Суб'єкти фінансового лізингу

№ з/п	Суб'єкти фінансового лізингу	Хто може бути
1	Лізингодавець	Винятково юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу. Звернімо увагу: ЦКУ не мі­стить такого жорсткого обмеження
2	Лізингоодержувач	Як фізична, так і юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лі­зингу від лізингодавця
3	Продавець (поста­чальник)	Фізична або юридична особа, в якої лізингода­вець придбає річ, що в наступному буде-передана як предмет фінансового лізингу лізин­гоодержувачу
4	Інші	Юридичні або фізичні особи, які є сторонами багатостороннього договору лізингу (напри­клад, страхові організації, фінансові установи тощо)

Отже, постає запитання: а чи може звичайне підприємство (яке не потрапило до переліку фінансових установ) надавати таку фінансову послугу, як фінансовий лізинг? Роз'яснення Державної комісії щодо регулювання ринків фінансових послуг України (далі — Держфінпослуг), викладені в листах від 12.07.2004 року № 715/11-12, від 09.07.2004 року № 702/11-3/1 та від 09.07.2004 року № 703/11-3/1, дають можливість стверджувати, що звичайні підприємства все ж таки можуть надавати окремі фінансові по-

20*

307

слуги. Підтвердженням цього може служити закріплена безпосе­редньо в Законі України «Про фінансові послуги та державне ре­гулювання ринків фінансових послуг» (п. 4 ст. 5) спеціальна но­рма: можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінан­совими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулю­вання діяльності фінансових установ і ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції.

На виконання цієї норми Держфінпослуг своїм розпоряджен­ням від 22.01.2004 року №21 затвердив спеціальне Положення, що передбачає можливість надання окремих фінансових послуг, включаючи й фінансовий лізинг, юридичними особами — суб'єктами господарювання, що за своїм правовим статусом не є фінансовими установами. Дія цього Положення поширюється на юридичних осіб, які:

• систематично надають фінансові послуги з фінансового лі­зингу (укладання трьох і більше договорів про надання фінансо­вих послуг протягом календарного року);

• уклали хоча б один договір про надання фінансових послуг на загальну суму, що перевищує 80000 гривень.

При цьому діяльність щодо надання конкретного виду фінан­сових послуг має бути зафіксована в установчих документах.

Згідно стаття 5 Закону України «Про фінансовий лізинг» до­пускаються операції сублізингу. Цим Законом сублізинг визна­чений як вид піднайму предмета лізингу, відповідно до якого лі-зингоодержувач за договором лізингу передає третім особам у користування за плату на погоджений строк відповідно до умов договору сублізингу предмет лізингу, отриманий раніше від лі-зингодавця за договором лізингу. Для того, щоб сублізинг став реальністю, лізингоодержувачу слід виконати обов'язкову умову договору сублізингу, а саме: лізингодєржувач має отримати згоду лізингодавця на здійснення лізингу. Причому вона має бути зафі­ксована на папері, тобто подана у письмовій формі. До договору сублізингу застосовуються положення про договір лізингу, якщо інше не передбачено договором лізингу. При цьому не є винят­ком і те, що цим договором можуть бути передбачені й інші умови.

Схема сублізингу має такий вигляд (див. рис. 14.4).

У разі якщо лізингодавець передає у лізинг власне майно (що спеціально виготовлене або раніше експлуатувалося ним устат­кування), перша ланка (продавець предмета лізингу) у схемі від­сутня.

308

Рис. 14.4. Схема сублізингу

де 1 — продаж об'єкта лізингу;

2, 2а — договір лізингу. Передача лізингодавцем (продавцем предмета лізингу) об'єкта фінансового лізингу лізингоодержува-

чу— 1;

З — договір сублізингу. Передача лізингоодержувачем — 1 об'єкта лізингу лізингоодержувачу — 2;

Здійснюючи сублізинг, слід пам'ятати, що у разі передачі предмета лізингу в сублізинг право вимоги до продавця (поста­чальника) переходить за договором сублізингу до лізингоодер-жувача. Беручи до уваги норми ст. 808 ЦКУ, продавець (лізинго-одержувач) несе відповідальність перед сублізингоодержувачем під час здійснення сублізингу за порушення зобов'язань щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, до­ставки, заміни та інших гарантійних зобов'язань.

Також варто звернути увагу на те, що сублізингоодержувачу згідно зі ст. 9 Закону України «Про фінансовий лізинг» (як влас­не і просто лізингоодержувачу) забезпечується захист його прав на предмет лізингу нарівні із захистом, установленим законодав­ством щодо захисту прав власника. Сублізингоодержувач має право вимагати, зокрема і від лізингодавця, усунення будь-яких порушень його прав на предмет лізингу.