Ключові терміни та поняття:

Облік, фінансовий облік, управлінський облік, стандарти, П(С)БО, облікова політика

Література

1. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність: Закон України  вiд 16.07.1999  № 996-XIV – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=996-14

2. Бабіч в. В., Сагова с. В. Фінансовий облік (облік активів): Навч. Посіб. — к.: кнеу, 2006. — 282 с.

3. Бухгалтерський фінансовий облік: теорія та практика : Навчально-практичний посібник / Н.І. Верхоглядова, В.П. Шило, С.Б. Ільїна та ін.. – К.: Центр учбової

4. Волкова І.А. Фінансовий облік Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 228 с.

5. Лишиленко О.В. Фінансовий облік: підручник. - 2 – ге вид. перероб. і доп. – Київ: Вид-во “Центр учбової літератури ” , 2007. – 556с.

Контрольні питання:

1. Дати характеристику фінансовому обліку

2. Обгрунтувати відмінність фінансового обліку від управлінського

3. Охарактеризувати об»єкти фінансового обліку

4. Вказати інструменти для регулювання та організації бухгалтерського ( фінансового ) обліку на підприємстві

5. Скільки існує П(С)БО в Україні?

6. Загальна характеристика фінансового та внутрішньогосподарського (управлінського) обліку.

7. Розкрити сутність облікової політики підприємства

1.Мета та сутність фінансового обліку

У більшості країн з розвинутою ринковою економікою бухгалтерський облік прийнято поділяти на фінансовий та управлінський (внутрішньогосподарський)

Фінансовий облік є складовою і невід’ємною частиною економічної (політичної та філософської) науки. Якщо економіка (на макро- і мікрорівнях) вивчає умови і фактори використання ресурсів для виробництва товарів, їх розподіл та споживання в суспільстві, то облік забезпечує збирання первинних даних щодо використання ресурсів, ефективності процесів, формування витрат, доходів та фінансових результатів окремих підприємств. Він збирає дані про факти господарської діяльності, що фіксуються в первинних документах, оцінює та групує однорідні факти на рахунках та в регістрах, формує фінансову звітність про ті самі об’єкти, які вивчає економіка. Теоретичні економічні концепції розробляються на науковому рівні, а облік дає інформацію для перевірки ефективності прийнятих концепцій. Він також розробляє певні принципи, правила, процедури (алгоритми) збирання, оброблення та відображення інформації у фінансових звітах, які використовуються для прийняття управлінських рішень, перевірки ефективності економічних концепцій і доктрин, узагальнення даних у статистичних збірниках, проведення наукових досліджень тощо.

Фінансовий облік є динамічною і відкритою системою, яка контактує з економікою, тому з розвитком економічної системи змінюється система обліку: з’являються нові елементи, відмирають старі, постають нові зв’язки між елементами (рахунки, правила розрахунків окремих економічних показників, моделі обліку ресурсів, собівартості, прибутку та ін.).

Будь-яке суспільство включає в себе економічну систему.

У державі існують різні промислові підприємства, а також підприємства, організації, установи інших сфер діяльності, громадські, релігійні, політичні організації, професійні спілки та інші організації, які мають справу з розподілом обмежених ресурсів.

Кожна з організацій повинна мати інформацію про володіння та розпорядження ресурсами, їх ефективне використання та примноження. Для визначення рівня ефективного використання капіталу, матеріалів, техніки, персоналу та інших ресурсів необхідно організувати збирання та оброблення даних про ресурси та процеси підприємства, перетворити великий масив первинних даних на корисну фінансову інформацію і довести її до зацікавлених юридичних та фізичних осіб, які приймають управлінські рішення.

Таким чином, фінансовий облік держава визнає як інформаційну систему для управління суспільством, а тому законодавством передбачено, що його зобов’язані вести юридичні особи всіх видів діяльності і форм господарювання. У міру розвитку суспільства та змін у соціальній, політичній та економічній сфері країни до обліку ставляться нові вимоги, тому він також змінюється під впливом зовнішнього середовища.

В Україні ведення фінансової бухгалтерії обов’язкове для всіх підприємств. Фінансовий облік ведеться в інтересах зовнішніх користувачів попередніх потенційних власників та інвесторів, управлінський — внутрішніх, зокрема, адміністрації, яка повинна за його даними приймати оперативні управлінські рішення. Фінансова бухгалтерія фіксує інформацію про поточні витрати в поелементному розрізі, а саме: прибутки підприємства, стан дебіторської та кредиторської заборгованості, розміри фінансових інвестицій, стан джерел фінансування тощо. Споживачами інформації фінансового обліку виступають в основному зовнішні щодо підприємства користувачі. Це органи податкової адміністрації, біржі, банки, інші фінансові інститути, постачальники та покупці, потенційні інвестори тощо.

Фінансова звітність відкрито публікується, вона не становить комерційної таємниці підприємства. Система формування фінансової звітності повинна бути прозорою, доступною для розуміння компетентними користувачами. Усі ці фактори зумовлюють чітку регламентацію структури, форми зовнішньої звітності підприємства, правил і принципів її складання.

Що стосується внутрішньої облікової системи на підприємстві, то питання про те, створювати її чи ні, як правило, вирішує безпосередньо адміністрація.

Управлінський облік, на відміну від фінансового, — це облік не фактичної величини майна, витрат та доходів, стану розрахунків та зобов’язань, а облік факторів, обставин та умов, що впливають на виробничо-господарську і фінансову діяльність підприємства. Його мета — надати інформацію для прийняття рішень по управлінню економікою підприємства та перевірити ефективність виконання прийнятих рішень.

У системі управлінського обліку відтворюється, передусім, інформація про витрати. Вони групуються і класифікуються за видами та місцем виникнення, структурними підрозділами (відділами, секціями, складами), в яких відбувається споживання ресурсів.

У Законі України “Про бухгалтерський облік та фінансову звіт­ність в Україні” від 16 липня 1999 р. № 996-ХІV (далі — Закон про бухгалтерський облік).

Бухгалтерський облік — це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передання інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Ведення бухгалтерського обліку є обов’язковим для підприємства.

Внутрішньогосподарський облік — це система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства в процесі управління підприємством.

Таким чином, поділ обліку на фінансовий і управлінський об’єктивно зумовлений відмінностями в цілях і завданнях надання інформації зовнішнім і внутрішнім користувачам.

Фінансовий облік - це сукупність правил та процедур, які забезпечують підготовку, оприлюднення інформації про результати діяльності підприємства (установи, організації) та його фінансовий стан відповідно до вимог законодавчих актів і стандартів бухгалтерського обліку.

Метою ведення бухгалтерського (фінансового) обліку є надання повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності й рух грошових коштів підприємства.

Об'єктами фінансового обліку, що відображаються як на синтетичних, так і на аналітичних рахунках, є:  активи підприємства, джерела власних засобів, зобов'язання (пасиви) підприємства, витрати підприємства за їх елементами і доходи за їх видами, фінансові результати діяльності підприємства і їх розподіл, господарські операції, пов'язані з процесами придбання ресурсів, виробництва та реалізації. Принципово важливим питанням фін  обліку є методологія і організація обліку витрат і доходів. Саме в цьому питанні проявляються відмінності побудови фін обліку.