •23.Закони вільного падіння.
- •24.Рух тіла, кинутого вертикально вгору.
- •II. Закони ньютона.
- •25.Виникнення і розвиток механіки.
- •26.Перший закон Ньютона.
- •27.Сила.
- •28.Маса і густина.
- •29.Другий закон Ньютона.
- •30.Вага тіла.
- •31.Імпульс сили і кількість руху.
- •32.Третій закон Ньютона.
- •III. Додавання рухів.
- •33.Додавання двох рівномірних прямолінійних рухів.
- •34. Додавання швидкостей.
- •35. Розклад швидкостей.
- •36.Рух тіла, кинутого в горизонтальному напрямі.
- •37.Рух тіла, кинутого під кутом до горизонту.
- •IV. Обертальний рух
- •38.Поняття про обертальний рух.
- •39.Кутова швидкість.
- •40.Залежність між лінійною й кутовою швидкістю.
- •41.Напрям швидкості тіла, що рухається по колу.
- •42.Формула доцентрової сили.
- •43.Відцентрова сила.
- •V. Закон всесвітнього тяжіння ньютона
- •44. Коловий рух світил.
- •45.Закони Кеплера.
- •46. Закон всесвітнього тяжіння.
- •47. Дослідна перевірка закону всесвітнього тяжіння.
- •48. Визначення маси і густини Землі.
- •49. Залежність прискорення від широти місця.
- •VI. Статика
- •50. Графічне зображення сил.
- •51. Додавання сил, що діють в напрямі однієї прямої.
- •52. Додавання двох сил, прикладених до однієї точки під кутам одна до одної.
- •53. Додавання кількох сил.
- •54. Зрівноважувальна сила.
- •55. Розклад сил.
- •56. Приклади розкладу сил.
- •57. Додавання паралельних сил.
- •58. Розклад сили на дві паралельні.
- •59. Додавання паралельних сил, напрямлених у різні сторони.
- •6 0. Центр ваги.
- •61. Обертаючий момент.
- •62. Приклади розв'язування задач.
- •VII. Робота і енергія
- •63. Робота.
- •64. Графічне зображення роботи.
- •65. Потужність.
- •66. Кінетична енергія.
- •67. Потенціальна енергія.
- •68. Закон зберігання й перетворення енергії.
- •V III. Коливання і хвилі.
- •70. Рівняння гармонічного коливального руху.
- •71. Графік гармонічного коливання.
- •72. Швидкість при гармонічному коливальному русі.
- •73. Прискорення гармонічного коливального руху.
- •74. Математичний маятник.
- •75. Фізичний маятник.
- •76. Перетворення енергії при гармонічному коливанні.
- •77. Слабнення коливань.
- •78. Додавання коливань.
- •79. Передавання коливань від одного тіла до другого.
- •80. Резонанс.
- •81. Хвилі.
- •82. Утворення поперечних хвиль.
- •83. Зв’язок між довжиною хвилі, періодом коливань й швидкістю поширення хвиль.
- •84. Поздовжні хвилі.
- •85. Взаємодія хвиль. Інтерференція.
- •86. Стоячі хвилі.
- •IX. Звук.
- •87. Коливання звучащого тіла.
- •88. Поширення звука.
- •89. Швидкість поширення звука.
- •90. Висота тону.
- •91. Основний тон і обертони струни.
- •92. Тембр звука.
- •93. Резонанс і резонатори.
- •94. Лабораторна робота. Визначення довжини хвилі за методом резонансів.
- •95. Відбивання звукових хвиль.
- •96. Інтерференція звука. Биття.
- •97. Ефект Допплера.
- •98. Фізика вуха.
- •99. Звуковловники та їх застосування.
- •Відповіді до задач
- •VII. Робота і енергія 91
- •VIII. Коливання і хвилі. 102
- •IX. Звук. 138
46. Закон всесвітнього тяжіння.
