Додаток №2 Боротьба російської влади та Московського Патріархату проти існування Української церкви: історія та сучасність.

1. Виділення окремої Російської церкви.

• 988 — хрещення киян. Завдяки підтримці київських князів розповсюдження християнства на Русі. Створення митрополії Київської і всієї Русі, що поширювала свою дію на всій території держави Київська Русь.

• 1169 — погром Києва військами Андрія Боголюбського. Розкрадання й вивіз до Північно-Східної Русі (майбутньої Росії) церковних цінностей. Наміри Андрія Боголюбського розколоти Київську митрополію, створивши нову митрополію у Володимирі-на-Клязьмі. Але на заваді стала позиція константинопольського патріарха, котрий заборонив створювати на Русі інші митрополії, окрім Київської.

• 1299 — митрополит Київський і всієї Русі під тиском намовленого російськими князями ординського хана переїхав до Володимира-на-Клязьмі.

• 1325 — митрополит Київський і всієї Русі з огляду на внутрішню обстановку на Північно-Східній Русі переїхав до Москви.

• 1354 — рішення Собору, котре формально закріпило перенесення митрополичої кафедри з Києва до Москви.

• 1448 — московський святитель Іона проголосив автокефалію Московської митрополії (майбутньої РПЦ). Самоізоляція РПЦ і остаточний розкол митрополії Київської і всієї Русі часів князя Володимира Великого.

• 1589 — самочинне встановлення в РПЦ патріаршої форми правління.

• 1686 — завдяки тискові османського султана за намовлянням московських царів константинопольський патріарх Діонісій легітимізував самопроголошену московську патріархію, але відмовився визнати канонічність приєднання Київської митрополії до РПЦ.

Через односторонні дії Російської церкви, підкорені політичним інтересам Московської держави, відбувся розкол єдиної Київської митрополії часів князя Володимира Великого. Україна з митрополією Київською і всієї Русі, як і в 988 р., залишається в послушенстві Вселенського Патріарха (Константинопольського).

2. Поглинання Української церкви Московським Патріархатом.

• 1622 — наказ царя Михайла з подання московського патріарха Філарета спалити в державі всі примірники надрукованого в Україні “Учительного Євангелія” К.Ставровецького.

• 1654 — початок спроб Московського Патріархату підкорити собі Українську церкву поряд із спробами Московського царства включити до свого царства саму Україну. Прийняття московським патріархом титулу патріарха Московського і всієї Великої, Малої та Білої Русі.

• 1665 — гетьман І.Брюховецький у Москві уклав “статті”, однією з яких започатковувалося призначення Москвою митрополита Київського з російських святителів. Тривалий опір українського духовенства підкоренню Російській церкві.

• 1686 — антиканонічне приєднання Української церкви до РПЦ, не визнане Вселенською патріархією і світовим православ'ям.

• 1690 — засудження й анафема Собору РПЦ на “кіевскія новыя книги” П.Могили, К.Ставровецького, С.Полоцького, Л.Барановича, А.Радзивиловського та інших. 1720 — указ Петра І про заборону книгодрукування українською мовою і вилучення українських текстів з церковних книг.

• 1753 — указ Катерини П про заборону викладати українською мовою в Києво-Могилянській академії. Поступове перетворення славетної академії на звичайний духовний учбовий заклад РПЦ.

• 1762, 1775, 1784 — накази Катерини П уніфікувати списки святих української та російської церков. Остаточне приведення українського православ'я у відповідність з російським взірцем.

• 1769 — заборона Синоду РПЦ друкувати та використовувати український буквар. Російська церква поглинула Україну.