- •1.1. Поняття про науку. Класифікація наук.
- •1.2. Наукове пізнання і наукове дослідження.
- •1.3. Етапи наукового дослідження.
- •Питання для самоконтролю
- •2.1. Класифікація інформаційного забезпечення наукових досліджень.
- •2.2 Характеристика інформаційних документів.
- •2.3 Методи обробки первинної інформації
- •Питання для самоконтролю
- •3.1. Поняття методології, методики та методів дослідження.
- •3.2. Основні групи загальних методів.
- •Питання для самоконтролю
- •4.1. Методи соціально-економічної статистики.
- •4.2. Економіко-математичні методи.
- •4.3. Методи соціально-економічного прогнозування.
- •Питання для самоконтролю
- •5.1. Структурні особливості наукових робіт.
- •5.2. Стиль наукових робіт.
- •5.3. Технологія написання тексту наукової праці.
- •Питання для самоконтролю
- •6.1 Навчально-методичний комплекс спеціальності. Навчальний план.
- •6.2 Навчальний графік. Розробка програм і тематичних планів
- •6.3 Види навчальних занять, форми навчання й контролю
- •Питання для самоконтролю
- •7.1 Підготовка до лекції
- •7.2 Читання лекції
- •Ввідна частина
- •3. Заключна частина
- •7.3 Критерії оцінки лекторської майстерності
- •Питання для самоконтролю
- •8.1 Пряме викладання - метод, «орієнтований на викладача»
- •8.2 Моделююча вправа
- •8.3 Дослідження
- •3.4 Коопероване навчання
- •Питання для самоконтролю
- •9.1 Проблемне навчання
- •9.2 Дискусія
- •9.3 Ігрові методи
- •Питання для самоконтролю
3.2. Основні групи загальних методів.
В методології наукових досліджень виділяють два різні пізнання: емпіричний та теоретичний. Емпіричний - це спостереження та експеримент, а також групування, класифікація та опис результатів дослідження. Теоретичний - це побудова та розвиток наукових гіпотез і теорій, формулювання законів та виведення з них логічних наслідків, порівняння різних гіпотез і теорій. Відповідно до цього і класифікуються методи досліджень. Найбільш поширеним є поділ всіх методів на загальнонаукові та конкретно-наукові методи дослідження.
Загальнонаукові методи використовуються в теоретичних і емпіричних дослідженнях. Їх умовно можна поділити на три групи:
- методи, що використовуються на теоретичному рівні дослідження (індукція, дедукція, системний підхід);
- методи, що використовуються як на теоретичному, так і на емпіричному рівнях дослідження (формалізація, абстрагування, аналіз і синтез, аналогія, конкретизація, моделювання);
- методи емпіричного дослідження (спостереження, експеримент, порівняння, вимірювання).
Грані між вищеозначеними групами обкреслені досить розпливчасто. Методи, що використовуються на теоретичному рівні дослідження:
Індукція - метод дослідження, при якому загальний вивід про ознаки множини елементів робиться на підставі вивчення цих ознак у частині елементів однієї множини. Це рух думки від одиничного до загального, від знання меншого ступеня спільності до знання більшого ступеня спільності. Наприклад, в складі підприємства п'ять цехів і всі вони виконали виробничий план. Індуктивний висновок - підприємство загалом виконало план. Інший приклад: вивчаються чинники, що негативно вплинули на рівень продуктивності праці в кожному окремому цеху, а відтак узагальнюються в цілому по підприємству, до складу якого входять ці цехи.
Дедукція - метод логічного умовиводу від загального до окремого, тобто спочатку вивчається стан об'єкта загалом, а вже потім його складових елементів. Стосовно попередньому прикладу спочатку аналізується продуктивність праці загалом по підприємству, а пізніше по його виробничих підрозділах.
Індукція та дедукція перебувають в єдності та взаємозв'язку, вони є нерозривними внутрішніми протилежностями процесу мислення і тому є обов'язковими для дослідників.
Системний підхід - це вивчення об'єкта дослідження як сукупності елементів, що утворюють систему. В наукових дослідженнях він передбачає оцінку поведінки об'єкта як системи з усіма чинниками, що впливають на його функціонування. Цей метод широко використовується в економічних дослідженнях при комплексному вивченні діяльності підприємств та галузі загалом, визначенні пропорцій розвитку і т.п.
Як відомо, у розвинених країнах світу вивчають комплексні системи ринкових відносин — попит, альтернативні пропонування товарів, аналіз витрат, їхня ефективність тощо. Використовуючи метод системного аналізу, спочатку визначають весь склад змінних параметрів, хоча не всі вони можуть мати кількісну оцінку. Потім виконується групування цих даних за характерними ознаками і, використовуючи відповідні математичні та комп’ютерні методи, виявляється ступінь впливу кожної групи факторів на досліджуваний процес. За допомогою системотехнічного методу розв’язуються проблеми екологізації навколишнього середовища в конкретних містах чи регіонах, перспективи підготовки науково-дослідних кадрів відповідно до потреб суспільства, транспортне завдання тощо. Для цього в дослідницькій роботі використовуються методи дерева цілей, сітьові методи, методи з оберненими зв’язками, ітерації (повторне проведення операцій зі зміною параметрів на уточнені), дослідження операцій тощо.
