Першочергові завдання з адаптації різних сфер законодавства україни до законодавства єс

Досягнення Україною головної мети загальнодержавної політики - вступу до Європейського Союзу - можливе лише за умови досягнення нашою державою відповідності критеріям приєднання до Європейського Союзу, що проголошені на Копенгагенському самміті Європейської Ради у червні 1993 року.

Слід також узяти до уваги вимогу щодо необхідності пристосування національних адміністративних структур, сформульовану Європейською Радою на Мадридському самміті 1995.р. Пристосування має відбуватися у такий спосіб, щоб положення права ЄС, втілені в національне право, ефективно виконувалися за допомогою належних адміністративних і судових органів.

Що стосується завдань з адаптації різних сфер законодавства України до законодавства Європейського Союзу, то вони є такими.

Митне регулювання.

На даному етапі митне регулювання в Україні знаходиться в стадії істотного реформування. За останні роки значно удосконалено українське митне законодавство. Верховною Радою України 11 липня 2002 року був прийнятий Митний кодекс України, який набрав чинності 1 січня 2004 року. На виконання нового Митного кодексу України було прийнято ряд Постанов Кабінету Міністрів України.

Однак процес адаптації законодавства України до законодавства ЄС у цій сфері не можна вважати завершеним. Тому важливим є додатковий перегляд нового Митного кодексу України та внесення відповідних змін та доповнень до нього.

Згідно з пунктом 2 прикінцевих положень нового Митного кодексу України, "до приведення нормативно-правових актів у відповідність до цього Кодексу чинні нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу". Таким чином, для належної імплементації нового кодексу, необхідним є перегляд усієї нормативно-правової бази митного регулювання згідно з новим Кодексом, здійснення внутрішньої гармонізації цієї бази та проведення роботи з її адаптації до права ЄС.

Крім того, невирішеними залишаються питання удосконалення системи організації та управління Державної митної служби України, яка б відповідала стандартам ЄС: вироблення та впровадження стратегії стягнення митних платежів, удосконалення співробітництва між різними органами виконавчої влади та службами, що працюють на прикордонних та внутрішніх митних постах, проведення необхідних заходів для підготовки до приєднання України до конвенцій Всесвітньої митної організації та інші.

Законодавство про компанії.

В Україні після виведення більшої частини державного майна у приватний сектор шляхом проведення масової приватизації зросла роль приватного капіталу у формуванні рівня ВВП країни взагалі. Тому для того, щоб процес переходу до свободи ведення підприємницької діяльності не набув хаотичної форми, але разом з тим відповідав основним принципам демократичної держави, в Україні вже досить багато часу триває процес дерегулювання підприємницької діяльності та перехід на цивілізовані стандарти торгівлі. Для ведення підприємницької діяльності існують певні вимоги та механізм реєстрації підприємницької діяльності за місцезнаходженням або місцем проживання даного суб'єкта, які певною мірою відрізняються від вимог Європейського Союзу.

Розвиток підприємницької діяльності в Україні передбачає поліпшення соціально-економічного рівня в країні взагалі шляхом створення нових робочих місць, спрощення реєстрації та ведення господарської діяльності на світовому ринку та залучення іноземних інвестицій на внутрішній ринок країни.

У цілому процес адаптації законодавства у даному секторі перебуває на початковому етапі. Необхідно здійснити комплексний порівняльно-правовий аналіз відповідності законодавства України законодавству Європейського Союзу у сфері законодавства про компанії.

Законопроект, який уже розроблений - «Про акціонерні товариства» - слід перевірити на відповідність нормам права ЄС, доопрацювати і знову внести на розгляд Верховної Ради України.

З прийняттям нового Цивільного кодексу України слід також активізувати роботу над законопроектами, спрямованими на впровадження прозорих процедур ліквідації суб’єктів підприємницької діяльності.

Бухгалтерський облік.

Бухгалтерський облік та податки компаній у праві ЄС належать різним сферам діяльності ЄС.

