- •Україна-Росія
- •І Вступ.
- •II Історичні особливості становлення України та Росії.
- •1. Київська Русь у висвітленні російської та радянської історичної науки.
- •2. Становлення російського народу та держави
- •3. Історичні особливості становлення України
- •4. "Битва за історію"
- •III Входження України до складу Російської держави: політичні міфи й історичні фальсифікації
- •1. В боротьбі за українську державність.
- •2. Руїна та поступове поглинання України Московським царством.
- •3. Церковне "возз'єднання"
- •IV Які "братні українці" потрібні Росії?
- •1. Малоросійство
- •2. Проект "большой русской нации"
- •3. Москвофільство
- •4. Проект "советского народа"
- •5. "Російськомовне населення"
- •V Боротьба за Українську Помісну Православну Церкву
- •VI Розпад срср і здобуття Україною незалежності.
- •1. Крах радянської економіки
- •2. Економічна суверенізація
- •3. Політична дезинтеграція срср
- •VII Проблеми україно-російських відносин на сучасному етапі
- •1. Інтеграція Співдружності в нову Російську імперію
- •2. Торговельна війна
- •3. "Стратегічний контроль" над економікою
- •4. Енергетика
- •5. "Бананова республіка"
- •6. Військове співробітництво та спільна оборона
- •7. Проблема боргів: хто кому і що винен? 68
- •VIII Післямова.
- •Додатки
- •Додаток №1
- •Додаток №2 Боротьба російської влади та Московського Патріархату проти існування Української церкви: історія та сучасність.
- •1. Виділення окремої Російської церкви.
- •2. Поглинання Української церкви Московським Патріархатом.
- •3. Відновлення Української церкви та її розгром у XX ст.
- •4. Боротьба Росії з відродженням Української церкви на сучасному етапі.
- •5. Боротьба рпц з Українською Греко-Католицькою Церквою.
- •Додаток №3
- •Додаток №4
- •Додаток №5
- •1. Більшовицьке партійне будівництво.
- •2. Радянське державне будівництво. Перший прихід більшовицької влади до України.
- •3. Радянське військове будівництво.
- •4. Заходи на інтеграцію господарства
- •Додаток №6
- •1. Партї та політичні об'єднання.
- •2. Кроки до політичної та економічної інтеграції.
- •3. Військова інтеграція.
- •Додаток №7
- •Додаток №8
- •Додаток 9
- •Навіки разом! Вибрані публікації в сучасних змі
- •Іван Діяк: Україна-Росія. Зміст "До українців"
Зміст І. Вступ II. Історичні особливості становлення України та Росії. III. Входження України до складу Російської держави: політичні міфи й історичні фальсифікаці IV. Які "братні українці" потрібні Росії? V. Боротьба за Українську Помісну Православну Церкву. VI. Розпад СРСР і здобуття Україною незалежності VII. Проблеми україно-російських відносин на сучасному етапі. VIII. Післямова Додатки Карти: №1 №2 №3 №4 Про автора
Лінки Навіки разом! Вибрані публікації |
І.В. Діяк Україна-Росія (Історія та сучасність)
Наукове видання ВАТ "Книжкова друкарня наукової книги", Київ, 2001 Науковий peдaкmop — дoкmop філол. н., член-кор. НАН України Дончик В.Г. Рецензенти — дoкmop іст. н., професор Сергійчук В.І. дoкmop філол. н., доктор філософії, професор Квіт С.М. Відносини з Росією традиційно посідають значне місце в українському житті. На жаль, часто вони носять проблемний і навіть конфліктний характер. Ця книга є спробою дати належні оцінки головним проблемам україно-російських відносин, а також викрити перекручування нашої історії, котрих припускається російська політика для досягнення своїх цілей. При цьому автор намагався широко використовувати в першу чергу роботи відомих саме російських вчених, як М.Карамзіна, М.Погодіна, В.Ключевського, С.Соловйова, багатьох сучасних дослідників, а також архівні матеріали. Слідуючи усім вимогам, які ставляться перед науковою роботою, одночасно автор спробував написати книгу так, щоб зробити її цікавою та доступною для широкого кола читачів. ББК 63.3 (4УКР)+63.3(2)+63.3(РОС) Автор висловлює подяку М.М. Сайчуку за редакційне оформлення даної роботи, а також І.А. Чуркіну за спонсорську допомогу в її виданні. ISBN 966-581-274-2 ©Діяк І.В., 2001
|
І.В. Діяк
Україна-Росія
Невже тобі на таблицях залізних Записано в сусідів бути гноєм, Тяглом у поїздах їх бистроїздних? І. Франко
І Вступ.
