Тема 6. Зобов’язання з надання фактичних та юридичних послуг

Методичні вказівки

Рекомендована кількість годин -6.

При розгляді даної теми передусім слід виходити з того, що транспортними договорами є договори із перевезення вантажів, пасажирів і багажу, а також інші договори із надання транспортних послуг, пов’язані із перевезенням або спрямовані на переміщення вантажів іншим способом.

Транспортні договори поділяються на основні та допоміжні. Основні транспортні договори регулюють відносини, які виникають між транспортними підприємствами і клієнтурою з приводу предмета перевезення, тобто надання послуг, які стосуються безпосередньо перевезення. До них відносяться договори перевезення вантажів, пасажирів, пошти, багажу, вантажобагажу і буксирування.

Допоміжні транспортні договори лише сприяють належному виконанню основного і самостійно існувати не можуть. До допоміжних транспортних договорів відносять договори поштової і вантажної експедиції, договори на експлуатацію під’їзних шляхів, на подачу, прибирання та очищення вагонів та інші.

При розгляді питань щодо транспортних договорів слід дати визначення кожному їх виду, охарактеризувати та розкрити права та обов’язки та відповідальність сторін в цих договорах.

Іншим договором з надання послуг є договір зберігання. Предметом договору зберігання є послуги поклажодавця, спрямовані на збереженість речей, а об’єктом – речі, які безпосередньо зберігаються. Об’єктом можуть бути як індивідуально-визначені речі, так і речі, що мають родові ознаки. При чому, якщо на зберігання передаються речі, визначені родовими ознаками, вони переходять у власність зберігача, якщо інше не передбачено умовами договору, який повинен повернути таку ж кількість родових речей (такої ж кількості, розміру, сорту тощо).

Студентам слід звернути увагу на особливості спеціальних видів договорів зберігання, якими є зберігання речі у ломбарді, зберігання цінностей у банку, зберігання речей у камерах схову організацій, підприємств транспорту, зберігання речей у гардеробі організації, у готелі тощо.

Особливу увагу слід приділити вивченню питання про договір страхування. За правовою природою розрізняють обов’язкове і добровільне страхування. Обов’язкове страхування ґрунтується на засадах імперативності, воно виникає в силу закону незалежно від волі учасників страхових відносин, їх фінансових можливостей. Підставою добровільного страхування є угода сторін, оформлена договором. До суб’єктів страхування належать: страховик, страхувальник, застрахована особа і вигодоотримувач. Слід розкрити права та обов’язки сторін за договором страхування.

При розгляді питання про договір майнового страхування, слід мати на увазі такі його особливості: - наявність у страхувальника особливого майнового інтересу в укладанні договору; - майнове страхування має на меті компенсацію понесених збитків, а не отримання додаткового прибутку. Відповідно розмір страхового відшкодування не може перевищувати дійсного розміру понесених збитків. Страхувальник не може отримувати з договору майнового страхування будь-який прибуток, що перевищує суму понесених збитків.