Після запровадження пакета першочергових нормативно-методичних документів з бухгалтерського обліку та звітності, які в цілому забезпечили створення національного регламенту бухгалтерського обліку, необхідно зосередити увагу на вдосконаленні діючих положень (стандартів) бухгалтерського обліку та прийнятті інших положень з урахуванням нових міжнародних стандартів фінансової звітності; актуальним є також подальше спрощення деяких процедур оцінки, обліку та подання фінансової звітності суб'єктами малого підприємництва, розв'язання питання змін у податковому законодавстві для використання даних бухгалтерського обліку в податкових розрахунках.

Податки компаній.

Повна гармонізація прямих податків ніколи не була метою здійснення податкової політики на рівні ЄС. Радше мала місце координація та узгодження у тих сферах, де податкові відносини безпосередньо впливали або були чинниками виникнення недобросовісної податкової конкуренції. Таким чином політика у сфері прямих податків здійснювалася з метою забезпечення належного функціонування внутрішнього ринку і, особливо, забезпечення реалізації свободи руху товарів і капіталів та платежів. З огляду на це базисом політики у сфері прямих податків є принцип недискримінації та основоположні свободи, передбачені положеннями Договору про заснування ЄС. Отже, основні питання, врегульовані на рівні ЄС, стосуються таких сфер: створення загальної системи оподаткування материнських та дочірніх компаній; злиття, поділу та обміну акціями (щодо компаній, які знаходяться в межах юрисдикцій різних держав-членів); коригування прибутків пов’язаних осіб; оподаткування малих і середніх підприємств. До розділу прямі податки Білої книги від 10 травня 1995 року віднесені також питання обкладення податком на капітал (приріст капіталу).

Реформа податкового права України на даному етапі зосереджена на доопрацюванні та прийнятті Податкового кодексу України. Незважаючи на істотний рівень удосконалення податкового законодавства, запропонованого проектом Податкового кодексу України, його положення потребують подальшого доопрацювання відповідно до міжнародних принципів оподаткування, загалом, та положень права ЄС, зокрема.

Передусім це стосується реалізації принципу недискримінації, який є наріжним каменем вступу до Світової організації торгівлі. Європейське Співтовариство має великий досвід практичного втілення цього принципу, тому особливо важливим є дослідження та використання цього досвіду, особливо практики Суду Європейського Співтовариства, при доопрацюванні проекту Податкового кодексу України. Враховуючи розвиток корпоративного права в України, необхідним також є вирішення питання особливостей оподаткування материнських та дочірніх підприємств та оподаткування при злитті, поділі компаній та обміні акціями, а також уникнення подвійного оподаткування при коригуванні прибутків пов’язаних осіб.

Важливим питанням є удосконалення спрощеної системи оподаткування малих та середніх підприємств у проекті Податкового кодексу України. Це стосується не тільки збереження істотних умов існуючої системи спрощеного оподаткування, зокрема, кола осіб, що користуються її перевагами, але й запозичення досвіду регулювання цього питання в ЄС, що полягає, зокрема, у запровадженні системи, за якої малі та середні підприємства мають можливість обирати зручніший для них режим оподаткування.

У випадку прийняття Україною рішення про розширення податкової бази та запровадженні податку на капітал (приріст капіталу) необхідним буде використання відповідного досвіду ЄС.

Непряме оподаткування.

Регулювання двох інститутів сфери непрямого оподаткування - податка на додану вартість та акцизного збору - в праві ЄС є досить ефективним; існуюче на даний час регулювання повністю покриває всі аспекти правовідносин у цій сфері.

В українському законодавстві податок на додану вартість та акцизний збір регулюються Законами України, актами Кабінету Міністрів України, указами Президента України та підзаконними нормативно-правовими актами профільних відомств. Рівень відповідності законодавства України нормам та стандартам ЄС у сфері непрямого оподаткування є незадовільним. Більшість чинних нормативних актів у цій сфері відповідає вимогам європейського права лише на 10-15%. Проект Податкового кодексу – Розділ IV (Податок на додану вартість) та Розділі V (Акцизний збір) – має більший ступінь відповідності вимогам права ЄС.

