2.Оцінка фінансових інвестицій

Первісна оцінка фінансових інвестицій здійснюється за собівартістю. За умови, що придбання фінансової інвестиції здійснюється за грошові кошти, до її собівартості відносяться:

• ціна придбання;

• комісійні винагороди;

• мито;

• податки і збори;

• обов'язкові платежі;

• інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням інвестицій.

Якщо придбання фінансової інвестиції здійснюється способом обміну на цінні папери власної емісії, то собівартість фінансової інвестиції визначається за справе­дливою вартістю цінних паперів. При придбанні способом обміну на інші активи пер­вісною вартістю фінансової інвестиції буде справедлива вартість активу, що обмі­нювався.

Собівартість придбаних інвестицій у боргові цінні папери може змінюватися протягом періоду їх утримання підприємством, якщо вони придбані за вартістю, нижчою від номінальної. Тоді частина відсотків, які отримує підприємство за цими інвестиціями, не буде кваліфікуватись як дохід від використання активів, а приєд­нається до вартості інвестиції на балансі.

Оцінка фінансових інвестицій на дату балансу залежить від виду інвестиції, часу утримання інвестиції та обсягу інвестування. За П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції» рекомендується використовувати такі види їх оцінки:

а) за справедливою вартістю;

б) собівартістю з урахуванням зменшення корисності;

в) амортизованою собівартістю;

г) методом участі в капіталі.

За справедливою вартістю обліковуються на дату балансу всі інвестиції, для яких можливо її визначити (окрім інвестицій, які обліковуються за методом участі в капіталі). Необхідною умовою оцінки інвестиції за справедливою вартістю є її ві­льний продаж на фондовому ринку, а ціна можливого продажу і буде її ринковою (справедливою) вартістю. Тому даний вид оцінки частіше використовують для по­точних інвестицій, придбаних для реалізації. Як правило, поточні інвестиції, що перебувають в обігу на фондовому ринку, підприємство може легко продати, отри­мавши грошові кошти. Окрім того, окрема інвестиція є несуттєвою для підприємст­ва, і отримавши кошти від реалізації однієї інвестиції, воно може реінвестувати їх в інший вид інвестицій. Сума збільшення балансової вартості інвестицій відобража­ється у складі інших доходів, зменшення — у складі інших витрат.

За собівартістю на дату балансу відображаються фінансові інвестиції, справед­ливу вартість яких достовірно визначити неможливо. Як правило, це довгострокові інвестиції, придбані з метою отримання дивідендів від їх утримання. Якщо вартість інвестиції на балансі знижується, то підприємство повинно визнавати зменшення її корисності. Зменшення корисності відбувається внаслідок виникнення обмежень щодо розподілу прибутку об'єкта інвестування, зменшення руху грошових коштів від даної інвестиції та з деяких інших причин. Сума зменшення корисності відо­бражається у складі інших витрат з одночасним зменшенням балансової вартості ін­вестиції.

За методом участі в капіталі відображаються фінансові інвестиції в асоційовані підприємства, в дочірні підприємства та в спільну діяльність зі створенням юриди­чної особи. Такі інвестиції на дату балансу відображаються за вартістю, що визна­чається з урахуванням зміни загальної величини власного капіталу об'єкта інвесту­вання, крім тих, що є результатом операцій між інвестором і об'єктом інвестування. Балансова вартість інвестицій збільшується (зменшується) на суму, що є часткою інвестора в чистому прибутку (збитку) об'єкта інвестування за звітний період із включенням цієї суми до складу доходів (втрат) від участі в капіталі. Одночасно балансова вартість інвестицій зменшується на суму визнаних дивідендів об'єкта ін­вестування.

Балансова вартість інвестицій в асоційоване підприємство зменшується на су­му зменшення корисності інвестиції та зменшується (збільшується) на суму амор­тизації різниці між собівартістю фінансової інвестиції в асоційоване підприємство і часткою інвестора в балансовій вартості придбаних ідентифікованих активів і зо­бов'язань на дату придбання.

Зменшення балансової вартості інвестиції відображається лише до досягнення ними нульової вартості. При цьому вони не списуються з балансу, а відображають­ся за нульовою вартістю.

Фінансові інвестиції, придбані підприємством з метою утримання їх до пога­шення, обліковуються на дату балансу за амортизованою собівартістю (якщо вони були придбані не за номінальною вартістю). Різниця між собівартістю придбан­ня інвестиції та її номінальною вартістю може бути у вигляді премії чи дисконту і залежить від співвідношення між оголошеною ставкою відсотків, які будуть спла­чуватись емітентом боргових цінних паперів, та ринковою ставкою відсотків.

Якщо ринкова ставка відсотків перевищує визначену (оголошену при емісії), то ціна емісії боргових цінних паперів не повинна перевищувати номінальну вартість для того, щоб принести інвестору дохід, який дорівнює ринковій ставці. Якщо ціна емісії за таких умов не дорівнює номінальній вартості боргових цінних паперів, то вони випускаються зі знижкою і будуть дисконтними.

Якщо ринкова ставка відсотків є нижчою від визначеної (оголошеної при емісії), то ціна емісії боргових цінних паперів повинна перевищувати номінальну вартість для того, щоб принести інвестору дохід, який дорівнює ринковій ставці. Ціна облі­гацій зростатиме до тих пір, поки дохід почне знижуватись відносно до ринкової ставки. Якщо ціна емісії за таких умов не дорівнює номінальній вартості боргових цінних паперів, то вони випускаються з надбавкою і будуть преміальними.