6.5. Первинний облік руху продукції тваринництва

На тваринницьких фермах сільськогосподарських підпри­ємств отримують різну продукцію — молоко, вовну, мед, яйця тощо. Для обліку цієї продукції передбачені спеціальні доку­менти.

Первинним документом по обліку надходження молока є Журнал обліку надою молока (ф. № 112). Цей документ веде завідуючий фермою або бригадир. У ньому записують прізвища доярок з зазначенням кількості корів, що обслуговує кожна доя­рка. Після кожного доїння зазначають кількість отриманого мо­лока, % жирності. Кожний день доярка або майстер машинного доїння своїм підписом підтверджує правильність зроблених за­писів.

Журнал обліку надою молока ведеться в одному примірнику на протязі 15 днів. По завершенню цього терміну завідуючий фе­рмою підписує його та здає в бухгалтерію підприємства.

На кожну партію молока, що відправляють переробним під­приємствам оформляють товарно-транспортну накладну на перевезення молочної сировини ф. № 1-ТН (МС).

Молоко витрачене на випоювання молодняку тварин обліко­вують у відомості витрат кормів. На підставі документів на опри­буткування та використання молока на фермі складають у двох примірниках зведений документ— Відомість руху молока (ф.№114).

Дані про рух молока записують у відомість щодня, а по закін­ченні звітного періоду один примірник відомості разом із пер­винними документами передають у бухгалтерію підприємства, Другий залишається у завідуючого фермою.

Оприбуткування яєць та іншої продукції тваринництва здійс­нюється на підставі Щоденника надходження сільськогоспо­дарської продукції (ф. № 81). За кожним виду продукції ведуть окремий щоденник з заповненням відповідних реквізитів. На птахофабриках застосовують спеціалізований документ— Акт на сортування яєць в цеху інкубації (ф. № 109).

149

6.6. Оцінка готової продукції

При первісному визнанні сільськогосподарська продукція опри­бутковується, відповідно до вимог П(С)БО ЗО «Біологічні акти­ви» за справедливою вартістю, зменшеною на витрати на місті продажу.

Оцінка сільськогосподарської продукції за справедливою вар­тістю є складним процесом і на сьогоднішній день є індивідуаль­ною справою кожного підприємства.

Найбільш ефективним шляхом по вирішенню проблем оцінки є створення на підприємстві постійно діючої Комісії з визначення справедливої вартості біологічних активів та сільгосппродукції.

Постійно діюча комісія створюється Наказом керівника по підприємству з числа осіб (не менше трьох):

• головного бухгалтера, його заступника, бухгалтерів відпо­відальних за ведення обліку сільськогосподарської продукції;

• спеціалістів галузей;

• керівників структурних підрозділів (бригадирів, завідуючих фермами) і т. п.

Наказ про створення такої Комісії може бути і додатком до Наказу про облікову політику підприємства. В компетенцію Комісії входить:

• збір інформації про ціни на сільськогосподарську продук­цію на ринку за видами продукції;

• моніторинг ринкових цін на сільськогосподарську продук­цію за її видами, узагальнення підтверджувальних документів з цінами (ксерокопії приймальних квитанцій, прайсів, тощо) в окремій бухгалтерській справі;

• визначення справедливої вартості сільськогосподарської продукції при її первісному визнанні відповідно до прийнятої на підприємстві методики;

• оформлення результатів оцінки та передачі їх до бухгалте­рії з метою відображення вартості сільськогосподарської продук­ції в обліку.

Важливим напрямком реалізації облікової політики щодо оці­нки сільськогосподарської продукції за справедливою вартістю є постійний збір членами Комісії інформації щодо цін на сільсько­господарську продукцію на активному ринку.

