4.9.6. Висновки

Соціальні працівники, як і багато інших професіоналів, часто не присвячують належної уваги написанню звітів і веденню записів про конкретні справи, хоча це й суттєва частина роботи, яку вони виконують. Записи, які ведуться в соціальній роботі, мають дві важливі функції – клінічну та адміністративну. Проблема з написанням звітів та іншої звітної документації залишається актуальною.

За допомогою процесу ведення записів соціальний працівник має нагоду згадувати та розмірковувати над суттю соціальної роботи. Підготовка записів через деякий час після реального контакту з клієнтом дозволяє соціальному працівнику переглянути те, що відбулося з іншої перспективи. Ведення записів може допомогти соціальному працівнику змінити погляд на події, що відбулися, провести переоцінку планів на майбутнє та намітити напрямки майбутнього професійного втручання. Написання звітів та ведення записів не лише відображають те, що відбулось між працівником та клієнтом; вони сприяють збагаченню послуг та покращують їх надання.

5. Етапи навчального проЦеСу

5.1. Концептуальні засади діяльності студентів під час проходження практики

Під час роботи з клієнтами студенти повинні застосовувати генералістичний підхід до розв’язання проблем або модель запланованої зміни, що передбачає наступні кроки:

1. Залучення клієнта до процесу запланованої зміни.

2. Оцінювання ситуації клієнта на мікро-, мезо- та макрорівнях, яке передбачає оцінювання проблем і потреб; на його основі встановлюється головна мета, досягнення якої повинен планувати соціальний працівник у співучасті з клієнтом.

3. Планування зміни передбачає встановлення часткових (проміжних) цілей і завдань, а також визначення наявних ресурсів (у тому числі сильних сторін клієнта), методів досягнення проміжних результатів, укладання контракту соціального працівника з клієнтом.

4. Виконання запланованої зміни або професійне втручання включає реалізацію часткових цілей (завдань); коригування плану діяльності.

5. Оцінювання ефективності здійсненої зміни – проводитися соціальним працівником за допомогою різних методів (анкетування, шкалювання, встановлення рейтингу, бесіди тощо).

6. Завершення процесу співпраці з клієнтом.

7. Перевірка ситуації та стану клієнта – здійснюється через визначений проміжок часу з метою надання йому необхідної допомоги, в тому числі із залученням інших фахівців.

Процес оцінювання ситуації клієнта, який нерідко називають соціальною діагностикою, відрізняється від процедури діагностики медичної, і грунтується на таких засадах:

1. Розгляд ситуації людини з позицій екосистемного підходу, тобто в соціальному оточенні (сім’я, родина, друзі, колеги, школа, церква, громада тощо).

2. Визначення систем, які потребують професійного втручання, з метою гармонізації взаємин (наприклад, дитина – батьки, дитина – вчителі та інше).

3. Співпраця з клієнтом, а не домінування над ним – передбачає встановлення партнерських стосунків, толерантне ставлення, урахування культурних, расових, національних, релігійних, сексуальних особливостей та відмінностей.

4. Зосередження на сильних сторонах клієнта з метою його наснаження, підтримки, заохочення, активізації, спрямування на пошук конструктивних шляхів розв’язання проблеми, оскільки сам клієнт є найкращим експертом власної життєвої ситуації.