3. Визнання доходу від фінансових інвестицій

Доходи від фінансових інвестицій можуть бути отримані: у вигляді відсотків, доходів від володіння корпоративними правами (дивідендів), від майнових прав у вигляді роялті, за рахунок зростання вартості інвестицій (експертна оцінка або ри­нкова вартість перевищує собівартість) та шляхом участі у капіталі.

Доходи від фінансових інвестицій здебільшого визнаються до моменту їх отримання у вигляді грошових коштів або інших активів. За винятком випадків, передбачених П(С)БО, застосування методу нарахування всіх видів доходів від фінансових інвестицій є обов'язковим. При цьому відповідно до П(С)БО нараху­вання таких доходів необхідно здійснювати у визначених періодах щонайменше на дату балансу.

Дохід від здійснених фінансових інвестицій (якщо він може бути достовірно оцінений та існує ймовірність надходження економічних ви­год, пов'язаних з утриманням інвестиції) визнається та розподіляється між звітними періодами в такому порядку:

- відсотки — у тому звітному періоді, до якого вони належать, виходячи з бази нарахування, ставки відсотка і строку утримання відповідних фі­нансових інвестицій;

• дохід від участі у капіталі — визначається на дату балансу на підставі фінан­сових звітів дочірніх, спільних та асоційованих підприємств;

• дивіденди—у періоді прийняття рішення про їх виплату в сумі об'явлення за вирахуванням податку на дивіденди;

• дисконт — протягом періоду з моменту придбання фінансових інвестицій до моменту їх погашення, за методом ефективної ставки відсотка;

• роялті—за принципом нарахування згідно з економічним змістом відповід­ної угоди;

• доходи від зростання вартості — у тому періоді, коли здійснено переоцінку або реалізацію фінансової інвестиції.

Дохід від фінансових інвестицій за методом участі в капіталі відображається на рахунку 72 „Дохід від участі в капіталі". На рахунку 73 „Інші фінансові дохо­ди" ведеться облік доходів у вигляді дивідендів, відсотків, амортизації дисконту по інвестиціях. Доходи від реалізації фінансових інвестицій обліковуються на ра­хунку 74 „Інші доходи".

Спеціальність 5.03050802 Оціночна діяльність

ОМ 13

Спеціальність 5.03050801 Фінанси і кредит

БО 22

Лекція № __

Тема 6. 1. Облік виробничих запасів

1. Економічна сутність категорії «запаси», класифікація запасів та основні завдання їх обліку

2. Характеристика бухгалтерських рахунків з обліку запасів

3. Оцінка запасів при їх надходженні на підприємство

Ключові терміни та поняття:

Запаси, первісна вартість запасів, оцінка запасів, малоцінні швидкозношувані предмети.

Література:

1.Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 Запаси : Наказ Міністерства фінансів України від № 246 від 20.10.1999 р. 87 - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ligazakon.ua

2. Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів: Наказ МФУ від 10 січня 2007 року N 2 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uazakon.com/big/text574/pg1.htm

Контрольні питання:

1. Що таке виробничі запаси?

2. Яким П(С)БО регулюються запаси?

3. Розкрити класифікацію запасів

4. Що входить до первісної вартості запасів?

5. Які рахунки використовуються для обліку запасів?

6. Які документи використовуються для складського обліку запасів?

7. Що таке МШП?

8. Що входить до складу МШП?

9. Які документи використовуються для обліку МШП?

1. Економічна сутність категорії «запаси», класифікація запасів та основні завдання їх обліку

У спеціальній літературі досить часто застосовується поняття «виробничі за­паси», яке прийшло на заміну поняттю «матеріали». Іноді, при визначенні поняття матеріальних оборотних активів, застосовується термін «цінності». Однак поняття «цінність» є описовою категорією, ознакою, якісним або критеріальним показником, що характеризує запаси як економічні елементи, які мають користь для їх власника і можуть принести йому економічні вигоди.

Терміни «товарно-матеріальні активи» і «товарно-матеріальні запаси» не досить прийнятні для застосування з причини охоплення ними активів, що мають матері­альну форму, які можуть бути як оборотними, так і необоротними. При цьому домі­нує припущення, що вони можуть бути продані.

Найбільше відображає характерні властивості речових елементів виробництва термін «товарно-виробничі запаси», основне призначення яких — оброблення в про­цесі виробництва, формування основи виробів, при цьому враховується можливість перебування їх у складі резервів у вигляді виробничих запасів на складі або готових виробів (товарів), що зберігаються на складах.

Крім того, для забезпечення виробництва підприємство створює запаси малоцін­них та швидкозношуваних предметів.

Для правильної організації обліку запасів важливе значення має їх науково об­ґрунтована класифікація. Як уже зазначалося, товарно-виробничі запаси є складо­вою частиною групи матеріальних ресурсів, які формують економічні (виробничі) ресурси. Класифікація економічних (виробничих) ресурсів наведена на рис. 5.1.

Запаси відносяться до матеріальних економічних ресурсів і можуть перебувати як у сфері виробництва (засоби та предмети праці), так і у сфері обігу (продукти пра­ці).

Запаси можна класифікувати за такими ознаками.

1. За призначенням та термінами утворення:

• сезонні — запаси, які використовуються при сезонному виробництві або сезон­них поставках;

• постійні — запаси, які забезпечують безперебійність виробництва між черго­вими поставками.

2. За місцем знаходження:

• у виробництві — запаси, які перебувають у процесі виробництва продукції (у процесі оброблення);

• на складі — запаси, які містяться на складах підприємства;

• у дорозі — продукція, яка перебуває в дорозі від підприємства-виробника до підприємства-покупця.

3. По відношенню до балансу:

• балансові — запаси, які відображені в балансі підприємства (є його власністю);

• позабалансові — запаси, які не належать підприємству і зберігаються ним за певних умов.

3. За наявність протягом звітного періоду:

• початкові — кількість запасів на початок звітного періоду;

• кінцеві — кількість запасів на кінець звітного періоду.

3. За обґрунтованістю знаходження на підприємстві:

• нормативні — запаси, які відповідають розрахованим плановим обсягам, необ­хідним для безперебійного виробництва;

• понаднормові — запаси, які перевищують їх планові норми.

3. За походженням:

• первинні — запаси, придбані чи отримані від інших підприємств;

• вторинні — запаси, які після первинного використання можуть використову­ватися у виробництві вдруге.

3. За сферою використання:

• у сфері виробництва — запаси, які знаходяться у процесі виробництва (вироб­ничі запаси, незавершене виробництво);

• у сфері обігу — готова продукція, товари;

• у невиробничій сфері — запаси, які не використовуються у виробничому про­цесі.

3. За ступенем ліквідності:

• ліквідні — запаси, які можуть бути швидко перетворені на грошові кошти без значних втрат їхньої первісної вартості;

• неліквідні — запаси, які неможливо швидко перетворити на грошові кошти і без значної втрати їхньої первісної вартості.

3. За складом і структурою:

• запаси незавершеного виробництва — частина продукції, що не пройшла всіх стадій оброблення;

• виробничі запаси — сировина, основні та допоміжні матеріали, напівфабрика­ти, комплектуючі вироби, запчастини, паливо, тара, малоцінні та швидкозно­шувані предмети (МШП);

• запаси готової продукції — закінчена виробництвом продукція, яка знаходить­ся на складі підприємства;

• товарні запаси — товари, придбані для перепродажу та власного споживання.