Першочерговим завданням у сфері непрямого оподаткування є приведення зазначених вище розділів проекту Податкового кодексу у відповідність до норм та стандартів Європейського Співтовариства.

Інтелектуальна власність.

З огляду на величезний науково-технічний потенціал України, вслід за вступом до СОТ було б корисно вивчити питання щодо доцільності участі в Європейській патентній Конвенції, яка виходить за межі правової системи ЄС, але тісно з нею взаємодіє з метою уникнення конфліктів. Це сприяло б створенню належної правової основи для просування результатів винахідницької діяльності в межах ринку ЄС.

Право інтелектуальної власності є молодою галуззю в Україні, що перебуває в стадії становлення. Проте за роки незалежності були досягнуті великі успіхи. Зокрема, прийнята низка законодавчих актів, які врегулювали майже всі об’єкти авторського права і суміжних прав, права промислової власності. Постійно здійснюється їх удосконалення.

В українському законодавстві здійснена детальна і якісна регламентація правової охорони більшості об’єктів інтелектуальної власності, зокрема, топографій інтегральних мікросхем, винаходів і корисних моделей тощо. Водночас в Україні є нагальною проблема підвищення рівня захисту прав інтелектуальної, промислової та комерційної власності, включаючи дальше впровадження ефективних засобів реалізації таких прав, вдосконалення процесуальних процедур. Тому необхідно продовжити роботу зі створення ефективної законодавчої системи захисту прав інтелектуальної власності в Україні відповідно до світових та європейських стандартів.

Охорона праці.

В Європейському Союзі приділяється значна увага веденню належної соціальної політики, яка включає в себе забезпечення охорони праці. Умовно дану сферу законодавчого регулювання в ЄС можна поділити за такими напрямками: загальні соціальні положення, умови праці, безпека праці на роботі, оплата праці та робочий час, виробничі трудові відносини, зайнятість та безробіття, трудові відносини працівників-мігрантів.

Приведення національного трудового законодавства у відповідність до стандартів ЄС є необхідним для гарантування високого рівня соціального захисту працівників, в першу чергу поліпшення умов праці стосовно захисту здоров’я та безпеки під час здійснення трудових обов’язків. Це також обумовлено структурними змінами в українській економіці, розвитком процесів роздержавлення, утворенням нових форм і методів господарювання, суттєвим збільшенням кількості суб’єктів господарської діяльності різних форм власності, особливо у середньому та малому бізнесі та, зокрема, фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності, які використовують найману працю і зобов’язані забезпечити відповідно до чинного законодавства здорові і безпечні умови праці.

Незадовільний стан безпеки й умов праці у суспільному виробництві, особливо на невеликих підприємствах, високий рівень виробничого травматизму, професійної захворюваності, аварійності, значна кількість робочих місць, що не відповідають вимогам санітарно-гігієнічних норм, незадовільне забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту, які в багатьох випадках мають низьку якість, щорічне зростання загальної суми витрат на фінансування пільгових пенсій та пенсій з трудового каліцтва вимагають від держави приведення національного законодавства з охорони праці у відповідність до норм і стандартів Європейського Союзу і, в першу чергу, щодо загальних вимог безпеки і гігієни праці, організації робочих місць, обладнання та засобів індивідуального захисту працівників.

Щоб законодавчо вирішити ці проблеми і наблизити законодавство України до права ЄС, необхідно закінчити опрацювання та схвалити Кодекс законів про працю, а також низку законів про здоров”я та безпеку.

Фінансові послуги.

Питання про належність регулювання фінансових послуг у праві ЄС базується на головній меті Європейського Союзу – на створенні Єдиного Ринку в межах ЄС.

В українському законодавстві, що регулює сферу фінансових послуг, інститут страхування цивільної відповідальності не прописаний на достатньому законодавчому рівні у частині цивільної відповідальності власників транспортних засобів та розмежування страхових випадків за кількістю осіб, яким було завдано шкоду таким правопорушенням. Певні невідповідності європейському праву має також інститут посередництва, який потребує внесення досить суттєвих змін до визначення професійних критеріїв посередників.