Методи, що використовуються як на теоретичному, так і на емпіричному рівнях дослідження:
Формалізація (від лат. formalis — cкладений за певною формою) - метод дослідження об'єкта шляхом представлення його елементів у вигляді спеціальної символіки, наприклад, представлення собівартості у вигляді певної формули, в якій за допомогою обраних символів показуються елементи та статті витрат. Тобто, це певний перехід від реального об’єкта дослідження до його знакової моделі, у процесі якого всі змістові терміни і твердження теорії замінюються логічними або математичними символами і формулами. Метод формалізації має певні переваги перед іншими методами наукового пізнання. Він забезпечує повноту огляду певної галузі проблем, узагальненість підходу до їх розв’язання; ґрунтується на використанні штучної мови, тобто певної символіки, яка забезпечує «згортання» інформації про об’єкт дослідження, її чіткість і стислість; дає можливість шляхом приписування окремим символам і системам певних властивостей уникнути багатозначності (полісемії) термінів; технологізує процес наукового дослідження способом формального оперування зі знаковою моделлю.
Штучні мови, що використовуються у формалізації, порівняно з природною мовою більш самостійні й незалежні від матеріального носія знака. Операції з природними мовними знаками є змістовими, а операції зі знаками штучної мови мають формальний характер.
Абстрагування (від лат. abstractio — віддалення) - метод відкинення, що дозволяє переходити від конкретних предметів до загальних понять та законів розвитку. Він використовується в економічних дослідженнях для перспективного планування, коли на підставі вивчення роботи підприємств за минулий період прогнозується розвиток галузі чи регіону на майбутній період. Процес абстрагування є складним, двоступеневим: спочатку відокремлюються суттєве від несуттєвого, загальне від одиничного, важливе від неважливого, а потім установлюється незалежність або слабка залежність об’єкта пізнання від певних факторів для того, щоб відвернутися від них.
На практиці розрізняють такі види абстрагування: ототожнення, що передбачає утворення понять шляхом об'єднання предметів, які пов'язані за своїми особливостями і утворюють окремий клас; ізолювання, тобто виділення властивостей, що невідривно пов'язані з предметами; конструктивізація, тобто відвертання від непевності меж реальних об'єктів; допущення потенційної можливості.
Є певна різниця між поняттями «абстрагування» і «абстракція»: перше з них відображає процес, а друге — наслідок абстрагування. Абстрагування може застосовуватись як до реальних, так і до абстрактних об’єктів, тобто до результатів попереднього абстрагування.
Аналіз - метод пізнання за допомогою розчленування або розкладання предметів дослідження (об'єктів, властивостей) на складові частини. Тому аналіз є основою аналітичного методу дослідження. Кожна з виділених частин аналізується окремо в межах єдиного цілого. Аналіз має істотне практичне значення в процесі економічних досліджень. Результатом аналітичного розчленування є різні групування, які широко використовуються в теоретичних та економічних працях та економічній практиці.
Після вивчення окремих складових частин явища їх потрібно узагальнити, відтворити цілісну картину. Інакше кажучи, аналіз повинен бути доповнений його протилежністю - синтезом.
Синтез - метод вивчення об'єкта в його цілісності, в єдності та взаємному зв'язку його частин. Він передбачає поєднання окремих частин, окремих сторін предмета дослідження в єдине ціле.
Аналіз і синтез взаємопов'язані, вони являють собою єдність протилежностей. Розрізняють такі види аналізу і синтезу: прямий або емпіричний, який використовують для виділення окремих частин об'єкта, виявлення його властивостей, найпростіших вимірювань тощо; зворотний або елементарно-теоретичний метод, що ґрунтується на уявленнях про причинно-наслідкові зв'язки різних явищ; структурно-генетичний метод, що включає виділення в складному явищі таких елементів, які мають істотний вплив на інші сторони об'єкта.
Аналогія - метод наукового пізнання (дослідження), за допомогою якого досягається знання про предмети та явища на підставі того, що вони мають подібність з іншими. Цей метод ґрунтується на подібності деяких сторін різних предметів і явищ. Наприклад, продуктивність праці в об'єднанні підприємств може досліджуватися не по кожному підприємству, а тільки по вибраних в якості аналогу, що випускають однакову продукцію і мають однакові умови для її випуску. При цьому отримані результати поширюються на всі аналогічні підприємства. Варто зазначити, що ймовірність (вірогідність) умовиводів за аналогією залежить від кількості подібних ознак у порівнюваних явищах (чим більше таких ознак, тим більшу ймовірність має висновок, і він підвищується, якщо зв'язок вивідної ознаки з якоюсь іншою ознакою відомий більш або менш точно). Аналогія тісно пов'язана з моделюванням або модельним експериментом.