Згідно з п. 5.1. Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку біологічних активів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2006 року № 1315 підприємство може

150

самостійно визначити методику аналізу джерел інформації з ме­тою встановлення справедливої вартості сільськогосподарської

продукції-

Для визначення ціни аналізуються цінові пропозиції постій­них контрагентів (покупців та заготівельних організацій) та ціни підприємств регіону, які продають подібну продукцію. Джерела­ми інформації при цьому можуть бути:

1. Самостійний збір інформації про ціни на ринку:

• інформація про ціни з попередніх контрактів купівлі-продажу продукції, що укладені підприємством. За умови відсут­ності суттєвих негативних змін у технологічному, ринковому, економічному або правовому середовищі, у якому діє підприємс­тво, базою для визначення справедливої вартості може бути остання ринкова ціна, відображена в попередніх угодах укладе­них підприємством з купівлі-продажу даних видів продукції;

• прайси, рекламні проспекти виробників сільськогосподар­ської продукції;

• інформаційні бюлетені, сайти, періодичні видання, що роз­повсюджуються серед сільськогосподарських підприємств.

2. Отримання інформації з органів державного управління:

• середньозважені біржові ціни на сільськогосподарську про­дукцію, які склалися на аграрній біржі;

• дані цінового моніторингу Міністерства аграрної політики;

• інформація управлінь агропромислового розвитку райдер-жадміністрації;

• інформація моніторингу цін на сільськогосподарську про­дукцію, що надається Торговими домами, обласними, районними дорадчими службами.

3. Інформація про закупівельні ціни на продукцію, що є об'єктом державного цінового регулювання.

Варіанти підходів до оцінки сільськогосподарської продукції за справедливою вартістю передбачають можливість застосуван­ня Комісією п'яти методів оцінки:

1. Аналізу контрактів;

2. Аналогів;

3. Прийняття цін;

4. Експертної оцінки Комісією;

5. Сторонньої професійної оцінки.

Метод аналізу контрактів. Сутність застосування даного підходу полягає в тому, що Комісія визнає, що ціна на сільсько­господарську продукцію, яка була визначена у попередніх конт­рактах на їх продаж, або яка пропонується на даний час підпри-

151

ємству заготівельними організаціями, переробними підприємст­вами є справедливою. Визначені ціни діють в період до прийнят­тя Комісією нових цін.

Оцінка сільськогосподарської продукції за договірними ціна­ми допускається за обтяжливими контрактами. Обтяжливим є контракт, виконання якого не можна уникнути і витрати а вико­нання якого перевищують очікувані економічні вигоди від цього контракту.

В усіх інших випадках оцінка має базуватись на цінах актив­ного ринку, або експертних заключень, що потребує від Комісії застосування інших методичних підходів.

Метод аналогів. Сутність застосування даного підходу пе­редбачає визначення справедливої вартості виходячи з ринкових цін на аналогічну продукцію, що склалися на ринку на певну да­ту. При цьому аналізу підлягають дані про фактичний продаж продукції, аналогічної до оцінюваної по споживчим та якісним характеристикам.

При використанні даного методу вивчається регіональний ри­нок відповідної продукції, систематизується інформація про укладені угоди купівлі-продажу на підприємстві.

Оцінка на основі аналогів на активному ринку здійснюється виходячи з того, що справедлива вартість продукції яка оціню­ється відповідає вартості порівнюваного аналога, і проводиться за формулою:

:, (6.2)

де Вб.а — справедлива вартість сільськогосподарської продукції;

Ао.д — вартість одиниці аналога;

Кб. а — кількість одиниць продукції, що оцінюється;

Вп — витрати на місці продажу (комісійні винагороди про­давцям, брокерам, а також непрямі податки, що сплачуються при реалізації цієї продукції).

До витрат на місці продажу включається тільки частина ви­трат на збут, які безпосередньо пов'язані з продажем сільського­сподарської продукції на активному ринку. Транспортні та інші витрати на збут до витрат на місці продажу не відносяться.

Метод прийняття цін. Відповідно до пп. 5.4. та 6.6. Методи­чних рекомендацій з бухгалтерського обліку біологічних активів за відсутності активного ринку визначення справедливої вартості сільськогосподарської продукції здійснюється за:

— останньою ринковою ціною операції з такими активами (за умови відсутності суттєвих негативних змін у технологічному,

152

ринковому, економічному або правовому середовищі, у якому діє підприємство);

• ринковими цінами на подібну продукцію, скоригованими з урахуванням індивідуальних характеристик, особливостей або ступеня завершеності біологічних перетворень активу, для якого визначається справедлива вартість;

• додатковими показниками, які характеризують рівень цін на сільськогосподарську продукцію.

