5.1.Методи установки заготовок на верстатах

Установка заготовки на верстатах може здійснюватись такими методами. Безпосередньо на столі верстата з застосуванням простіших засобів кріплення і з вивіркою правильності її положення за допомогою вимірювальних інструментів, а також затискуванням у нормальних пристосуваннях .

Установка по розмітці виконується таким чином: заготовка покривається в потрібних місцях розчином крейди, розмітник наносить риски (робочі і контрольні), які обмежують поверхні обробки, а також центрові риски. Після установки цієї заготовки на верстат, перевіряють її положення по рисках рисувалкою, яка затиснута в держальнику різця. Ці методи застосовується в одиничному і дрібно серійному виробництві. Можуть застосовуватися також в серійному і масовому виробництві при виготовлені крупно габаритних деталей. Ці методи відзначаються низькою точністю (0.2 - 0.5 мм)

Установка в спеціальних пристосуваннях на налагоджених верстатах забезпечує високу точність при незначній витраті часу, низько кваліфікованими робочими і застосовується в масовому. крупносерійному виробництві, а деколи в серійному виробництві.

Незалежно від методу установки заготовка на верстаті повинна займати точне і стабільне положення протягом усього часу роботи.

5.2 Схеми базування. Правило шести точок.

При обробці заготовки на різних технологічних системах, заготовку необхідно встановити і закріпити з визначеною точністю на верстаті або в пристосуванні.

Відомо, що кожне свобідне тверде тіло в просторі має шість ступенів свободи відносно трьох координатних осей X,Y,Z. Таким чином, воно може переміщатися вздовж (або паралельно) цих осей і обертатись навколо кожної з них. (рис.6)

Позбавити тіло кожної з шести ступенів свободи можна якщо притиснути його до відповідно розташованої нерухомої точки пристосування (або столу верстата). Така нерухома точка пристосування несе назву одиночної опори.

Для того щоб позбавити заготовку усіх шести ступенів свободи, слід забезпечити силовий контакт поверхні заготовки в пристосуванні з шістьма нерухомими точками, В цьому і міститься правило шести точок Ці шість точок повинні бути розташовані в трьох взаємно розташованих площинах: три опорні точки 1,2,3 в площині XОZ, дві 4,5 в площині YOZ і одна 6 в площині XOY.

рис.6 Схема базування заготовки

Три точки 1,2,3 визначають положення тіла відносно площини XOZ позбавляють тіло трьох ступенів свободи: переміщення вздовж осі Y і обертання навколо осей X і Z. Площина яка позбавляє тіло трьох ступенів свободи, називається установочною площиною.

Дві точки 4 і 5 визначають положення тіла відносно площини YOZ і позбавляє тіло двох ступенів свободи: переміщення осі Х і обертання навколо осі Y. Площина яка позбавляє тіло двох ступенів свободи, називається направляючою площиною.

Одна точка 6 визначає положення тіла відносно площини XOY і позбавляє тіло одної ступені свободи – переміщення вздовж осі Z. Площина яка лишає тіло однієї ступені свободи називається опорною площиною.

При базуванні більш ніж шість нерухомих опор, заготовка опирається не на усі опори і при притисненні до усіх нерухомих опор буде деформована.

Після обробки заготовки і зняття сил притиснення, виготовлена деталь також буде деформована (бракована). Для надійного закріплення заготовки при її обробці вона повинна бути одночасно притиснута до усіх шести опорних точок

Таким чином для визначення положення заготовки для її обробки на верстаті або в пристосуванні не тільки необхідно, а і достатньо шістьох опорних точок (опор).

В реальних умовах можна застосовувати при установці заготовки на верстат меншу кількість опорних точок. В цьому випадку відсутні опорні точки повинні компенсуватися збільшенням зусилля затиску, вагою заготовки , силами тертя або іншими засобами.