15.4. Бухгалтерська звітність

У Китаї практикується складання трьох форм бухгалтерсь­кого звіту — бухгалтерського балансу, звіту про прибутки та збитки і звіту про зміни у фінансовому становищі. З метою доповнення основних звітів та оприлюднення детальнішої фінансової й іншої оперативної інформації від підприємств ви­магається також комплект додаткових звітів. У табл. 9.1 на­ведено перелік усіх звітів, які мають бути зібрані. Комплект щорічних бухгалтерських звітів повинен супроводжуватися "Роз'ясненням фінансового становища", де зазначаються по­зитивні надбання та недоліки поточного року, а також заходи, які слід здійснити в очікувані поліпшення у році наступному.

Копії річних, квартальних і бухгалтерських звітів мають бути подані партнерові з інвестування, адміністративному органові, який є куратором підприємства, фінансовому орга­нові на тому ж рівні, що й адміністративний і місцевий подат­ковий орган. Одна копія річного звіту подається також урядо­вому органові, у компетенції якого перебуває санкціонування організації підприємства. Підприємства, які за визначенням міністерства фінансів країни мають важливе значення, повинні ще подавати одну копію у це міністерство.

Запитання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте організаційні основи побудови обліку в Китаї.

1. Як ведеться облік сумнівних боргів?

2. Як здійснюється облік основного капіталу?

2. Які особливості організації обліку нематеріальних ак­тивів у Китаї?

3. Як ведеться облік і витрачання іноземної валюти?

4. Як ведеться облік фінансових результатів у Китаї?

5. Охарактеризуйте бухгалтерську звітність у Китаї.

Тема 16. Особливості організації обліку у франції

16.1.Бухгалтерське законодавство

16.2.Облік фінансових результатів і самофінансу­вання фірми

3. Подання бухгалтерських документів

16.1. Бухгалтерське законодавство

Французьке бухгалтерське законодавство має довгу історію. Ще Комерційний кодекс 1673 р. передбачав розділ, у якому вказувалися правила ведення бухгалтерських документів. Роз­виток цієї справи відобразив Кодекс Наполеона, який мав вплив і на інші країни. Тепер бухгалтерське законодавство у Франції здійснює Національна рада з бухгалтерії, що створена в 1957 р. Це незалежна організація, яка співпрацює з міністерством еко­номіки, фінансів і бюджету. Основна її мета — підготовка норм ведення обліку та форм документів. Важливе значення має за­гальний план ведення бухгалтерії, прийнятий у 1982 p.; з на­ступного року він став обов'язковим lля dсіх.

В основі плану лежать ідеї Юджіна Шмаленбаха — німець­кого вченого, спеціаліста з бухгалтерського обліку, який запро­понував форму стандартного національного бухгалтерського ко­дексу. Із приходом фашистів до влади він був позбавлений по­сади професора в Кельнському університеті, але його науковий підхід прийняли у Німеччині в 1937 р. за основу реалізації на­ціонального економічного плану, що відомий як план Герінга.

У Франції цей підхід був прийнятий у 1942 р. і став основою для розробки загального плану ведення обліку. Після війни фран­цузький уряд не відмовився від цього плану з двох причин.

1. Велика кількість компаній і підприємств була націоналі­зована, й урядові необхідно було навести порядок у ]х бухгал­терських системах, а це можна було зробити на основі уніфі­кованого плану ведення обліку.

2. Уряд Шарля де Голля прийняв п'ятирічний план віднов­лення французької промисловості. Уніфікований план бухгал­терського обліку повинен був надати необхідну інформацію для того, щоб впровадити заплановані ідеї в життя.

План 1982 р. включає такі розділи:

1. Загальні принципи.

2. Термінологія.

3. Правила оцінки.

4. Правила обчислення прибутків і збитків.

5. Зведений бухгалтерський документ.

6. Порядок ведення бухгалтерських документів.

7. Щорічні бухгалтерські документи.

8. Розрахунок собівартості.

Питаннями обліку займається міністерство фінансів, а ауди­том — міністерство юстиції. Всі компанії з обмеженою відпо­відальністю і товариства зобов'язані подавати свої документи для аудиту.

Малими у Франції вважають підприємства, в яких:

1. сума активів — 230 тис. євро;

2. чистий оборот — 460 тис. євро;

3. середня кількість працівників — 10 осіб.

Середніми у Франції вважають підприємства, в яких вико­нується два з трьох вказаних показників:

1. сума активів — 1,5 млн. євро;

2. чистий оборот — 3,0 млн. євро;

3. середня кількість працівників — 50 осіб.

Великими підприємствами у Франції вважаються ті, які пе­ревищили два із трьох вказаних показників за останні 2 роки.