Тема 18. Облік у португалії, швеції та бельгії –

18.1. Юридичні основи бухгалтерської системи

18.2. Бухгалтерські професії

18.3.Бухгалтерські принципи

18.4. Особливості оподаткування

18.5. Аудит і подання бухгалтерських документів

18.1. Юридичні основи бухгалтерської системи

Реформи в португальській системі бухгалтерського обліку та звітності почалися в 1970 р. і проводилися, як і в інших країнах Південної Європи, за Французькою моделлю, зокрема за французьким Загальним планом бухгалтерської справи 1957 р. Свою роль у цьому процесі відіграла також бухгалтерська си­стема Великобританії.

Вступ Португалії в ЄЕС (нині ЄС) у 1986 р. спонукав приве­дення бухгалтерської системи країни до норм, що діють у більшості країн співтовариства.

Одна з відмітних ознак португальської системи бухгалтерії — застосування тільки тих принципів, які затверджені у подат­ковому і торговельному законодавствах. Тому, на відміну від інших країн, у Португалії не сформувалася поширена у світі практика побудови бухгалтерської справи на принципах, відмінних від закладених у чинному законодавстві.

Законодавство в цій сфері складається переважно з Торго­вельного кодексу, Загального плану бухгалтерської справи і податкових законів.

Перший португальський Загальний план бухгалтерської справи був прийнятий у 1977 р. Він унормував діючі в країні бухгалтерські методи. Комісія з нормалізації бухгалтерської

справи була органом, який залежить від міністерства фінансів. У результаті політичних та економічних перетворень, що відбу­лися в країні, Загальний план бухгалтерської справи до 1980 р. спеціально не регулювався, а до 1983 р. не була організована ефективна діяльність Комісії з нормалізації бухгалтерської справи.

Сьогодні ця комісія продовжує підпорядковуватися міністер­ству фінансів. її президент призначається безпосередньо цим міністерством і в його функції входить:

• надання консультацій міністерству фінансів із питань введення бухгалтерських принципів і процедур;

• регулярна модернізація Загального плану бухгалтерсь­кої справи загалом і внесення виправлень у його частини;

• консультування компаній;

• представництво країни в міжнародних бухгалтерських організаціях.

14.2. Бухгалтерські професії

У Португалії наявне чітке розмежування між бухгалтерсь­кими й аудиторськими професіями. Працівники бухгалтерсь­кої сфери, відомі як технічні фахівці з бухгалтерської справи, повинні мати вищу юридичну чи економічну освіту і пройти реєстрацію в міністерстві фінансів. Аудитори, відомі як офіцій­ні ревізори, реєструються в міністерстві юстиції.

Щорічні бухгалтерські звітні документи компанії, що пода­ються для податкових цілей, мають бути підписані технічним фахівцем із бухгалтерії, якого компанія запрошує для цієї мети.

У країні є різні професійні організації, що об'єднують пред­ставників бухгалтерської професії. Найвпливовіша з них — Асоціація технічних фахівців із бухгалтерії Португалії, в яку входять спеціалісти найвищої кваліфікації. Інші організації — Португальська спілка бухгалтерів (найстаріша у країні, ство­рена в 1930 р.) і Португальська асоціація бухгалтерських пра­цівників.

З 1933 р. виходить періодичне видання з бухгалтерських проблем — "Журнал бухгалтерії та бізнесу", що продовжує залишатися одним із головних довідкових джерел для праці­вників цієї сфери.

Аудитори (офіційні ревізори) проходять реєстрацію в міністер­стві юстиції та входять в Об'єднання офіційних аудиторів, визнане державними структурами. Для членства в цій орга­нізації претенденти повинні мати вищу освіту з економіки чи юриспруденції, пройти трирічну практику і скласти встанов­лені іспити.

Акціонерні компанії зобов'язані мати постійних аудиторів. Стосовно конкретних компаній вимоги можуть відрізнятися залежно від їхніх розмірів. Так, компанії з капіталом понад 100 тис. евро мають трьох постійних аудиторів, один з яких із кваліфікацією офіційного ревізора. Компанії з капіталом до 100 тис. євро повинні мати лише одного постійного аудитора з такою самою кваліфікацією.