Конкретизація - метод дослідження предметів в усій їх різнобічності, в якісній різноманітності реального існування на відміну від абстрактного, відірваного вивчення предметів. При цьому досліджується стан предметів у зв'язку з певними умовами їх існування та історичного розвитку. Так, наприклад, перспективи розвитку певної галузі чи регіону визначаються на підставі конкретних розрахунків використання нової техніки та технології, збалансованості трудових і матеріальних ресурсів тощо.
Моделювання (від фр. modeler — ліпити, формувати) - метод наукового пізнання, що ґрунтується на заміні досліджуваного предмета, явища на його аналог, модель, що має істотні риси оригіналу. Модель — це замісник об’єкта пізнання. В економічних дослідженнях широко використовується економіко-математичне моделювання, коли модель та її оригінал описуються тотожними рівняннями та досліджуються з використанням ЕОМ.
Методи емпіричного дослідження
Спостереження - спосіб пізнання об'єктивності світу, що ґрунтується на безпосередньому сприйнятті предметів та явищ за допомогою органів чуття без будь-якого втручання в процес з боку дослідника. Даний метод набув широкого використання при вивченні робочого часу працівника, машини у формі фотографії та хронометражу. Наукове спостереження на відміну від звичайного споглядання має смисл, мету і засоби, за допомогою яких суб’єкт пізнання переходить до предмета дослідження (явища, що спостерігається) і до продукту (результату) дослідження у вигляді звіту про спостережуване. До наукового спостереження ставляться суворі вимоги:
чітка постановка мети;
вибір методики і розробка плану;
систематичність;
контроль за коректністю і надійністю результатів;
обробка, осмислення і тлумачення одержаного масиву даних.
Широко використовується даний метод і в статистиці - статистичне спостереження, під яким розуміють науково організований збір даних про явища та процеси, що відбуваються в суспільстві. В статистиці використовуються дві організаційні форми спостереження - звітність та спеціально організовані спостереження, до яких належать переписи, одноразові обліки, вибіркові спостереження. За охопленням одиниць сукупності спостереження поділяють на суцільні і несуцільні. Останні бувають кількох видів: спостереження основного масиву, вибіркове, монографічне та анкетне. При суцільному спостереженні реєстрації підлягають всі без винятку елементи сукупності. При вибірковому - вивчається лише частина сукупності, відібрана спеціальним методом. Монографічне спостереження передбачає детальний опис невеликої кількості або одиниць сукупності, які можуть вважатися типовими. Анкетні спостереження застосовуються найчастіше при соціологічних дослідженнях. Існують три способи одержання статистичних даних: безпосередній облік фактів, документальний облік та опитування респондентів.
Порівняння - це встановлення подібності й розходження предметів і явищ дійсності, надходження загального, що властиво двом, або декільком об’єктам. Метод порівняння може бути плодотворним при задоволенні його основним вимогам:
- порівнюватися можуть і повинні лише такі явища, між якими існує визначена об’єктивна спільність. Не можна порівнювати заздалегідь непорівнянні речі (як кажуть, Божий дарунок з яєчнею (грішне з праведним) наприклад, творчі здатності людини з її гардеробом).
- порівняння повинне здійснюватися по найбільш важливим, істотним ознакам.
Процедура порівняння вимірних величин з одиницею виміру називають вимірюванням.
Вимірювання — це спостереження, яке фіксує не тільки якісні, а й кількісні характеристики об’єктів і явищ. Для цього необхідні деякі масштаби, еталони, правила, пристрої вимірювання.
Вимірювання є процедурою встановлення однієї величини за допомогою іншої, прийнятої за еталон. Спосіб вимірювання складається з трьох компонентів: 1) вибору одиниці вимірювання й одержання набору відповідних мір; 2) встановлення правил порівняння вимірювальної величини з мірою і правил складання мір; 3) опис процедури вимірювання як експериментальної дії.
Експеримент (від лат. experior — випробовую) - одна із форм людської практики, в якій піддається перевірці істинність висунугих гіпотез або виявляються закономірності об'єктивного світу. Це таке спостереження, за допомогою якого явища вивчають при доцільно обраних або штучно створених умовах. В процесі експерименту дослідник втручається в досліджуваний процес з метою пізнання, при цьому одні умови досліду ізолюються, інші виключаються, а треті посилюються або послаблюються. Експериментальне вивчення об'єкта має певні переваги порівняно із спостереженням, оскільки дає можливість вивчати явища в "чистому вигляді" за допомогою усунення побічних чинників; за необхідності випробування можуть повторюватись та організовуватись так. щоб дослідити окремі властивості об'єкта, а не їх сукупність.