Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка

Реферат на тему:

Структуралістський метод дослідження

студентки факультету

іноземної філології

61А групи

Мельник С.С.

Кам’янець-Подільський

2012

Зміст

Вступ 3

1. Структурна антропологія к.Леві-Строса 4

2. Визначальні риси гуманітарного структуралізму за роботою ж.Дельоза „За якими критеріями розпізнають структуралізм?" 7

Висновки 10

Список використаної літератури 10

Вступ

Помітне місце в сучасній культурології займають концепції структуралізму, розроблені К.Леві-Строссом, Р.Бартом, М.Фуко, Ж.Деррідою. Структуралісти поставили завдання подолати описовість і дослідити культуру за допомогою суто наукової методології природничих наук, що включає формалізацію, комп'ютеризацію, математичне моделювання.

Структурування здійснюється в різних галузях культури: мові і літературі, соціальних уявленнях та ідеології, мистецтві і масовій культурі. К.Леві-Стросс стверджує, що всі культурні уявлення (міфи, ритуали, правила) є певного роду знаковими системами, які передають інформацію і здійснюють культурний обмін всередині структури. Гармонію почуттєвого і раціонального начал (надраціоналізм), до якої необхідно прагнути сучасному людству, культуролог вбачає у феномені первісного мислення. Метою структурного аналізу є пошук системоутворюючого чинника, сукупності правил, за якими можна формувати культурні об'єкти.

Структуралізм – це інтелектуальний рух, для якого характерне прагнення до розкриття моделей, що лежать в основі соціальних та культурних явищ. Методологічним зразком для структуралізма є структурна лінгвістика – найбільш впливовий у ХХ столітті напрямок в науці про мову. Основоположником структуралізма вважають Ф. де Соссюра (1857 – 1913),який ввів розмежування між реальними актами мовлення, висловлюваннями, та системою, що лежить в основі їх. У попередній період лінгвістика приділяла велику увагу історичній еволюції елементів мови. Ф. де Соссюр наполягав на тому, що синхронна лінгвістика повинна мати перевагу над історичною.

Для встановлення структури мови і систематизації її одиниць

використовують структурний метод.

Структурний метод — метод синхронного аналізу мовних явищ лише на основі зв'язків і відношень між мовними елементами.

Цей метод виник у 20-х роках XX ст. як антитеза порівняльно-історичного.

Поштовхом до появи цього методу і взагалі структурного напряму в

мовознавстві стали праці Ф. де Соссюра і І. О. Бодуена де Куртене.

Основні ідеї теорії структуралізму можна звести до таких положень: 1)

реальним є не окремий факт (звук, морф, слово та ін.), а реальною є мова

як система; система не є сумою, що складається з елементів, вона

визначає ці елементи; 2) відношення домінують над елементами; основними

є опозиційні відношення; 3) оскільки в мові основним є відношення, то

для вивчення мови можна застосовувати математичні методи.

Мета структурного методу — вивчення мови як цілісної функціональної структури, елементи й частини якої співвіднесені й пов'язані строгою системою лінгвальних відношень. Структурний підхід до вивчення мови не тільки доцільний, а й необхідний, оскільки спрямований на вивчення

ваний на вивчення внутрішньої організації самого механізму мови. Тільки загальним напрямком філософських і взагалі наукових ідей XIX ст. пояснюється те, що мовознавство спочатку вивчало розвиток мови, а не її структуру. Девіз структурного методу — несуперечливий, об'єктивний і економний описмовних фактів.

Структурний метод реалізується в таких чотирьох методиках:

дистрибутивній, безпосередніх складників, трансформаційній і

компонентного аналізу.