Законодавство Європейського Союзу у сфері ринку цінних паперів визначає основні вимоги для держав-членів, виокремлює вимоги до суб'єктів фондового ринку, до первинного розміщення цінних паперів та до трансакцій з цінними паперами.

Усі ці обставини роблять необхідним здійснення комплексного порівняльно-правового аналізу відповідності законодавства України до законодавства Європейського Союзу у сфері банківської діяльності та у сфері страхування, а також прийняття низки законів: Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про банки і банківську діяльність" щодо надання права іноземним банкам створювати на території України філії; Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо розкриття банківської таємниці; Закону України "Про бюро кредитних історій"; Закону України "Про банківський кредит".

Важливим є забезпечення дієвого механізму виконання положень Закону України „Про страхування” від 7 березня 1996 року N 85 щодо обов’язкового страхування відповідальності власників транспортних засобів.

Правила конкуренції.

Відносини у сфері захисту конкуренції положеннями Договору про заснування Європейського Співтовариства розділені на дві незалежні частини, а саме на правила конкуренції, застосовувані до суб’єктів господарювання та правила щодо надання державної допомоги.

Основою конкурентного права України є положення статті 42 Конституції України, де проголошений принцип захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, заборонені зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Важливим кроком на шляху приведення конкурентного права України у відповідність до положень права ЄС стало прийняття Закону України „Про захист економічної конкуренції”, предмет регулювання якого в цілому відповідає принципам, визначеним статтями 81 та 82 Договору про заснування Європейського Співтовариства. Крім зазначеного закону відносини у цій сфері регулюються також Законами України „Про захист від недобросовісної конкуренції”, „Про природні монополії” та „Про Антимонопольний комітет України”, яким визначені загальні компетенцію та повноваження Антимонопольного комітету України при виконанні покладених на нього завдань, а також низкою інших законів та підзаконних актів.

Однак конкурентне право України на даний момент не регулює питання надання державної або регіональної допомоги і тому виникає необхідність прийняття Закону України „Про державну допомогу”, положення якого мають відповідати принципам надання державної допомоги у ЄС. Крім того, вся система правил конкуренції потребує доопрацювання, оскільки існує необхідність розширення переліку так званих „блокових вилучень” з метою узгодження їх з тими правилами, які існують на рівні ЄС.

Зважаючи на схвалення Кабінетом Міністрів України „Концепції Конкуренційного процесуального кодексу України”, розробку цього кодексу також необхідно здійснювати з врахуванням відповідних процесуальних правил Європейського Співтовариства і, зокрема, у питаннях здійснення нотифікацій, розгляду справ, строків позовної давності, проведення слухань, повноважень компетентного уповноваженого органу, пов’язаних з розглядом справ, та ін.

Державні закупівлі.

Договір про заснування Європейського Співтовариства не містить окремих статей, які регулюють державні закупівлі, але відзначає, що при організації державних закупівель застосовуються основні принципи вільного руху товарів, послуг, капіталу, а також вільного пересування людей, забороняється будь-яка дискримінація на національній основі. З часу підписання Договору були прийняті кілька директив про організацію державних закупівель за принципами, встановленими Європейським Співтовариством. Були запроваджені заходи по усуненню протекціонізму у сфері організації національних поставок та забороні дискримінації постачальників на національній основі.

У сфері державних закупівель законодавство України в цілому відповідає праву Європейського Співтовариства. В Україні діє декілька ключових законодавчих актів, які регулюють коло питань щодо поставок продукції за державні кошти і державні замовлення. Разом з тим, сфера державних замовлень є внутрішньо недостатньо узгодженою і в деяких положеннях прямо суперечить законодавству ЄС. Зокрема можна відмити:

• відмінності в строках подання документів на участь у торгах. У документах ЄС дається декілька варіантів строків у залежності від типу торгів – закритих, відкритих чи договірних;

• в українському законодавстві передбачаються пільги і преференції, деякі з яких є неприпустимими і порушують принцип недискримінації;

• відсутнє положення про те, що в специфікації контракту повинні бути вказані посилання на національні стандарти, які відповідають європейським стандартам;

• відсутнє розмежування “пріоритетні послуги” та “інші послуги”;

• недостатньо врегульовані процедури досудового оскарження дій замовника, а також порядок компенсації збитків, що зазнав суб’єкт підприємницької діяльності з вини замовника;

• недостатньо врегульовані інші питання, що деталізовані в нормативних актах ЄС.

