64

ЛЕКЦІЯ № 1

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ, ЯКІ ВИЗНАЧАЮТЬ СУТЬ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ.

Мета: Вивчити сутність поняття науки, наукових знань, наукового пізнання та наукового дослідження, проблеми, теми, об’єкта та предмета дослідження.

План

1.1. Поняття про науку. Класифікація наук.

1.2. Наукове пізнання і наукове дослідження.

1.3. Етапи наукового дослідження.

Література: [ 3, c.9-13, 11, c. 7-25, 9, c.12-14, 10, c. 5-16 ]

1.1. Поняття про науку. Класифікація наук.

Наука - це вид людської діяльності, спрямований на здобут­тя нових знань про об'єктивні закони природи, суспільства і ми­слення. Результат цієї діяльності - знання. Вони відтворюють у свідомості людини об'єктивну дійсність і є основою наукового розуміння світу. За словами англійського філософа Ф. Бекона «знання - це сила».

«Наука» — слово латинського походження і перекладається з цієї мови як «знання». Був час, коли цього поняття не існувало, а замість нього використовувався термін «філософія». Тобто терміном «філософія» позначалися всі знання, що були набуті людством. Частина цих знань, що стосувалися пізнання природи, тривалий час називалася натурфілософією, а інша частина знань називалася моральною філософією. Існує понад сто визначень науки, які можна класифікувати за категоріями:

• перша розглядає науку як систему знань;

• друга — як рід або форму діяльності людини;

• третя — як форму суспільної свідомості;

• четверта — як всезагальний духовний досвід людства;

• п’ята — як мистецтво передбачення;

• шоста — як усе те, чим займаються науковці;

• сьома — як безпосередню виробничу силу.

Становлення і розвиток науки пов’язані з системою закономірностей: по-перше, з диференціацією (вона пов’язана з виокремленням предметів різних галузей знання — математики, астрономії, механіки, фізики, хімії, біології, історії тощо); по-друге, з інтеграцією (з одного боку, вона пов’язана з міграцією методів від однієї галузі знання до іншої і виникненням у зв’язку з цим астрофізики, біохімії, генетики, біоніки та інших наук, а з іншого — з необхідністю розв’язання комплексних, стикових проблем і виникненням внаслідок цього глобалістики, екології, кібернетики, прогностики та інших комплексних систем знання); по-третє, з методологізацією, тобто з проникненням у систему кожної науки філософської, загальнонаукової, спеціально-наукової і міждисциплінарної методології; по-чет­верте, з математизацією, тобто з посиленням наукової аргументації математичними розрахунками і моделями; по-п’яте, з комп’ютеризацією, тобто з забезпеченням науки інформаційними системами і технологіями; по-шосте, з перетворенням науки на безпосередню виробничу силу, тобто з її трансформацією в умовах НТР у сучасну техніку й високотехнологічне виробництво; по-сьоме, з гуманізацією, тобто з усвідомленням науковцями і суспільством безмежних можливостей науки і відпо­відальності за позитивні або негативні наслідки їх використання на майбутню долю людства.

Процес диференціації та інтеграції наукового знання є причиною зростання кількості наук і внаслідок цього виникнення проблеми їх класифікації. Саме практичні завдання організації та управління наукою, інформаційно-пошуковими системами бібліотек, мережі Інтернет, комплексного забезпечення наукових досліджень потребують чітких універсальних підстав для класифікації наук.

Тради­ційно їх поділяють на природничі, що вивчають природу, суспільні, що вивчають закономірності розвитку суспільства, і технічні, що вивчають закономірності створення і розвитку техніки.

Галузі знання об’єднуються у три великі групи:

• природничі та технічні (фізика, хімія, біологія тощо);

• суспільні науки (економіка, філологія, історія та ін..);

• наука про мислення (філософія, логіка, психологія тощо).

Для подальшої класифікації наук використовують три підходи: методологічний, гносеологічний і логічний.

Методологічний підхід базується на взаємодії та синтезі діалектичних, загальних і конкретно - наукових принципів класифікації різних сфер пізнання і суспільної практики.

Гносеологічний підхід передбачає поділ принципів класифікації наук на об’єктивні (зв'язок науки виводиться зі зв’язків самих об’єктів) і суб’єктивні (здатність суб’єкта до абстрактного мислення).

Логічний підхід базується на виділенні різних сторін загального зв’язку у класифікації наук, врахуванні співвідношення загального і часткового, абстрактного і конкретного.

За характером спрямованості та відношенням до суспільної практики науки поділяють на фундаментальні та прикладні.

Мета фундаментальних наук – пізнання матеріальних основ і об’єктивних законів руху та розвитку природи, суспільства і мислення чисто теоретично у відриві від практичного використання. Ці науки так і називають «чистими».

Завдання прикладних наук – це розв’язання на базі досягнень фундаментальних наук практичних проблем, тобто втілення одержаного істинного знання у практику.

Класифікація наук відбивається на структурі наукових закладів, плануванні наукових досліджень, організацією бібліотечної справи і бібліотечної класифікації тощо.