Тема7. Облік товарно-матеріальних запасів

7.1.Поняття запасів.

7.2.Оцінка запасів.

7.3.Система обліку запасів.

7.4.Методи оцінки запасів.

7.1 Поняття запасів

Запаси є найбільш значною частиною активів підприємства. Вони займають домінуючу позицію у структурі витрат підприємства різних сфер діяльності, їх облік та оцінка впливають на результати господарської діяльності підприємства та на розкриття інформації про його фінансовий стан.

Визначення терміну “запаси” в різних країнах.

В Україні – запаси є активами, призначеними для виробництва продукції, надання послуг або перепродажу протягом короткого періоду часу.

У США – запаси – це активи, призначені для продажу протягом одного звичайного ділового циклу, або використанням протягом одного виробничого циклу.

В Німеччині – предмети, призначені для короткострокового використання протягом виробничого циклу.

За МСФЗ “запаси” – активи, призначені для використання в ході звичайної господарської діяльності в процесі виробництва, для продажу, чи у формі матеріалів для споживання при наданні послуг.

Запаси підприємства в різних країнах об’єднуються в наступні групи.

США:

1. Сировина і матеріали;

2. Допоміжні матеріали (МШП);

Німеччина:

1. Сировина і матеріали;

2. Товари;

3. Готова продукція;

4. Напівфабрикати;

5. Незавершене виробництво;

Естонія:

1. Сировина і матеріали;

2. Товари;

3. Готова продукція;

4. Незавершене виробництво.

Росія:

1. Сировина і матеріали;

2. Готова продукція;

3. Незавершене виробництво.

Весь цикл запасів – від моменту закупки сировини до моменту реалізації готової продукції відображається згідно ЗПБО США етапами руху запасів:

• придбання;

• витрачання у виробничих цілях (рух зі складу у виробництво);

• використання у виробництві;

• виготовлення готової продукції;

• продаж готової продукції.

7.2.Оцінка запасів.

Оцінка запасів є важливою передумовою організації обліку, адже впливає на виявлення фінансового результату.

У США, як і в більшості країн запаси оцінюються за фактичними витратами на їх придбання на момент отримання або використання запасів у процесі виробництва. Витрати на доставку запасів можуть включатись до собівартості або не включатись до собівартості запасів згідно договірним зобов’язанням.

ЗПБО США не радить включати до собівартості запасів витрати, які не будуть відшкодовані покупцями. До собівартості запасів слід включати витрати, які покупець вважає складовими вартості товару на момент його придбання.

У Німеччині, Люксембурзі та Франції запаси оцінюються за найменшою величиною – за собівартістю або ринковою вартістю.

В Іспанії ціна придбання включає суму зазначену в рахунку постачальника плюс додаткові витрати по збереженню запасів, включаючи податок з продажу. Слід зазначити, що коли ціна придбання або виробництва запасів вища за ринкову, то запаси обліковують за ринковими цінами.

В Швейцарії та Італії запаси оцінюють за найменшою з двох величин – витратами на придбання і виробництво або чистою вартістю можливої реалізації.

В Великобританії запаси оцінюють за найменшою з величин: первісною вартістю або чистою реалізаційною вартістю.

Чиста реалізаційна вартість – сума, яку підприємство планує отримати за продаж даної одиниці запасів, за вирахуванням витрат на підготовку даної одиниці запасів до продажу та витрат на продаж.

В МСФЗ 2 “Запаси” зазначено, що вартість запасів повинна включати в себе купівельну вартість, витрати на доставку запасів до місця їх розташування, а також приведення до належного стану. Витрати на придбання запасів включають вартість, яка зазначена в договорі, мито на ввезення та інші податки, транспортно-заготівельні витрати та інші витрати прямо пов’язанні з придбанням готової продукції та матеріалів.

В зарубіжних країнах застосовуються два методи обліку складських запасів:

• система постійного обліку запасів;

• система періодичного обліку запасів.

При системі постійного обліку запасів облік ведеться із застосуванням рахунку “Складські запаси” за їх видами протягом звітного періоду.

Надходження від постачальників відображається:

Д-т “Складські запаси” (за їх видами);

К-т “Розрахунки з постачальниками”

Відпуск у виробництво:

Д-т “Виробництво”;

Д-т “Накладні загально-виробничі витрати”;

Д-т “Собівартість реалізованих товарів”;

К-т “Складські запаси”.

При цьому методі ведеться аналітичний облік руху матеріалів впродовж звітного періоду (на картках складського обліку або оборотно-сальдових відомостях).

Залишок на рахунку “Складські запаси ” йде в баланс, а витрати з рахунку “Собівартість реалізованих товарів” – у Звіт про прибутки та збитки.

При системі періодичного обліку – детальний облік запасів впродовж звітного періоду на рахунку “Складські запаси” не ведеться. На ньому відображається лише початковий залишок, визначений наприкінці звітного періоду шляхом інвентаризації.

Надходження складських запасів відображається на рахунку “Витрати на закупівлю”, який є рахунком елементів витрат.

Д-т “Витрати на закупівлю”

К-т “Рахунки до сплати” (“Постачальники”).

Завдання - в тому, щоб визначити вартість використаних запасів та залишок товарів.

Витрати запасів = Залишок на початок періоду + Витрати на закупівлю – залишок на кінець періоду.

При оцінці товарів у США використовують два методи: чистий і валовий.

При використання “чистого методу” в обліку відображається “чиста вартість” придбаного запасу – вартість товару за мінусом торгової знижки.

“Валовий метод” передбачає віднесення в облікові регістри вартості в повному обсязі без знижки, незалежно від того використана вона чи ні.

Облікова практика західних країн базується на припущені, що надходження і продаж запасів трактується як потік вартостей, а не як потік фізичних одиниць.

Існує декілька загальноприйнятих методів оцінки залишків запасів і відповідно величини, яка списується на собівартість реалізованої продукції. Найпоширенішими методами є ФІФО, ЛІФО, середньої вартості (середньозваженої вартості), ідентифікованої вартості.