В межах узгодження законодавства України та Європейського Союзу необхідне вдосконалення кадрового забезпечення у сфері державних закупівель, підготовки та підвищення кваліфікації працівників Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, які безпосередньо здійснюють управління процесами державних закупівель. У рамках законопроектів скасувати недопустимі преференції, а також обов’язкові цінові поправки, передбачені законодавством України, деталізувати випадки застосування тендерів до різних категорій товарів та послуг, внести інші зміни і доповнення до існуючих нормативно-правових актів України.

Серед основних заходів з адаптації українського законодавства до права ЄС у сфері державних закупівель і поставок продукції за державні кошти додатково необхідно розробити та ухвалити нормативно-методологічний інструментарій щодо здійснення державних закупівель, зокрема, стосовно проведення процедур попередньої кваліфікації, системи оцінки, окремих етапів здійснення закупівлі, критеріїв відхилення всіх тендерних пропозицій.

Охорона здоров”я та життя людей.

Загальні стандарти сфери охорони здоров’я в Європейському Союзі одні з найвищих у світі, проте Співтовариством приділяється суттєва увага політиці охорони здоров’я населення. У співпраці з державами-членами ведеться активна робота в напрямку боротьби проти найбільших лих сьогодення, таких як інфекційні хвороби, наркоманія та ракові захворювання. В цілому стратегія Європейського Союзу щодо охорони здоров’я має такі напрямки:

• удосконалення системи інформації щодо здоров’я на всіх рівнях Співтовариства;

• створення механізму швидкого реагування на будь-яку загрозу здоров’ю;

• активне пропагування здорового образу життя, через обмеження споживання алкогольних напоїв, тютюну та наркотичних засобів, особливо серед дітей та молоді.

Конституційне право громадян України на охорону здоров’я може бути реальним лише за умови створення економічного та правового механізму забезпечення реалізації такого права. Отже реформування охорони здоров’я України можна провести за такими напрямками (керуючись досвідом держав-членів ЄС):

• зміна ролі держави та ринку у сфері надання медичної допомоги;

• децентралізація і передача повноважень на нижчі рівні державного сектора й залучення приватного сектора;

• більша свобода вибору для посилення можливостей і повноважень громадян, зміна ролі системи охорони громадського здоров’я.

Охорона довкілля.

Здорове навколишнє природне середовище є запорукою стабільного розвитку та процвітання будь-якої держави у світі. Тому високий рівень його захисту повинен стати одним з пріоритетних завдань в адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу.

Екологічна ситуація в Україні є неоднаковою в різних її регіонах. Промислова специфіка Східного регіону, Північ, яка найбільше постраждала внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС, Південний Захід, який час від часу зазнає стихійних лих як техногенного, так і природного характеру, роблять процес адаптації українського законодавства до права ЄС більш складним. Тому до цієї галузі доречно застосувати комплексний підхід, що врахував би все, досягнуте на сьогодні, та запровадив зміни в тих сферах, які цього найбільше потребують. Політика у сфері охорони навколишнього природного середовища повинна враховувати останні досягнення технічного прогресу та використовувати всі доступні сучасні технології. Зокрема, варто зазначити успіхи у розробці і прийнятті законів у галузі охорони атмосферного повітря та започаткування Програми “Питна вода України”, які містять високі стандарти. Але загальний характер таких актів дає підстави для детальнішої регламентації окремих питань, які в сукупності великою мірою впливають на стан навколишнього природного середовища. Тому доцільність розробки й прийняття необхідних документів та внесення змін чинних на сьогодні не викликає сумніву. Це важливо як для охорони довкілля, так і для інтеграції України в міжнародне співтовариство і, зокрема, його регіональні організації, яким і є Європейський Союз.

