4.2. Державні органи, що здійснюють регулювання страхування в Україні.

Україна має орган з державного нагляду за страховою діяльністю. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 166 від 14. 03.1993 р. був створений Укрстрахнагляд, який підпорядковувався Кабінету Міністрів і забезпечував реалізацію державної страхової політики. До 01. 03.2000 р. з боку держави наглядом і контролем у страхуванні займався Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю. В Законі України "Про страхування" в редакції 04.10.2001 р. передбачено здійснення державного нагляду за страховою діяльністю в Україні Уповноваженим органом та його органами на місцях. Сьогодні таким органом є Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, яка створена та діє на підставі Положення, затвердженого Указом Президента України від 04. 04.2003 р. №292/2003 зі змінами та доповненнями (в редакції від 12. 09.2005 р. ).

Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом. Це спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством. Вона керується у своїй діяльності Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, а також Положенням.

Основним завданням Держфінпослуг є проведення єдиної та ефективної державної політики у сфері надання фінансових послуг та сприяння інтеграції в європейський та світовий ринки.

Держфінпослуг щодо нагляду та регулювання страхової діяльності здійснює такі види діяльності:

• здійснює контроль за достовірністю інформації, що надається учасниками ринків фінансових послуг;

• визначає професійні вимоги до керівників, головних бухгалтерів фінансових установ та може вимагати звільнення з посад осіб, які не відповідають установленим вимогам для зайняття цих посад;

• веде Єдиний державний реєстр страховиків (перестраховиків);

• установлює перелік посередницьких послуг у страхуванні та перестрахуванні;

• визначає порядок реєстрації страхових та перестрахових брокерів і веде державний реєстр страхових та перестрахових брокерів, видає свідоцтва про включення страхових та перестрахових брокерів до цього реєстру;

• визначає порядок формування статутного фонду страховика цінними паперами, що випускаються державою, за їх номінальною вартістю;

• затверджує положення про централізовані страхові резервні фонди;

• установлює обсяги страхових зобов’язань залежно від видів договорів страхування життя, а також мінімальні строки дії договорів страхування життя;

• визначає порядок та умови ведення персоніфікованого (індивідуального) обліку договорів страхування життя;

• установлює за погодженням з Національним банком України розміри кредитів, порядок та умови їх видачі страхувальникам, які уклали договори страхування життя;

• установлює кваліфікаційні вимоги до осіб, які можуть займатися актуарними розрахунками, видає їм відповідні свідоцтва та здійснює організаційно-методичне забезпечення проведення актуарних розрахунків;

• визначає характеристики та класифікаційні ознаки видів добровільного страхування;

• реєструє при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування правила страхування для такого виду, прийняті страховиком, а також зміни та/або доповнення до цих правил;

• погоджує встановлення Моторним (транспортним) страховим бюро єдиного зразка страхових свідоцтв (полісів, сертифікатів), які є формою договору обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів;

• здійснює контроль за платоспроможністю страховиків відповідно до взятих ними страхових зобов’язань перед страхувальниками;

• установлює особливості із забезпечення правонаступництва щодо укладання договорів страхування у разі реорганізації страховика.

В межах своїх повноважень Держфінпослуг має право:

• вимагати під час реєстрації фінансових установ та ліцензування їх діяльності документи, визначені законодавством України;

• одержувати в установленому порядку від фінансових установ звітність та іншу інформацію згідно із законодавством;

• здійснювати інспектування фінансових установ, а також їх споріднених та афілійованих осіб;

• залучати зовнішніх спеціалістів, а також зовнішніх експертів, які мають відповідну кваліфікацію, до розгляду питань, що належать до її компетенції, проведення перевірок (інспектування) фінансових установ;

• вимагати від посадових осіб фінансових установ, діяльність яких підлягає регулюванню і нагляду з боку Комісії, надання пояснень, необхідної інформації та документів;

• установлювати порядок та форму ведення обліку договорів страхування і вимог (заяв) страхувальників щодо виплати страхової суми або страхового відшкодування;

• проводити перевірки щодо правильності застосування страховиками законодавства України про страхову діяльність і достовірності їх звітності за показниками, що характеризують виконання договорів страхування; призначати не частіше одного разу на рік проведення за рахунок страховика додаткової обов’язкової аудиторської перевірки з визначенням аудитора;

• видавати приписи страховикам про усунення виявлених порушень законодавства про страхову діяльність, а у разі їх невиконання зупиняти чи обмежувати дію ліцензій цих страховиків до усунення виявлених порушень або приймати рішення про відкликання ліцензій та виключення з державного реєстру страховиків (перестраховиків);

• видавати приписи страховим посередникам про усунення виявлених порушень законодавства, а у разі їх невиконання приймати рішення про виключення страхового або перестрахового брокера з державного реєстру страхових та перестрахових брокерів;

• одержувати в установленому порядку від аварійних комісарів інформацію, необхідну для виконання покладених на неї завдань, у тому числі інформацію про обставини і причини настання страхового випадку та заподіяну шкоду;

• застосовувати до фінансових установ, які не додержуються законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, заходи впливу, перелічені вище;

• звертатися до суду з позовом про скасування державної реєстрації страховика (перестраховика) або страхового посередника у випадках, передбачених законом.

До виключної компетенції Держфінпослуг належать:

• затвердження нормативно-правових актів, обов’язкових для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, учасниками ринків фінансових послуг, їх об’єднаннями, з питань, які належать до її компетенції;

• прийняття рішень про відсторонення керівництва від управління фінансовою установою у разі недодержання законів та інших нормативно-правових актів України, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, призначення тимчасової адміністрації та її керівника;

• схвалення рішень директорів департаментів Комісії про включення фінансових установ до Державного реєстру фінансових установ або виключення з нього, а також видачу, зупинення або анулювання ліцензій на надання фінансових послуг;

• затвердження ліцензійних умов провадження діяльності з надання фінансових послуг, порядку здійснення контролю за їх додержанням;

• визначення порядку реєстрації страхових та перестрахових брокерів;

• установлення кваліфікаційних вимог до осіб, які провадять діяльність на страховому ринку, в тому числі тих, які можуть займатися актуарними розрахунками.

Структура центрального апарату Держфінпослуг складається з департаментів та їх підрозділів, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг і нагляд за діяльністю окремих видів фінансових установ, а також управлінь організаційного та матеріально-технічного забезпечення роботи. Вона має територіальні підрозділи в обласних центрах, містах Києві та Севастополі.