У разі оцінки сільськогосподарської продукції за додатковими показниками, які характеризують рівень цін на продукцію, Комі­сія самостійно встановлює склад таких показників, розробляє по­рядок їх визначення, а також проводить розрахунок вартості сільськогосподарської продукції із застосуванням зазначених по­казників.

В такому разі, справедлива вартість може визначатись за фор­мулою:

(6.3)

де Вб.а — справедлива вартість сільськогосподарської про­дукції;

Ао.д — вартість одиниці аналога;

Кб.а — кількість одиниць продукції, що оцінюється;

Д — значення додаткового показника.

Так, наприклад, за умови відсутності активного ринку, побіч­на сільськогосподарська продукція (солома, гичка, стебла куку­рудзи і соняшнику, капустяного листя тощо) може бути оцінена Комісією за нормативними витратами на збирання, транспорту­вання, переміщення, скиртування та іншими витратами, пов'яза­ними із заготівлею цієї продукції.

Некондиційна сільськогосподарська продукція у зв'язку з від­сутністю активного ринку на них, можуть бути оцінені Комісією виходячи з ринкових цін на подібну кондиційну продукцію з ко­ригуванням на рівень якості та придатності до використання.

Експертна оцінка Комісією. Метод експертної оцінки Комі­сією передбачає визначення ринкової вартості сільськогосподар­ської продукції на основі застосування методичних підходів ви­значених законодавством з незалежної оцінки майна.

Визначена Комісією ринкова ціна сільськогосподарської про­дукції оформляється Актом визначення справедливої вартості біологічних активів та / або сільськогосподарської продукції.

Акт складається комісією перед первісним визнанням сільсь­когосподарської продукції. Наприклад, по продукції зернових

153

культур, Акт має складатись перед самим збором урожаю. Якщо на протязі збору урожаю ціни ринку на зерно змінилися, Комісія складає інший Акт та доводить до бухгалтерії нові ціни.

Акт складається на дату оцінки, але в ньому Комісія має за­значити період використання бухгалтерією визначених справед­ливих цін на сільськогосподарську продукцію.

Акт складається в трьох примірниках і підписується всіма членами Комісії, головним бухгалтером та затверджується керів­ником підприємства.

Один примірник Акту підшивається в бухгалтерську справу з оцінки. Другий передається — бухгалтеру відповідальному за облік сільськогосподарської продукції, третій зберігається у го­ловного бухгалтера.

6.7. Організація складського обліку

Облік наявності та руху виробничих запасів, малоцінних та швидкозношуваних предметів, готової продукції та товарів мате­ріально-відповідальні особи ведуть в місцях зберігання в Карт­ках складського обліку (ф. М-17) або Книгах складського об­ліку (ф. № 40) в кількісному виразі за видами і сортами цінностей.

Картки складського обліку (ф. М-17) видають матеріально-відповідальним особам під розписку в реєстрі видачі карток. На складі картки зберігаються в спеціальних картотеках по обліко­вим групам, а в межах груп — за номенклатурними номерами. На кожний номенклатурний номер продукції і матеріалів відкрива­ється картка.

На складах з невеликою номенклатурою матеріальних ціннос­тей замість карток ведуть Книги складського обліку (ф. № 40). Книга має ті самі реквізити що і картки. До передачі книги на склад всі сторінки в ній повинні бути пронумеровані, про що ро­блять відповідний запис на останній сторінці книги.

Записи в книзі (картках) складського обліку здійснюють тільки на підставі первинних документів в хронологічному по­рядку. Після кожного запису про надходження чи вибуття мате­ріальних цінностей в книгах (картках) складського обліку виво­дять залишок.

