3. Військова інтеграція.

• Грудень 1991 — Мінські угоди про створення Об'єднаних збройних сил (ОЗС) СНД: спроба залишити в підпорядкуванні Москви під виглядом стратегічних сил військові з'єднання на території України; проект створення наддержавної Ради міністрів оборони Співдружності при Головнокомандуючому ОЗС СНД.

• 1-20 січня 1992 — спроби московського військового керівництва привести особовий склад військових з'єднань на території України до присяги “на вірність народам Співдружності” замість української присяги.

• 9 січня 1992 — заява Б.Єльцина під час відвідування авіазаводу в Ульяновську про те, що Чорноморський флот на території України знаходиться під захистом президента Росії й ніякої української присяги не приймає.

• 13-14 січня 1992 — Загальноармійські офіцерські збори у Кремлівському Палаці з'їздів. Рішення про переведення всіх Збройних Сил під юрисдикцію Росії як правонаступниці СРСР; вигнання з залу зборів всіх офіцерів, котрі не поділяли цієї думки.

• Весна-літо 1992 — незаконне звільнення з Чорноморського флоту моряків, що прийняли українську присягу, розформування військових частин, котрі вирішили влитися до лав українського флоту.

• 15 травня 1992 — підписання Російською Федерацією, Казахстаном, Туркменістаном, Узбекистаном, Киргизією, Вірменією Договору про колективну безпеку країн СНД (Ташкентського пакту). У подальшому приєднання також Білорусі та Грузії. Договір дозволив Москві зберегти під своїм контролем радянські війська поза межами Росії, надавши їм статус миротворчих, а потім перевести в стан російських військових баз. Через намагання Москви перетворити колективну безпеку СНД на аналог Варшавського договору поступове згортання участі в ній Туркменістану, Грузії, Узбекистану.

• Червень 1992 — заява міністра оборони Росії П.Грачова про можливість введення російських військ до будь-якої країни колишнього СРСР, де буде вважати це потрібним для захисту “русскоязычного” населення.

• 9 жовтня 1992 — Угода про співробітництво країн СНД по забезпеченню стабільного становища на зовнішніх (тобто колишніх радянських) кордонах; Угода про охорону державних кордонів і морських економічних зон країн СНД; створення Ради командуючих прикордонними військами країни СНД.

• 17 червня 1993 — Московські угоди президентів України та Росії про початок розподілу Чорноморського флоту. Попри вимоги цих угод підняття російських прапорів на 200 допоміжних і тилових кораблях флоту під виглядом вільного самовизначення екіпажів.

• 1 липня 1993 — в порушення угод підняття російських прапорів в бойових з'єднаннях Чорноморського флоту, аби зірвати передання частини його сил Україні; розгортання до штатів воєнного часу (з 800 до 3,5 тис. чол.) російської бригади морської піхоти в Севастополі.

• Серпень 1993 — укладення в Москві Росією, Казахстаном, Туркменістаном, Узбекистаном, Киргизією, Таджикистаном Договору про об'єднану протиповітряну й протикосмічну оборону; створення Координаційного комітету з питань ППО країн СНД.

• 24 вересня 1993 — угода голів держав СНД про колективні сили по підтримці миру й спільних заходах по їх матеріально-технічному забезпеченню; створення державами-учасницями Ташкентського пакту коаліційних миротворчих сил СНД під російським командуванням.

• 1995 — прийняття Концепції охорони зовнішніх кордонів Співдружності, підписання Угоди про співробітництво в охороні зовнішніх кордонів СНД з державами, котрі не є членами СНД; угоди Росії, Вірменії, Грузії, Таджикистану про спільну охорону зовнішніх кордонів СНД; збереження Росією присутності своїх прикордонних військ у семи країнах СНД.

• Квітень 1996 — підписання протоколу про організацію взаємодії між черговими протиповітряної оборони України та Росії; приєднання України до співробітництва в межах Договору про об'єднану ППО країн СНД від серпня 1993.

• Березень 1997 — рішення про створення Комітету СНД з конфліктних ситуацій як органу оперативного управління колективними військовими силами СНД (під російським командуванням) з правом втручання в конфлікти на території країн СНД.

• 28 травня 1997 — угода про статус та умови перебування російського флоту на території України; Росія спромоглася утримати свій контроль на ЧФ та свою військову присутність в Україні.

• Серпень 1997 — відмова Росії від української пропозиції взяти участь в багатонаціональних маневрах “Сі Бриз-97” в межах програми “Партерство заради миру” в Криму.

• Вересень 1997 — пропозиція Росії українському флоту на противагу “Сі Бриз-97” проводити щорічні спільні морські навчання “Братерство по зброї” з метою відпрацювання спільної боротьби проти кораблів НАТО на Чорному морі. Початкова відмова України від цього.

• Жовтень 1997 — перші в історії спільні україно-російські морські навчання “Фарватер миру-97”. За поясненням представника ВМС України, виключно миротворчого характеру.

• Січень-березень 1998 — безрезультатні україно-російські консультації про необхідність виходу російського флоту з українських територіальних вод у випадку війни Росії з будь-ким.

• Квітень 1998 — спільний морський збір-похід ВМС України та Чорноморського флоту Росії. Весна 1999 — вихід Грузії з Ташкентського пакту; вимоги негайного виведення російських військових баз з території Грузії та російського миротворчого контингенту з Абхазії через упереджене ставлення Росії до однієї з сторін конфлікту.

• Травень 1999 — вихід Туркменістану з Договору про спільну охорону державних кордонів Туркменістану й вимоги до російських прикордонних військ залишити територію країни.

• Серпень 1999 — нові флотські навчання “Фарватер миру-99”, цього разу вже з бойовими завданнями; спільне відпрацювання ракетних пусків. Перше проголошення намірів Росії утворити на Чорному морі спільне україно-російське військово-морське командування з об'єднанням флотів.

• 25 січня 2000 — за ініціативою Росії (з огляду на війну в Чечні) створення в СНД міждержавного Антитерористичного центру.

• Весна-осінь 2000 — залучення України до серії заходів спільної системи ППО СНД: участь підрозділів українських ППО і ВПС в навчаннях в Астраханській області, на полігоні “Емба” в Казахстані, а також польоти українських бомбардувальників Ту-22МЗ на північні російські полігони в район Нової Землі.

• Липень 2000 — спільне святкування Дня російського флоту в Севастополі.

• Осінь 2000 — під російським тиском Україна дозволила базування на території Криму літаків Чорноморського флоту Су-24М, які є носіями ядерної зброї.

• Січень 2001 — не зважаючи на попередні відмови України від пропозицій про створення об'єднаних ВМС на Чорному морі, президенти Росії та України під час зустрічі в Дніпропетровську домовилися про організацію спільної пошуково-рятувальної служби. Проголошення російських намірів у подальшому домогтися формування у Севастополі об'єднаної україно-російської ескадри військових кораблів.

• Лютий 2001 — масштабні навчання морської піхоти Чорноморського флоту Росії в Кримських горах в межах підготовки підрозділів до чергового відрядження в Чечню. Травень 2001 — рішення країн-учасниць Договору про колективну безпеку СНД про створення спільних військ швидкого реагування.