Одночасно з Кеплером в Італії жив Галілей (1564 — 1642 рр.), який вивів закони падання тіл на Землі.
Отже, до часів Ньютона були відомі закони руху тіл, що падають, та тіл кинутих на Землі, а також закони руху планет навколо Сонця.
Ньютон поставив собі завдання визначити, від чого залежить сила, що надає планетам руху навколо Сонця. Ньютон припустив, що та сама сила, яка змушує тіла падати на Землі, в причина руху Місяця навколо Землі. Ньютон припустив, що сила притягання між двома тілами прямо пропорційна добуткові мас даних тіл і обернено пропорційна квадратові відстані між ними:
де і маси тіл, що притягаються, — відстань між центрами мас і — коефіцієнт пропорційності.
Якби Місяць був на Землі, то прискорення, якого надавала б Місяцеві сила тяжіння, дорівнювало . Але відстань від Землі до Місяця приблизно в 60 раз більша, ніж радіус Землі, тому прискорення, якого надає йому сила тяжіння, має бути менше від в раз.
Прискорення має дорівнювати:
Обчислимо на підставі астрономічних даних доцентрове прискорення Місяця.
Доцентрове прискорення .
Але дорівнює 60 земних радіусів см, а період обігу Місяця навколо Землі становить 27 діб 7 годин 43 хвилини = 2 360 580 секунд ; отже
Обчислення підтвердили правильність розрахунків Ньютона тим самим був доведений закон всесвітнього тяжіння.
Кожні дві частинки матерії у всесвіті притягаються одна до одної з силою, пропорційною добуткові їх мас і обернено пропорційною квадратові відстані між ними.
Цей закон об'єднує механіку сили тяжіння на Землі, що її дав Галілей, з небесною механікою. Дальші спостереження підтвердили правильність його застосування до всіх сил природи.
Найзначніший випадок застосування закону всесвітнього тяжіння є відкриття планети Нептуна. 1781 р. Гершель (англійський астроном, 1738— 1822 рр.) відкрив планету Уран. Було обчислено її орбіту і складено таблицю положень цієї планети на багато років уперед. Проте, 1840 р. виявилося, що таблиці розбігаються з дійсністю. Значить на Уран діє якась сила, що змінює його рух. Знаючи ці відхилення (збурення Урана), англієць Адамсі і француз Левер'є (1811 — 1877 рр.) поставили завдання: застосувавши до збурень Урана закон всесвітнього тяжіння, знайти місце невідомої планети, що лежить далі за Ураном і змінює його рух. Адамс раніше закінчив роботу, але спостерігачі, яким він сповістив про свої наслідки, не поспішали з перевіркою. Тим часом Левер'є, закінчивши обчислення, указав німецькому астрономові Галле місце, де шукати невідому планету. Першого ж вечора, 23 вересня 1846 р. Галле знайшов цю планету всього на пів градуса від положення, що його вказав Левер'є.
47. Дослідна перевірка закону всесвітнього тяжіння.
Закон всесвітнього тяжіння математично виражаємо формулою:
Цей закон багато вчених перевірили на дослідах.
К
Рис. 45
авендіш (англ. фізик, 1731 —1810 рр.) провів такий дослід. На дуже тонкій, пружній нитці був почеплений горизонтальний стрижень з маленькими кульками на кінцях (рис. 45). Обережно приміщуючи поблизу цих кульок масивні свинцеві кулі. Кавендіш помітив, що положення стрижня змінювалося. Визначивши силу, що її треба прикласти, щоб закрутити нитку на той кут, на який повертається стрижень, Кавендіш визначав силу взаємодії між малими й великими кулями. Знаючи масу великої й малої кулі, можна обчислити значення коефіцієнта .Наслідком вимірів добуто величину
Значить, дві кулі, що з них кожна має масу 1 г, віддалені на 1 см одна
від одної, притягаються з силою
Коефіцієнт називають гравітаційною сталою.