Щомісяця, в строки, передбачені графіком документообігу, матеріально-відповідальні особи складають Звіт про рух матері­альних цінностей (ф. № 112) у двох примірниках. До звіту до-

154

дають всі первинні документи за звітний місяць. Матеріально-відповідальні особи заповнюють тільки кількісні показники зві­тів, а їх таксування здійснюють у бухгалтерії згідно П(С)БО 9 «Запаси» та П(С)БО 16 «Витрати». Оприбуткування цінностей здійснюється за первинною вартістю в залежності від каналів надходження, а оцінка вибуття запасів буде залежати від обрано­го одного з методів оцінки при вибутті запасів, визначеного під­приємством в наказі «Про облікову політику підприємства».

На кожну групу запасів, що обліковуються на окремих синте­тичних рахунках (субрахунках), складають окремий звіт.

В звіті зазначають залишок цінностей на початок місяця, над­ходження та вибуття запасів за місяць, залишок на кінець місяця. Операції з надходження та вибуття запасів групують за каналами надходження та вибуття в розрізі кореспондуючих рахунків.

Після перевірки другий примірник звіту, підписаний бухгал­тером, повертають матеріально-відповідальній особі.

6.8. Синтетичний і аналітичний облік виробничих запасів, готової продукції

Аналітичний облік запасів у бухгалтерії підприємства ведуть у Сальдових відомостях на підставі перевірених та про таксова­них Звітів про рух матеріальних цінностей. Сальдові відомос­ті можуть бути двох варіантів ф. № 41 та ф. № 41а. При пер­шому варіанті сальдову відомість ф. №41 відкривають і ведуть по матеріально-відповідальних особах. При другому варіанті са­льдову відомість ф № 41а ведуть в цілому по господарству з роз-шифровкою за матеріально-відповідальними особами. Варіант сальдових відомостей вибирає головний бухгалтер в залежності від умов підприємства.

Дані про наявність і рух запасів у грошовому виразі за місця­ми зберігання (матеріально-відповідальними особами) узагаль­нюються за місяць в розрізі синтетичних рахунків (субрахунків) в Журналі-ордері № 10.1 с.-г., який об'єднано з відомістю.

Підсумки залишків по синтетичних рахунках (субрахунках) сальдової відомості звіряють з даними про залишки запасів, відо­бражених в Журналі-ордері № 10.1 с.-г. та відомості в розрізі матеріально-відповідальних осіб.

Для узагальнення інформації про наявність та рух належних підприємству запасів сировини і матеріалів (у тому числі сирови­на й матеріали, які є в дорозі та в переробці), будівельних матері-

155

алів, запасних частин, матеріалів сільськогосподарського призна­чення, палива, тари й тарних матеріалів, відходів основного ви­робництва призначено рахунок 20 «Виробничі запаси». За дебе­том рахунку 20 «Виробничі запаси» відображаються надходжен­ня запасів на підприємство, їх дооцінка, за кредитом — витра­чання на виробництво (експлуатацію, будівництво), переробку, відпуск (передачу) на сторону, уцінка тощо.

Рахунок 20 «Виробничі запаси» має такі субрахунки:

• 201 «Сировина й матеріали»;

• 202 «Купівельні напівфабрикати та комплектуючі виро­би»;

• 203 «Паливо»;

• 204 «Тара й тарні матеріали»;

• 205 «Будівельні матеріали»;

• 206 «Матеріали, передані в переробку»;

• 207 «Запасні частини»;

• 208 «Матеріали сільськогосподарського призначення»;

• 209 «Інші матеріали».

На субрахунку 201 «Сировина й матеріали» відображаються наявність та рух сировини та основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється, або є необхідними компо­нентами при її виготовленні (забудовники облік будівельних ма­теріалів і конструкцій ведуть на субрахунку 205 «Будівельні ма­теріали»). На цьому субрахунку ведеться облік основних матері­алів, що використовуються підрядними будівельними організаці­ями при здійсненні будівельно-монтажних, ремонтних робіт. До­поміжні матеріали, які використовуються при виготовленні про­дукції або для господарських потреб, технічних цілей та сприяння у виробничому процесі, також відображаються на суб­рахунку 201 «Сировина й матеріали». Підприємства, що заго­товляють сільськогосподарську продукцію для переробки, також відображають її вартість на цьому субрахунку.

