9.2 Дискусія

В плані дискусії повинні бути відображені наступні категорії інформації:

• Послідовність.

• Виявлення важливих питань або ключових моментів.

• Навідні запитання.

• Вказівки для викладача.

Види дискусій.

• Дискусія із класом.

• Мозковий штурм.

• buzz groups (групи , що гудять)

• “Pair-share” (попарне розділення)

Ocновним елементом успішної дискусії є ефективне використання питань. Передумовою є розуміння функції питання:

1. Стимулювати навчання за допомогою питань, виявити необхідність знати, досліджувати вигоди й переваги знання, викликати (спровокувати) бажання знати, сприяти прийняттю запропонованих знань або викликати готовність працювати, щоб придбати знання.

2. Направити навчання за допомогою питань, керувати пошуками знань, виявити, що потрібно знати, визначати найбільш можливі або підходящі джерела знань, оцінювати наявні знання, оцінювати нові знання, які були попередньо надані, закріплювати інформацію, отриману студентами, шукати способи нагадати про специфічні факти, заохочувати до участі в дискусії, перевіряти точність (правильність) використання потрібних знань, заохочувати до висновків за допомогою логічного аналізу, фокусування або відволікання уваги.

3. Оцінювати навчання за допомогою питань, виявляти здатність або готовність засвоювати нові знання, перевіряти знання, оцінювати розуміння нових концепцій, виявляти розуміння нових знань, пов'язаних з попереднім матеріалом, оцінювати отримані знання, перевіряти розуміння взаємозв'язків або оцінювати ріст сприйняття узагальнення, обширних висновків або загальних принципів.

9.3 Ігрові методи

У ході підготовки до ділової гри її організатори повинні врахувати наступні аспекти:

1. Визначення призначення гри, проблеми, мети й завдань, етапів гри (підготовчий, гра, підведення підсумків й обговорення гри).

2. Створення імітаційної моделі гри.

3. Розробка поетапного підведення підсумків і методики гри з урахуванням послідовності й бінарності.

4. Розподіл ролей, визначення функцій учасників.

5. Розробка інструкцій, що розкривають зміст процедур, функцій, які будуть реалізовуватися учасниками гри на кожному її етапі.

6. Розробка додатків до гри, необхідного роздавального матеріалу.

7. Підготовка форм обліку результатів гри, стратегії зміни ходу гри, можливих відхилень від запланованої ситуації.

8. Перевірка перед грою передбачених методичних посібників, роздавального матеріалу й технічних засобів.

Етапи підготовки й проведення ділової гри.

I. Підготовчо-організаційно-психологічний етап.

1. виявлення неформальних груп у студентській групі;

2. виявлення лідерів неформальних груп;

3. призначення лідерів для гри;

4. формування в студентів підходу до навчання з погляду рівня знань. II. Планування гри.

1. вибір вузлових тем програми;

2. вибір теми для гри;

3. призначення конкретного терміну (за 2-3 тижні до початку гри);

4. розробка сценарію.

III. Підготовка творчих проблемних провокаційних "пасток" і питань.

1. робота з підбурювачами спокою;

2. розробка фрагментів кадрів замаскованих помилок ("підводних каменів");

3. викладач створює систему питань для дискусії.

IV. Робота з лідерами гри.

1. остаточне завершення матеріалів сценарію;

2. тимчасова розмітка сценарію;

3. підбор критеріїв для аналізу гри;

V. Цільові настанови колективові (елементи мозкового штурму).

6. Підготовка аудиторії й матеріалів.

7. Безпосереднє проведення гри.

1. вибір стратегії викладача в цей момент у даній ситуації;

2. вибір місця викладача;

3. поведінка викладача під час гри;

4. підготовка й проведення іншого заняття у випадку зриву гри.

VIII. Оцінка гри слухачами.

1. загальна оцінка гри лідером;

2. оцінка студентами конкретних змодельованих ситуацій, дій;

3. оцінка студентами дій лідера;

4. оцінка всієї гри й аналіз дій студентів опонентом лідера.

IX. Аналіз гри викладачем.

1. аналіз оцінюваної гри колективом студентів.

2. підведення підсумків без оцінки;

3. створення сприятливого закінчення гри, загальна позитивна її оцінка.