Компанії, які належать одній фізичній особі, та компанії з обмеженою відповідальністю повинні проходити аудиторську перевірку тільки в тому разі, якщо показники їхньої діяль­ності перевищують два з трьох установлених обмежень:

1. загальний обсяг активів — 900 тис. євро;

2. чистий товарообіг — 1850 тис. євро;

3. середня чисельність працівників — 50 осіб.

Аудитори, котрі працюють із компаніями, не можуть пере­бувати в їх штаті чи штаті інших компаній тієї самої групи, а також обслуговувати їх конкурентів.

У Бельгії офіційними мовами, які мають однаковий статус, є французька і фламандська.

Бухгалтерська справа у країні розвивалася на основі фран­цузького регулювання, яке бере початок від Кодексу комерції Кольбера 1673 p. і Торговельного кодексу Наполеона 1807 p. Перший бельгійський закон про діяльність компаній було введено в дію в 1873 p., а другий прийнято в 1935 р.

Характерна ознака цих законів та, що вимоги щодо подан­ня бухгалтерської інформації дуже обмежені. Це зумовлено трьома факторами:

1. група могутніх компаній-холдингів не хотіла б надавати таку інформацію широкому загалу;

2. у руках сторонніх осіб перебувала незначна кількість акцій, тому зовнішню вимогу про подання інформації можна було відхилити;

3. законодавці розглядали подання інформації передусім виходячи із потреб кредиторів, при цьому за основу було взято лише консервативний балансовий звіт.

Швеція — європейська держава, в якій розташовуються штаб-квартири багатонаціональних корпорацій, кількість яких значно перевершує в пропорційному відношенні чи­сельність її населення й економічну вагу в світі. Ці компанії у своїй діяльності спираються на ринок дотермінового позичкового капіталу, що вимагає подавати грамотно складену звітну бухгалтерську документацію, яка має відповідати кра­щим світовим стандартам. У світлі таких вимог фахівцям бух­галтерської справи країни вдається готувати свої документи відповідно до найсуворіших критеріїв. Варто підкреслити, що такий рівень надання необхідної інформації заснований на аналізі діяльності великих багатонаціональних компаній, за­реєстрованих на фондових біржах.

Найчастіше бізнесом у Швеції займаються компанії з обмеженою відповідальністю. Нині законодавчу базу для бухгал­терського забезпечення бізнесу становлять насамперед "Закон про діяльність компаній" 1975 р. і "Закон про бухгалтерську справу" 1976 р. У 1990 р. шведський уряд створив спеціальний комітет для доопрацювання першого закону та підготовки інших пропозицій, щоб привести законодавство країни у відповідність до вимог, зумовлених інтеграційними процесами в Європі

"Закон про бухгалтерську справу" 1976 р. передбачав за­снування Ради з бухгалтерських стандартів. До цього органу, який перебував під контролем міністерства юстиції, ввійшли представники бухгалтерської сфери, податкової служби, про­мислових організацій, професійних спілок і вчені. Його діяльність забезпечувалася невеликою кількістю штатних співробітників. Рада повинна була надавати уряду та парла­ментові консультаційні послуги відповідно до запропонованих законів, котрі стосуються бухгалтерського регулювання. Вона займалася також розробкою загальних і необов'язкових до виконання рекомендацій щодо бухгалтерської справи.

Професійна організація аудиторів, яка діє в країні, теж видає рекомендації з питань бухгалтерії й аудиту, хоч вони не є обов'язковими, але практично дуже впливають на діяльність фахівців.

Наприкінці 80-х років XX ст. Рада з бухгалтерських стан­дартів і Шведська федерація промислових галузей об'єднали­ся та створили нову організацію з метою розробки бухгалтерсь­ких стандартів високої якості для відкритих акціонерних ком­паній — Раду шведських фінансових стандартів у бухгал­терській справі. У 1991 р. вона видала свій перший звіт про консолідовані звітні бухгалтерські документи.