Час зосередити зусилля на проблемах захисту повітря, води, захороненні відходів та переробці сміття. Потрібно також рішучіше втілювати в життя принцип «забруднювач повинен платити», а кошти від цього спрямовувати саме на вирішення питань запобігання негативному впливу на довкілля. Усе це сприятиме наближенню українського законодавства стосовно захисту довкілля до світових законодавчих актів.

Захист прав споживачів.

Основні питання у сфері захисту прав споживачів, врегульовані на рівні ЄС, стосуються: загальної безпеки продукції; відповідальності за недоброякісну продукцію; реклами, що вводить в оману, та порівняльної реклами; споживчого кредиту; організованих турне; зазначення цін на товари, які пропонуються споживачеві; вигляду (маркування) товару; захисту прав споживачів при укладенні договорів поза бізнес приміщеннями та укладення т.зв. договорів на відстані; захисту прав споживачів при наданні фінансових послуг, альтернативних способів вирішення спорів, обміну інформацією та ін.

Законодавство України у сфері захисту прав споживачів є досить розвиненим і в цілому відповідає вимогам права ЄС, а у деяких аспектах навіть пропонує споживачеві вищий рівень захисту його прав у порівнянні з гарантіями, гармонізованими на рівні Європейського Співтовариства.

Однак, необхідно брати до уваги, що Україна з травня 2004 року межує з ЄС, і тому досить гостро постає питання захищеності українського споживача проти імпортованих товарів та послуг. Регулювання певних норм українського законодавства у цих питаннях не відповідає визначеним ЄС правилам, а окремі види відносин залишаються зовсім неврегульованими. Це в основному пояснюється розширенням кола послуг та товарів, які пропонуються споживачеві і, зокрема, так званих послуг інформаційного суспільства. Тому існує необхідність внесення змін і доповнень до Цивільного кодексу України, Закону України „Про захист прав споживачів” та інших нормативних актів України стосовно захисту прав споживачів у відношенні нечесних умов у договорах із споживачами, деяких аспектів зазначення цін, захисту прав споживача при укладенні договорів щодо надання послуг за допомогою електронних засобів комунікацій (e.g. via Інтернет). Також необхідно забезпечити проведення масштабних просвітніх програм з питань захисту прав споживачів, а рівно і запровадити навчальний курс з цього питання у вузах у рамках обов’язкового навчального курсу „Основи права України”.

Енергетика.

Сфера енергетики розглядається в acquis communautaire ЄС як доволі чутливий сектор економіки Співтовариства. Процес інтеграції в Європі був із самого початку пов’язаний з енергетикою, зокрема, з її вугільною промисловістю.

Ця сфера acquis Співтовариства весь час динамічно розвивається.

Енергетика є однією з пріоритетних галузей національної економіки України. Процес адаптації цієї сфери права нерозривно пов’язаний з її реформуванням та лібералізацією на основі принципів ринкової економіки. Цей процес має відбуватися одночасно із внутрішньою гармонізацією та систематизацією нормативно-правової основи регулювання енергетики.

Україна, як і Європейський Союз є країною, що залежить від імпорту енергоносіїв, тому досвід ЄС є корисним у вирішенні енергетичних проблем, що стоять перед нашою державою. Тому з процесом адаптації енергетичного законодавства України до енергетичного acquis ЄС пов’язане не тільки створення правової бази для майбутнього вступу до ЄС, а й досягнення інших важливих для нашої держави цілей, а саме створення справедливих конкурентних умов на енергетичному ринку України, лібералізація підприємницької діяльності в цій сфері, зменшення залежності України від імпортних поставок енергоносіїв, залучення іноземних інвестицій до енергетичного сектору економіки тощо.