Десять років існування державної незалежності України дали нам унікальний досвід спілкування з Росією. Адже ніколи раніше в історії нашими країнами не робилося спроб побудувати відносини, котрі базувалися б на повазі один до одного і взаємній вигоді. На жаль, Українська держава не мала вдосталь часу свого існування, аби порушити це питання. А Росія практично ніколи і не бажала мати такі відносини з Україною, оскільки вважала прагнення українців до самовизначення проявами націоналізму та ворожості до себе.
Тим не менше, наприкінці XX століття українська державність відбулася, і Росії довелося визначатися зі своїм ставленням до неї. Постав цілий спектр думок щодо цього. Вони здебільшого коливалися від цілковитого неприйняття і до обережного визнання України, проте за умови її тісного союзу з Росією. Відповідно, немає єдності з цього приводу і в українському середовищі. Спостерігання цього процесу дало змогу визначити, що чимало його складнощів пов'язані з елементарним незнанням історії або ж уявленням про неї на базі старих російських чи радянських стереотипів.
На українському тлі це знаходить свій вияв у сумнівах окремих громадян в можливостях своєї країни, в погодженні з нав'язаною ззовні думкою про історичну бездержавність українського народу. Росіяни ж, як правило, все зводять до одного завдання — утримання України в орбіті російського впливу. Для цього порушуються кілька проблем, котрі схематично виглядають так.
По-перше, тиск у духовній сфері. Факт існування окремої української державності проголошується протиприродним. Мовляв, нас об'єднує спільна історія, починаючи від Київської Русі. Ніколи Україна не мала окремої держави, оскільки завжди була частиною значно більшого і величнішого цілого: Русі, Російської імперії, СРСР.
Сучасна самостійна українська політика є “затьмаренням від біловезьких угод”, що принижує пам'ять про Богдана Хмельницького і рано чи пізно розвіється. І взагалі, українська влада має згадати політичні орієнтири великого гетьмана, котрий свого часу добре розумів справжні прагнення українського народу до возз'єднання з братнім російським народом.
Крім того, злочином проти українського народу проголошується спроба відновити Українську Помісну Православну Церкву, оскільки це вважається розколом і єрессю. Церква і віра у наших народів завжди була єдина, завжди згуртовувала сили проти спільних ворогів, тому неприпустимі спроби їх розірвати.
По-друге, інформаційно-культурницький тиск. Народи-брати, тісно пов'язані багатьма родинними стосунками, не можуть жити в різних державах, оскільки “нельзя резать по-живому”. До того ж, для основної маси українців проблеми й досягнення завжди були єдиними з росіянами. Це тільки окрема купка націоналістів західноукраїнського взірця узурпувала владу в Україні і намагається нав'язати своє світобачення всьому народові.
Зокрема, це знаходить свій вияв у ставленні української влади до російської мови, в її намаганнях насильницьки українізувати населення України, яке у більшості вважає російську своєю рідною мовою. Те ж саме спостерігається в спробах українізувати освіту в державі, обмежити доступ до російськомовної літератури та преси.
По-третє, економічний тиск. Робляться спроби дискредитувати українську незалежність, пов'язавши з нею сучасне злиденне життя українців. Мовляв, бідність населення, відсутність роботи, борги викликані економічною неспроможністю України як окремої держави.
По-четверте, політичний тиск. Росія всіляко намагається створити на міжнародній арені негативне враження про Україну. Формується ситуація, коли Україні просто не залишиться вибору, крім як підтягуватися до російсько-білоруського союзу.
На жаль, сьогодні багатьом в Україні російські аргументи здаються неспростовними. Десятиліттями радянська влада обовванювала наш народ, спотворюючи його історію, виправляючи його митців, наближаючи його мову до російської... Тому-то російські зазіхання часто не отримують належної відсічі. Ця книга є спробою дати належні оцінки головним проблемам російсько-українських відносин, а також відкинути викривлення нашої історії, котрих припускається російська політика і пропаганда у своїх намаганнях дискредитувати українську державність. Оскільки народ, котрий не знає своєї історії, втрачає майбутнє.