На субрахунку 202 «Купівельні напівфабрикати та компле­ктуючі вироби» відображаються наявність та рух покупних на­півфабрикатів, готових комплектуючих виробів (включаючи у підрядних будівельних організаціях будівельні конструкції та ви­роби — дерев'яні, залізобетонні, металеві, інші), що придбані для комплектування продукції, що випускається, які потребують до­даткових витрат праці з їх обробки або збирання. Вироби, при­дбані для комплектації готової продукції, вартість яких не вклю­чається до собівартості продукції цього підприємства, відобра­жаються на рахунку 28 «Товари».

156

Науково-дослідні та конструкторські організації придбані не­обхідні їм як комплектуючі вироби для проведення наукових (екс­периментальних) робіт за визначеною науково-дослідною або конструкторською темою спеціальне обладнання і інструменти, пристрої та інші прилади обліковують на субрахунку 202 «Купі­вельні напівфабрикати та комплектуючі вироби». Обладнання і прилади загального призначення на цьому субрахунку не обліко­вуються, а відображаються на рахунку 10 «Основні засоби», 11 «Інші необоротні матеріальні активи» або на рахунку 22 «Ма­лоцінні та швидкозношувані предмети» за видами предметів.

На субрахунку 203 «Паливо» (нафтопродукти, тверде паливо, мастильні матеріали) обліковуються наявність та рух палива, що придбається чи заготовляється для технологічних потреб вироб­ництва, експлуатації транспортних засобів, а також для вироб­лення енергії та опалення будівель. Тут також обліковуються оплачені талони на нафтопродукти і газ.

Якщо деякі види палива використовують одночасно і як мате­ріали, і як паливо, то їх можна обліковувати на субрахунку 201 «Матеріали» і на субрахунку 203 «Паливо» — за ознакою переважності використання на цьому підприємстві.

Якщо на підприємстві для технологічних та експлуатаційних потреб, для вироблення енергії та опалення будівель створюють­ся запаси газу (у газосховищах), то їх облік ведеться на субраху­нку 203 «Паливо».

На субрахунку 204 «Тара й тарні матеріали» відображають­ся наявність і рух усіх видів тари, крім тари, яка використовуєть­ся як господарський інвентар, а також матеріали й деталі, які ви­користовують для виготовлення тари і її ремонту (деталі для збирання ящиків, бочкова клепка тощо).

Матеріали, які використовуються для додаткового обладнання вагонів, барж, суден з метою забезпечення збереження відванта­женої продукції, не відносяться до тари і обліковуються на суб­рахунку 201 «Сировина й матеріали».

На субрахунку 205 «Будівельні матеріали» підприємства-забудовники відображають рух будівельних матеріалів, констру­кцій і деталей, обладнання і комплектуючих виробів, які нале­жать до монтажу, та інших матеріальних цінностей, необхідних для виконання будівельно-монтажних робіт, виготовлення буді­вельних деталей і конструкцій.

На субрахунку 205 «Будівельні матеріали» не обліковується обладнання, яке не потребує монтажу: транспортні засоби, вільно розміщені верстати, будівельні механізми, сільськогосподарські

машини, виробничий інструмент, вимірювальні та інші прилади, виробничий інвентар та інше. Витрати на придбання такого об­ладнання, що не потребує монтажу, відображаються безпосеред­ньо на рахунку 15 «Капітальні інвестиції» у міру надходження їх на склад чи інше місце зберігання, експлуатації.

Устаткування й будівельні матеріали, що передані підряднику для монтажу й виконання будівельних робіт, списується з субра­хунку 205 «Будівельні матеріали» на рахунок 15 «Капітальні інвестиції» після підтвердження їх монтажу й використання.

На субрахунку 206 «Матеріали, передані в переробку» облі­ковуються матеріали, передані в переробку на сторону та які на­далі включаються до складу собівартості отриманих з них виробів.