Незважаючи на проведення певних досліджень у секторі енергетики, активність відповідних органів державної влади щодо доведення національного законодавства до норм та стандартів ЄС залишається невисокою. Тому необхідно прискорити узгодження енергетичного законодавства України зі стандартами ЄС, включаючи лібералізацію та гармонізацію енергетичного ринку України до енергетичних ринків країн - членів ЄС. Слід ужити додаткових заходів, щоб сприяти залученню інвестицій в енергетичний сектор України.

Одним із найважливіших етапів прийняття acquis у сфері енергетики є виконання Договору до Енергетичної Хартії (ратифікований Законом України від 6 лютого 1998 року № 89/98-ВР) та Протоколу до Енергетичної Хартії з питань енергетичної ефективності і суміжних екологічних аспектів (ратифікований Законом України від 6 лютого 1998 року № 89/98-ВР), а також продовження співробітництва в рамках Конференції по Енергетичній Хартії.

У сфері практичних шляхів адаптації енергетичного права України також треба взяти до уваги вказівки, викладені в Афінському Меморандумі 2002 року (Меморандум про домовленість щодо регіонального ринку електроенергії Південно-Східної Європи та його інтеграцію до внутрішнього ринку електроенергії Європейського Союзу).

Транспорт.

Спільна транспортна політика є однією з найважливіших складових Єдиного ринку.

Основні цілі, що переслідуються на даний момент Співтовариством, стосуються трьох основних сфер:

• покращення якості транспортних послуг через розвиток інтегрованих транспортних систем, що ґрунтуються на передових технологічних досягненнях та сприяють забезпеченню більшої безпеки та захисту довкілля;

• покращення функціонування Єдиного ринку  для забезпечення ефективності, справедливих конкурентних умов та задоволення потреб у транспортних послугах та вимог споживачів таких послуг, зберігаючи одночасно високі стандарти соціального захисту працівників транспортної сфери;

• розширення присутності європейських транспортних компаній на ринках транспортних послуг третіх країн, покращення якості міжнародних транспортних зв’язків.

Разом із цим на порядку денному Співтовариства залишаються питання розвитку належних підходів до справедливого та ефективного ціноутворення в транспортному секторі, покращення безпеки мореплавства та розвиток більш комерційно спрямованого підходу у залізничному транспорті.

Транспорт є однією з пріоритетних галузей національної економіки України. З огляду на вигідне географічне становище України має значний потенціал для свого розвитку як транзитної держави. Адаптація у цій сфері є одним з головних чинників створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС, підвищить рівень конкурентоспроможності вітчизняних підприємств транспортного сектора для їх виходу на нові ринки транспортних послуг тощо. Однак ці важливі для України цілі є супутніми для іншої – загальнодержавної – мети, а саме реалізації свого європейського вибору, цивілізаційного повернення до лона європейських народів. 

Транспортне acquis ЄС складається з усіх директив, регламентів та рішень, прийнятих на підставі відповідних статей установчих договорів. Воно також включає принципи права та судову практику Суду ЄС, міжнародні угоди у сфері транспорту, учасником яких є Співтовариство, а також відповідні декларації та резолюції Ради міністрів. Про таке розуміння транспортного acquis прямо вказав Генеральний директорат Комісії ЄС з транспорту у документі “Путівник щодо транспортного acquis”, розробленому спеціально для країн-кандидатів. У вступі до цього документа генеральний директорат визначив три основні стадії адаптації до транспортного acquis ЄС:

• транспозиція транспортного aquis у національну систему права через відповідні національні законодавчі та нормотворчі процедури;

• імплементація транспозиційованого acquis через утворення необхідних інституційних змін та бюджетних асигнувань для належного нормозастосування;

• його застосування через провадження необхідних засобів контролю та санкцій для забезпечення повного та належного дотримання впроваджених норм та правил

У сфері практичних шляхів адаптації транспортного законодавства України до транспортного acquis ЄС доволі важливими є вказівки та рекомендації, що містяться в названому вище документі Генерального директорату з транспорту “Путівник щодо транспортного acquis”.