2.2. Форми фінансування діяльності суб’єктів підприємництва.

Невід’ємною частиною організації фінансової діяльності будь-якого суб’єкту підприємництва є мобілізація капіталу для фінансування його операційної, фінансової та інвестиційної діяльності. Термін «фінансування» характеризує всі заходи, що спрямовані на покриття потреби підприємства в капіталі та включають мобілізацію фінансових ресурсів (грошових коштів їх еквівалентів та майнових активів), їх повернення, а також фінансові відно­сини між підприємством та капіталодавцями.

Основні форми фінансування класифікують за наступними ознаками:

а) залежно від цілей фінансування;

б) за джерелами надходження капіталу;

в) за правовим статусом капіталодавців щодо підприємства.

Залежно від цілей фінансування виокремлюють такі форми фінансування:

• фінансування при заснуванні підприємства;

• фінансування на розширення діяльності;

• рефінансування;

• санаційне фінансування.

За джерелами надходження капіталу розрізняють зо­внішнє та внутрішнє фінансування; а за правовим статусом інве­сторів — власний і позиковий капітал.

Зупинимось більш детально на такій формі фінансування, як фінансування при заснуванні підприємства, яка пов’язана з визначенням загальної потреби підприємства у капіталі.

Визначення загальної потреби у капіталі може здійснюватись прямим і непрямим методами.

Прямий метод базується на детальному плануванні інвестиційних потреб підприємства за його окремими активами: основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних запасів, грошових коштів (на стадії створення підприємства практично повністю відсутні дебіторська заборгованість, довгострокові й поточні фінансові інвестиції). При прямому методі активи підприємства дорівнюють інвестиціям.

Для підприємства однаково небезпечним є не сформованість капіталу та його надмірний обсяг. Так, якщо створені виробничі потужності підприємства використовуються не на повну силу внаслідок відсутності сировини, або навпаки, коли накопичені надмірні виробничі запаси, які не можуть швидко переробляться н наявних виробничих потужностях, відбувається замороження інвестованого капіталу. уповільнюється його оборотність і, як результат, погіршується фінансовий стан підприємства та зростає ризик упущеної вигоди.

Визнаючи загальні потреби у капіталі для створення нового підприємства потрібно зважати на такі обмеження:

• сформованого капіталу має вистачати на покриття всіх витрат у ході реалізації інвестиційного проекту (доінвестиційні дослідження, придбання майнових прав, проектно-конструкторські роботи, будівництво адміністративних і виробничих приміщень, маркетинг, навчання персоналу, купівля і монтаж обладнання, створення оборотних коштів тощо);

• при формуванні стартового капіталу необхідно виходити з мінімальної потреби в активах, для того, щоб розпочати господарську діяльність підприємства;

• сформований капітал не повинен бути меншим за мінімально допустимий обсяг статутного капіталу для окремих типів підприємств (так, мінімальний обсяг статутного фонду для акціонерних товариств становить 1250 мінімальних заробітних плат, а для товариств з обмеженою відповідальністю – 1 мінімальних заробітних плат).

Непрямий (опосередкований) метод розрахунку загальної потреби в капіталі є менш трудомістким і базується на використанні показника капіталомісткості продукції ( середній розмір інвестованого капіталу в розрахунку на одиницю виготовленої продукції). Цей показник суттєво відрізняється по галузях економіки і дає інвестору уявлення про рівень фондомісткості та матеріаломісткості. Водночас, рівень капіталомісткості залежить не лише від конкретної галузі, а й від масштабів діяльності підприємства. стадії його життєвого циклу, рівня технологічного оснащення виробництва, ступеня зносу виробничих засобів.

Користуватися непрямим методом доцільно на попередніх стадіях розробки інвестиційного проекту, оскільки він дає лише приблизне уявлення про необхідний розмір початковий інвестицій. Для остаточного розрахунку потреби у джерелах фінансування застосовують прямий метод.

Для визначення потреби у капіталі непрямим методом використовують формулу:

ПК = Км х О пл. + ПВ,

де ПК – потреба у капіталі;

Км – показник капіталомісткості;

О пл - заплановий обсяг виробництва;

ПВ – передстартові витрати.

Як джерела фінансування також можна розглядати фінансові ресур­си підприємств, що формуються в результаті реструктуризації активів, під чим розуміють заходи, пов'язані зі зміною складу та структури окремих позицій активів. У рамках реструктуризації активів розглядають також амортизаційні відрахування і кошти, які одержує підприємство в результаті дезінвестицій. Дезінвестиції – це повернення (вивільнення) заморожених у конкретних майнових об’єктах фінансових засобів, які можуть здійснюватись шляхом реалізації чи ліквідації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів. Загальний огляд форм фінансування та їх класифікацію подано на рис. 2.1.

Рис. 2.1. – Форми фінансування

Для одних суб’єктів підприємництва найбільш вигідною є можливість ви­користовувати внутрішні джерела фінансування, для інших — зовнішні. Фінансист під час прийняття рішень щодо вибору найбільш привабливої форми фінансування повинен скористатися певними критеріями. Загальний огляд порівняльних характеристик фінансування підприємства за рахунок власного капіталу та позик наведено у табл.2.1.

Таблиця 2.1 – Порівняльна характеристика фінансування підприємства за рахунок власного і позичкового капіталу

Критерії	Власний капітал	Позичковий капітал
Рівень відповідальності капіталодавців	Щонайменше – у повному обсязі	Немає; статус кредитора
Участь в управлінні підприємством	Як правило, дає таке право	Як правило, не передбачена
Участь у прибутках	Дає право участі в розподілі прибутків	Обумовлені договором відсотки; участі в розподілі прибутків не бере
Строк використання	Необмежений	Обмеження згідно з договором
Кредитне забезпечення	Як правило, не потрібне	Як правило, необхідне
Податковий тягар	Плата за користування здійснюється за рахунок прибутку, що залишився після сплати всіх податків	Відсотки за користування позиками відносяться на валові витрати, тобто зменшують податковий тягар
Порядок повернення у разі банкрутства	В останню чергу	У першочерговому порядку залежно від типу кредитора