Затрати на переробку матеріалів, які оплачуються стороннім організаціям, відображаються безпосередньо за дебетом рахун­ків, на яких ведеться облік виробів, що отримані з переробки. Аналітичний облік матеріалів, що передані в переробку, ведеться в розрізі, що забезпечує інформацію про підприємства-перероб-ники і контроль за операціями з переробки і відповідними витра­тами. Передача матеріалів у переробку відображається тільки на субрахунках рахунку 20 «Виробничі запаси».

На субрахунку 207 «Запасні частини» ведеться облік придбаних чи виготовлених запасних частин, готових деталей, вузлів, агрега­тів, які використовуються для проведення ремонтів, заміни зноше­них частин машин, обладнання, транспортних засобів, інструменту, а також автомобільних шин у запасі та обороті. На цьому ж субра­хунку ведеться облік обмінного фонду повнокомплектних машин, устаткування, двигунів, вузлів, агрегатів, що створюються в ремон­тних підрозділах підприємств, на ремонтних підприємствах.

За дебетом субрахунку відображаються залишок і надходження, за кредитом — витрачання, реалізація та інше вибуття запасних частин.

Автомобільні шини, що є на колесах та в запасі при автомобі­лі, які враховані в ціні автомобіля та включені в його інвентарну вартість, обліковуються у складі основних засобів.

Аналітичний облік запасних частин ведеться за місцями збері­гання та однорідними групами (механічна група, електрична гру­па тощо). Аналітичний облік машин, обладнання, двигунів, вуз­лів та агрегатів обмінного фонду ведеться за групами: придатні до експлуатації (нові та відновлені); що підлягають відновленню (на складі); що є в ремонті.

На субрахунку 208 «Матеріали сільськогосподарського при­значення» обліковуються мінеральні добрива, отрутохімікати для боротьби зі шкідниками й хворобами сільськогосподарських куль-

158

тур біопрепарати, медикаменти, хімікати, що використовуються для' боротьби з хворобами сільськогосподарських тварин. Тут та­кож відображаються саджанці, насіння й корми (покупні й власно­го вирощування), що використовуються для висаджування, посіву та відгодівлі тварин безпосередньо в господарстві.

На субрахунку 209 «Інші матеріали» обліковуються бланки суворого обліку (за вартістю придбання) відходи виробництва (обрубки, обрізка, стружка тощо), невиправний брак, матеріальні цінності, одержані від ліквідації основних засобів, які не можуть бути використані як матеріали, паливо або запасні частини на цьому підприємстві (металобрухт, утиль), зношені шини тощо.

Для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух малоцінних та швидкозношуваних предметів, що належать під­приємству та знаходяться у складі запасів призначено рахунок 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети».

До малоцінних та швидкозношуваних предметів належать предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року, зокрема: інструменти, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг тощо.

За дебетом рахунку 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» відображаються за первісною вартістю придбані (отримані) або виготовлені малоцінні та швидкозношувані пред­мети, за кредитом — за обліковою вартістю відпуск малоцінних та швидкозношуваних предметів в експлуатацію із списанням на рахунки обліку витрат, а також списання нестач і втрат від псу­вання таких предметів.

З метою забезпечення збереження вказаних предметів в екс­плуатації підприємство повинно організувати належний контроль за їх рухом, зокрема оперативний облік у кількісному виразі.

При поверненні на склад з експлуатації таких предметів, що придатні для подальшого використання, вони оприбутковуються за дебетом рахунку 22 «Малоцінні та швидкозношувані предме­ти» та кредитом рахунку 71 «Інший операційний дохід».

Аналітичний облік малоцінних та швидкозношуваних предме­тів ведеться за видами предметів за однорідними групами, уста­новленими, виходячи з потреб підприємства.

Кореспонденція рахунків з обліку руху виробничих запасів, ма­лоцінних та швидкозношуваних предметів приведена в табл. 6.2.

Для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух сільськогосподарської продукції призначено рахунок 27 «Проду­кція сільськогосподарського виробництва».

159

Таблиця 6.2